"Сладкій, я триста". Інженер одеського заводу на фронті став медиком роти: історії про евакуації поранених та загиблих

"Сладкій, я триста". Інженер одеського заводу на фронті став медиком роти: історії про евакуації поранених та загиблих

Сладкій, військовий з Одеси, історія, медик
Медик роти на бойових позиціях. Фото надав військовий Сергій

З грудня 2022 року одесит Сергій з позивним "Сладкій" у складі 28 бригади боронить східні рубежі на Бахмутському фронті. Озарянівка, Курдюмівка, Хромове, Бахмут, Іванівське, Часів Яр, Нетайлове — він і зараз на Донеччині.

До медицини у мирному житті чоловік жодним чином не був дотичним, працював інженером на Одеському припортовому заводі. Нині — медик роти, рятує життя побратимів на полі бою.

Як працюють евакуаційні групи, які слова добирає, а що воліє не говорити пораненим, а також про своє перше бойове "хрещення" — військовослужбовець розказав Суспільне Донбас.

24 лютого 2022 року Сергій був на зміні, а вже за два дні йому зателефонували з військкомату і запросили уточнити дані. Більше на роботу у порт він не вийшов, розповідає чоловік — пішов у військо.

У частині видали форму, а замість аптечки — медичний рюкзак. У військовому білеті написали: стрілець-санітар. Ось так Сергій, запевняє: неочікувано для себе, змінив фах.

Медичної освіти у нього немає. За його словами, все, що знає зараз, опанував під час тренувань між бойовими завданнями на загальних засадах спільно з іншими побратимами. Там же, з легкої руки, інструкторки-медикині Олени отримав і "солодкий" позивний.

"Ось ти, сладкій, підійди сюди", — сказала вона тоді, а у чоловічому колективі це підхопили й за будь-якої можливості говорили на мене "Сладкій, Сладкій", так воно й пішло", — сміється військовослужбовець.
"Сладкій, я триста": як інженер одеського заводу на фронті став медиком роти
"Сладкій". Фото надав військовослужбовець Сергій

Перший бойовий досвід медика

Це сталося на Херсонському напрямку, поблизу Мирного, згадує Сергій. Українські військові потрапили під щільний вогонь російської армії. Посеред села їх обстріляли мінометами, тоді поранення отримав медик роти.

"Залишаюся я і купа поранених хлопців. Кругом крики. Згадую, як нас вчили: надягаєш рукавички й починаєш зупиняти кровотечу, фіксуєш турнікет. На справі — все геть по-інакшому. Коли йде обстріл, а в тебе більше одного пораненого, то ті рукавички швидко рвуться. Це мій перший саме бойовий досвід. До того, я був просто солдатом, що носив медичний рюкзак", — пояснює Сергій.

"Обстріл. Лежить хлопець з відірваною рукою. Охочих лізти під кулі, щоб винести його небагато, це зрозуміло — всі бояться за своє життя. Що мене вразило — він не кричав. Я був шокований його мужністю. Питаю: "Друже, ти як?" На що він відповів, що все нормально".

Евакуація була довгою і складною. Шість годин поспіль Сергій надавав допомогу пораненим та виносив їх на евакуаційні пункти.

"Було важко. Це початок війни — на бійцях тяжкі бронежилети — "корсари"Бронежилет Корсар зовнішнього носіння призначений для індивідуального захисту людини від ураження осколками і кулями вогнепальної зброї. Бронежилет складається з водостійкого текстильного чохла, захисних балістичних пакетів, бронеплит і комплекту навісних кишень для спецзасобів., по 16 кілограмів. Це ж не просто нести — це ж бігти потрібно, падати, коли обстріл. Підійматися, хапати ноші та знову бігти", — розповідає "Сладкій".

Поранених тоді винесли всіх, продовжує він, а ось за загиблими, яких не вдалося забрати, повернулися через два дні. Як розповідає військовий, в один із сільських дворів прилетіла міна, усі, хто там був, — загинули.

"Сладкій, я триста": як інженер одеського заводу на фронті став медиком роти
Посічений осколками паркан. Фото: Суспільне Донбас

"Літо, десь кінець серпня. Стояв страшенний сморід. Нас було шестеро, але не всі змогли його винести, бо вивертало. Однак, мені запам'яталось як один з хлопців казав, що смердить, "але виноград такий смачний". Його руки були зайняті й брудні у трупній отруті, то він його їв ротом", — згадує військовий медик.

"Це було серйозне бойове хрещення для мене. Довелося тоді навіть тіло одного із загиблих знімати з паркану. Його намотало на рабіцуС́ітка Рабіца — огорожа, зазвичай виготовлена з залізних дротів, скручених між собою зигзагоподібно так, щоб лишати між ними значний простір.".

