Андрій Аскеров — військовий з Добропілля на Донеччині, чоловік дістав поранення, після якого йому ампутували ногу. Попри це він не полишив захоплення — волейбол, грає сам і тренує дитячу команду. Чоловік не полишив військову службу, у місцевому Терцентрі комплектування він один з тих, хто відправляє людей до війська. Волейболу присвячує вільний час. Як тренує дітей, які має досягнення та про що мріє — у матеріалі.
Війна
Андрію Аскерову 38 років, до початку повномасштабного вторгнення 16 років працював на шахті. А ще захоплювався волейболом, мав фахову освіту за спеціальністю тренер.
"4 березня 2022 року я прийшов до ТЦК самостійно, без повістки, без нічого, взяв повістку, але хлопці сказали мені чекати", — згадує Андрій.
Влітку 4 червня 2022 року, чоловік був мобілізований, потрапив у 81 окрему аеромобільну бригаду десантно-штурмових військ, 90-й окремий батальйон.
За словами військовослужбовця, під час штурму поблизу Лиману на Донеччині він дістав поранення.
"У вересні 2022 року почався наш контрнаступ, і ми вже сумісно з іншими підрозділами почали штурмові дії в напрямку зі Святогірська до Лиману. 1 жовтня 2022 року під Лиманом, закриваючи кільце ворогу, я отримав поранення", — розповів військовослужбовець.
"Один мій побратим підірвався, ми з командиром полізли надавати їм першу медичну допомогу, і біля нього я підірвався".
Далі, каже чоловік, були евакуація, лікування, реабілітація, реампутація, протезування.
Коли проходив реабілітацію намагався займатися спортом.
"У мене була до хірургів і протезистів одна умова — я маю рухатись і досить активно займатися спортом. Тому вони прийняли рішення зробити мені реампутаціюРеампутация (повторна ампутація) - ампутація кукси кінцівки. для того, щоб можна було ставити мені під час протезування активні, бігові протези", — говорить Андрій.
Волейбол
Андрій до війни зо два десятки років займався волейболом: "З професійним рівнем не вийшло, бо я доволі маленького зросту для волейболу, 1 метр 81 сантиметр. Тому я грав тут на аматорському рівні".
Брав участь у змаганнях на місцевому та обласному рівні, та головним своїм досягненням волейболіст вважає тренування дітей.
Найкраще моє досягнення — те, що я треную, і діти, яких я треную, займають призові місця на чемпіонатах Донецької області. Один мій вихованець навіть грає у вищій лігі України, так що це моє саме велике досягнення", — говорить спортсмен.
Чоловік розповідає, коли повернувся до дому, містяни почали запитувати: коли відновить тренування.
"В місті мене багато хто зустрічав, і казали: "ви ж вже в місті, а чому ми ще не граємо?" Відновили тренування, спочатку в 2023 році це були вуличні тренування. Коли на вулиці погода нам не дозволяла займатися, ми перейшли в спортзал. Всю зиму тут тренувалися. На тому тижні мої підопічні хлопці зайняли 2 місце на чемпіонаті Донецької області, дівчата — 3 місце на чемпіонаті Донецької області", — пишається тренер.
Після тренувань для юнаків Андрій і сам бере участь — вже у дорослих тренуваннях.
"Я намагаюся повернутися, я граю зі своїми вихованцями. І з дорослими ми між собою граємо. Я розумію, що я граю не так, як я грав раніше. Але поки мене ще ніхто не вигнав".
Служба у ТЦК
За словами військовослужбовця, тренування проходять після його служби.
"Я за станом здоров'я був переведений в ТЦК, яке знаходиться в Добропіллі. Я — та сама людина, яка спілкується з військовозобов'язаними, потім я — один із тих, хто звіряє військово облікові документи, я один із тих, хто відправляє людей до Збройних Сил України", — розповів військовослужбовець.
"Люди зараз не розуміють того, що в ТЦК працюють ті, хто вже пройшов цей важкий шлях і які вже просто за станом здоров'я не можуть продовжувати виконувати свої обов'язки на передовій. У мене візуально видно, що я на протезі. Але так, я знаю ці випадки. Це дуже ганебно, що людям треба пояснювати, що людина візуально ціла, але в неї не вистачає частини органів: травми, поранення, ще щось, або з полону вийшла".
Андрій вже визначився, що після закінчення війни, присвятить себе спорту.
"Я мрію, щоб усі хлопці, дівчата повернулися до дому. А коли буде перемога, я перший, хто звільниться з армії. Я повернусь до тренувань дітей, буду надихати їх своїм прикладам, що немає нічого неможливого. Якщо я можу це робити на протезі, то вони мають робити це, ще краще за мене", — ділиться військовослужбовець Андрій.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
