Головний сержант "Віночок". Волонтерка з Майдану стала військовою й 10 років на війні: спогади про початок АТО

Головний сержант "Віночок". Волонтерка з Майдану стала військовою й 10 років на війні: спогади про початок АТО

Ексклюзивно

Валентина десять років на війні. З перших днів вона була на Майдані, забезпечувала активістів гуманітарною допомогою. Після — волонтеркою їздила на "передок": допомагала військовослужбовцям-добровольцям на Луганщині. У 2015 підписала контракт зі Збройними силами України. На війні й до сьогодні. Побратими називають її "Віночок", бо носила український символ на касці під час Революції Гідності.

Валентина — з Черкас, та вже десять років на Донбасі. Мала домівку в Ірпені — зруйнована. Нині вона — головний сержант і продовжує захищати Україну від окупантів. Про події на Майдані та перші дні Антитерористичної операції — головний сержант "Віночок" розказала Суспільному Донбас.

"Ми народ, який дуже любимо волю. А щоб хтось нас підмяв? Такого не може бути. Хлопці в шльопках, в шортах, в майках. Їм було по барабану з автоматами і боронили нашу землю. Це наша земля. Ми тут народилися. Тут наше покоління не одне вже живе. Пацани, дівчата стійко стояли, гинули, але стояли, щоб не пустити ворога далі. Хтось прийде і буде нам указувати? Ні, нам не можна було. Та Януковича ж ми погнали за що? Бо нам указували, де і як нам жити. Це наша воля, вона у нас в крові, з молоком матері".

Майдан у 2014 році

"Я не скажу, що я була аполітична. Я була вже більше зневірена, бо у 2004 році я була теж на Майданах. Але ж воно дуже заглухло, активісти втратили голоси. І я поїхала за кордон. Не шукати долю, а шукати якийсь новітній розвиток для бізнесу, для розвитку, щоб Україну покращувати".

На початку Революції Гідності на Майдані у 2014 році Валентина перебувала за кордоном, згадує, як дізналась від інших українок про події у Києві: "Казали, що студентів там побили. Думаю: ну, буває. 2 грудня (2013 року — ред.) я їхала додому. Сестра мені подзвонила, каже: "проїжджай Київ, їдь бігом на Черкаси".

Майдан військовослужбовиця 56 ОМБр Валентина на псевдо "Віночок" ЗСУ АТО волонтери допомога Донецька область
Військовослужбовиця 56 ОМБр Валентина "Віночок", Донецька область. Фото: Суспільне Донбас

Гуманітарна допомога

Минуло кілька тижнів, і Валентина, як сама каже, швидка на підйом, почала збирати гуманітарну допомогу у селі та поїхала у Київ — допомагати тим, хто "має право".

"Я з валізою їхала, бо я знайшла собі бізнес-партнера, і мала летіти до Австрії. Думаю, заїду хоч подивлюся, людям завезу їжу. Там і курей дали, і все інше. Як я заїхала на Майдан. Думаю, віддам їжу, походжу. Я дивилася, що люди бігають, їжу розносять, хлопці стоять, хто в чому одягнений", — ділиться враженнями жінка.

"Там така енергетика була. Я тільки туди зайшла — якийсь дух реально свободи: що люди повстали, їх не треба було організовувати, вони самі організувалися. З того дня я друзям сказала: не забирайте мене, бо я тут залишаюся на ночівлю. Так я і залишилася на Майдані".
Військовослужбовиця 56 ОМБр Валентина на псевдо "Віночок" ЗСУ Майдан АТО волонтери допомога Донецька область
Майдан, Революція гідності. УНІАН

Віночок на Майдані

"Чесно кажучи, я народилася в "совку", я його ненавиділа. Бо всіх отак от струнко, як тих солдатів виставляли. Ну, це страшне щось було".

Валентина розповідає: саме на Майдані народився її нинішній позивний — "Віночок", коли разом з іншими жінками придумала на каску начепити українські віночки:

"Ми з однією дівчинкою в парі бігали, їжу носили. А там був такий момент на Майдані, що казали, що там труять хлопців, хлопці бояться їсти щось. І я придумала на каску начепити українські віночки. Ми працювали більше ночами, бо ночами всі вже роз'їжджались додому, а допомога була потрібна. І хлопці нас "пеленгували": "О, дівчата, квіточки, ромашки, віночки, це наші дівчата, можна їсти ту їжу". От і вийшло, що "Віночок "з Майдану".

Допомога на Майдані

Була вона серед протестувальників і в найскладніші дні лютого 2014-го, коли були в облозі. Тоді, каже допомагала робити коктейлі Молотова.

"І 18, і 19 лютого, коли ми були в облозі, ми не знали, що буде. Чесно, було страшно. Але ж хлопці вистояли. Ми там і розливали ці коктейлі Молотова. І допомагали, чим могли, відтягували поранених", — згадує жінка.