Кричать, матюкаються і панікують — найчастіша реакція на поранення

У стресовій ситуації всі поводять себе по-різному. Якою буде реакція на поранення спрогнозувати неможливо, каже Сергій "Сладкій", але для себе він вже має певний набір правил.

"Я не кажу бійцю, яке в нього поранення, особливо, якщо він цього не бачить. "Все нормально, пошкрябаний трохи і все. Місяць і будеш знову з нами" — відповідаю я, навіть, якщо там дірка, куди залізе рука. Тоді людина емоційно стабільна. Натомість, коли поранення на нозі, наприклад, й все видно — починається паніка, ось тоді — складно, — розповідає медик.

Був такий випадок у Бахмуті, згадує військовий, коли доводилося працювати на дві роти. Тоді він зрозумів, що з чужими йому працювати легше.

"Сладкій, я триста": як інженер одеського заводу на фронті став медиком роти
Бахмут. Донецька область. 2022 рік. Фото надав військовий Сергій

"Своїх — з ким служиш, вже знаєш, жалієш. Поранений може кричати, матюкатися та й битися, але тобі робити свою роботу. Я кажу на навчаннях хлопцям, щоб вони ставилися до пораненого, як до манекена. Допоміг, а потім зважай на нього — чи образився він. Головне, врятувати руку, ногу, людину", — розповідає чоловік.

На одному з бойових завдань на Херсонському напрямку їхня група потрапила в засідку. Почався обстріл.

"Сладкій, як ти?" — кричали мені хлопці. Мене землею накрило, у роті трава, дихати не можу. А він знову:"Сладкій, що в тебе?" Відповідаю, що все добре: "Чого кричиш, що ти хочеш?" А він мені: "Переживаю, хто мене мотатиме, раптом що" — розповідає військовий.
"Сладкій, я триста": як інженер одеського заводу на фронті став медиком роти
Український військовий у засідці. Facebook/Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine

Тоді було прийняте рішення відступати, щоб вивести поранених. Були важкі, згадує медик і ті, хто легкопоранений.

"Біжить, кричить:"Сладкій, я триста, турнікет". Підбігає і показує порізаний палець. У нього паніки було більше, аніж в "Кота", якого я саме перев'язував — з переламаними ребрами та діркою в спині", — розказує Сергій.

Зараз "Кіт" вже на Донеччині керує евакуаційною машиною, допомагає вивозити поранених з поля бою, додає він: "Під "скидами", дрони ж пильнують, арта стріляє. Це також нормальні хлопці там працюють".

Були й настільки сором'язливі, розповідає "Сладкій", що під час евакуації, військовослужбовець зізнався, що в нього болить, тільки, коли вже несила було нести.

"Кажу, що нумо поміняємо руки, а він такий: я не можу. На питання чому, просто повернувся і я бачу — на плечі шмат відірваного м'яса. Іде, мовчки терпить, а в самого розірване плече. Я до нього: "Ти ж поранений". Ось такі у нас міцні хлопці в піхоті", — розповідає медик роти.

Поза як, розмірковує чоловік, коли терміново треба визначатися, кому першому надати допомогу, пріоритет точно надається не тому, хто голосніше кричить, а в кого серйозніше поранення.

"Сладкій, я триста": як інженер одеського заводу на фронті став медиком роти
Тактична медицина: навчання. Фото надав військовий Сергій

Як відбувається евакуація на полі бою

Бахмут. По рації передали, що є поранений. Рюкзак — у руки і на позиції, розповідає військовий. Куля снайпера, що пильнував, дивом влучила повз, потрапивши в сітку.

"Біжимо, по нам працює той же снайпер. Був рикошет, нікого не зачепило. Забігаємо в бліндаж до хлопців, кажуть, він щойно дихав. Подивився — "двісті"200" - з військового жаргону - мертвий.". Вирішили виносити його по темряві. Ось такі ризики від того, що невірно сказали стан. Однак, що поробиш, треба рятувати хлопців", — згадує медик.

Як пояснив Сергій, організація евакуації пораненого, його контроль та перевірка, підтримка морального духу усіх учасників групи — це все його обов'язки. Ризик загинути під час такої операції великий — від початку руху між позиціями під обстрілами, надання швидкої допомоги на полі бою, евакуації до визначеної точки аж до повернення. За день може бути кілька евакуацій.

"Чи боїшся ти крові, чи страшно, коли поранений кричить, чи зручно казати, що, мовляв, в тебе все там гаразд — це все відходить на другий план. Розумієш, що людину треба врятувати, якомога швидше винести її, не загубивши тих, з ким евакуюєш і не поранитись самому, бо — хто ж потім буде це все робити", — зазначає одесит.

Евакуаційна група, зазначає він, може складатися з людей, які бачать один одного вперше. Налагодити комунікацію, мотивувати — це також частина роботи медика.

"Сладкій, я триста": як інженер одеського заводу на фронті став медиком роти
Еевакуація пораненого. 35 окрема бригада морської піхоти ім.контр-адмірала Михайла Остроградського

"Люди в стресових ситуаціях губляться. Інколи — не хочуть, не можуть більше нести, інколи й у мене опускаються руки. Кажеш хлопцям, типу, якби ти лежав на його місці, ми б тебе не кинули — одразу беруть себе в руки й добігають туди, куди потрібно. Бо сьогодні ти не виніс, а завтра можеш сам опинитись на його місці", — розповідає Сергій.

Під час наступу на Давидів Брід поранило ротного, згадує Сергій, якого військові за норовливість недолюблювали. Була ніч, світило тільки від техніки, яка горіла.

"По нас працювали міномети, арта, САУ — щільний обстріл, а ми несемо цього командира. Хлопці, каже, покиньте мене, відходьте самі. "Ні ми тебе винесемо і там вже дамо звіздюлів", відповів один з наших. Після цього він затих і дав себе евакуювати. А коли вже його виносили на ношах, кричав нам: хлопці, вперед, вперед. І з того часу, ці його картаві: "Вперрред", "вперрред" — у нас, як такий лозунг до дії", — розповідає Сладкій.

Де і як отримав поранення

Своє перше поранення Сергій отримав біля Іванівського Донецької області.

Сутеніло. Військовослужбовці ЗСУ розвантажували БМПБойова́ маши́на піхо́ти (БМП). броньована гусенична машина, що призначена для транспортування особового складу до місця виконання поставленого бойового завдання., коли по селу почали "працювати" "Гради" та міномети. Робили все максимально швидко, як поряд сталося влучання, розповідає "Сладкій".

"Я побачив, як в метрі від мене розірвалася міна. Прислухався до себе — все добре, наче поранень немає. Чую з різних боків: "Я триста, я триста". Підбігаю до одного, відтягнув від бойової машини. Перев'язав поранену ногу бійцю і хотів відтягнути його далі, але відчув різкий біль у боці", — згадує події того вечора медик.

Діставшись безпечного місця, він ще раз оглянув побратима. Свій біль оцінив, як перелам ребер. Після евакуації, одразу пішов до лікарні.

"Сладкій, я триста": як інженер одеського заводу на фронті став медиком роти
Осколок пробив плитоноску та застряг у футболці. Фото надав військовослужбовець Сергій
"У Дружківці мені зробили рентген ребер — все добре. Подумав, що забій. Міна пробила бронік, куртку і замоталася у флісці. Потім у медпункті ще знайшли уламок в нозі. При повторному огляді — ще один. Дзвоню командиру, той каже: не давай більше дивитись, бо знайдуть ще", — сміється Сергій.

Поки вони були в нозі, каже чоловік, їх не відчував. Тоді його поранило вперше, до того були контузії.

"У шпиталі діставали, ох і боляче. Тепер я розумію хлопців, яким надаю допомогу. Я навіть шкульгати почав і шрами болять, але то таке".

Дома чекає дружина і робота

Скільки усього за понад два роки війни врятованих ним життів, Сергій каже, що лік не вів. Натомість зазначає, що було таке, коли під Хромовим лише за день надавав медичну допомогу двадцятьом пораненим.

"Сладкій, я триста": як інженер одеського заводу на фронті став медиком роти
Сергій та його щаслива каска. Фото надав військовий Сергій

Чоловік має власний талісман. Ще в перший день вторгнення побратим подарував каску, яку він носить й до нині, хвалиться Сергій.

"Перший штурм села, а у мене була дуже погана каска. "Боцман" побачив, каже: погодь, дам тобі свою. Виніс каску і бронік — "корсар". В ньому я ще довго ходив, поки не змінив на легшу плитоноску. А каску не змінюю, бо то було — від душі", — ділиться "Сладкій".

До війни Сергій любив спорт, часто відвідував місцевий стадіон. Вдома на нього чекає дружина. Чи пов'яже своє життя після перемоги з медициною — не певен.

"Аміак, добрива потрібні завжди, може, й повернуся на завод. Побачимо. Поки не думав. Потрібно закінчити війну, а там уже буде видно", — розмірковує чоловік.

Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram

На початок