"Були під обстрілами 20 лютого, коли хлопців розстрілювали. Ми були біля Жовтневого палацу. Бачимо, що хлопці падають, ми перескочили в готелю "Україна, там ліворуч була така екстремальна хірургія, а праворуч тоді вже було два загиблих. І їх підносили, загиблих, і там їх накривали. Спочатку вони не накриті були. Це був такий жах, чесно кажучи. Бо я такого не бачила в своєму житті".

Почалась війна, або АТО на Донбасі

"Чесно, не вірилося. Думаю: ну як це так, серйозно? Це ж наша перемога була, ми таки вже типу видихали, що ми ж переможці".

Валентина досі пам'ятає момент, коли у 2014 році дізналась: почалась війна, Росія напала на Україну:

"Ми ще сміялися, я кажу: ніде так не можна безкоштовно пожити на Майдані. А ми в наметах жили, бо "профспілки" наші спалили. В цю мить я бігла по Майдану, і мені дзвонить сестра, і каже: у нас війна, Росія напала. Таня, кажу, ти що таке говориш, тут тиша, на Майдані ніхто нічого не говорить. Ми були в шоку, в ступорі. У мене ж там і родичі теж є в Росії. Це якось взагалі було страшне".

Майдан військовослужбовиця 56 ОМБр Валентина на псевдо "Віночок" ЗСУ АТО волонтери допомога Донецька область
Валентина разом з сестрою, Київ, лютий 2014 рік. Фото з особистого архіву Валентини "Віночок"

Жінка продовжила допомагати, як сама каже, своїм хлопцям: з айдарівцями, з якими була разом на Майдані, поїхала в АТО спочатку волонтеркою. Першим місцем стала Луганщина, місто Щастя. Там була до 2015 року, а коли перебування волонтерів на передових позиціях обмежили, підписала контракт, розповідає Валентина "Віночок".

"Я по самих крайніх позиціях їздила, завозила їжу, одяг хлопцям — все везла. Мене багато де ще не пускали. Так і казали по блокпостах: "Віночка" не пускати. Чого? Бо ти, кажуть, неадекватно реагуєш на слово — повітря: не біжиш ховатися, як оці всі, а навпаки, вибігаєш і дивишся: де ж воно що летить. А для мене було, як кіно "і всі актори будуть живі", — зізнається військова.

Майдан військовослужбовиця 56 ОМБр Валентина на псевдо "Віночок" ЗСУ АТО волонтери допомога Донецька область
Фото з особистого архіву Валентини "Віночок". Фото: Facebook/Валентина "Віночок"

Військовослужбовиця хотіла залишатися на фронті, тож підписала контракт із ЗСУ.

"Бо тил — це не то пальто. Це не моє було. Мабуть, я хапнула того адреналіну, а він як наркотик. І треба було коло вибухів і коло хлопців бути", — ділиться "Віночок".

ЗСУ військовослужбовиця 56 ОМБр Валентина на псевдо "Віночок" Майдан АТО волонтери допомога Донецька область
Фото з особистого архіву Валентини "Віночок". Фото: Facebook/Валентина "Віночок"
"Хлопці — це моя країна. Вони стоять там "на нулі". Коли нема що вдягти, з'їсти, випити води — а з водою, з хлібом була дуже велика проблема, — це страшне. Вони мені наче діти були, хай і старші за мене, проте мої діти: мені треба їх було нагодувати, розрадити, посміятися і обов'язково випити чай, каву з ними на позиції".

Спочатку мала небойову спеціальність, у 2017 році військовослужбовиця перейшла до 72-ї бригади: "Я пішла на "дембель" з 72-ї бригади. Коли приїхала додому, зрозуміла, що не можу перебувати там дуже довго. А 2019 році подзвонив мій бойовий друг, каже: водіїв немає. Говорю: я до тебе прийду водієм, якщо ти посадиш мене на "Хамві"Humvee, HMMWV (з англ. the High Mobility Multipurpose Wheeled Vehicle). Повнопривідний військовий автомобіль, що випускається американською компанією AM General. , — згадує військовослужбовиця.

ЗСУ військовослужбовиця 56 ОМБр Валентина на псевдо "Віночок" Майдан АТО волонтери допомога Донецька область
Фото з особистого архіву Валентини "Віночок". Фото: Facebook/Валентина "Віночок"

Так стала водієм, вивозила поранених з фронту. "Я як водій, повинна, по-перше, тільки там десь по рації передають, що там є "300"Військовий жаргон. 300 - поранений, 200 - загиблий чи "200". Швидко мені треба завезти машину, прогріти, підготувати, щоб коли привозять, щоб машина вже була готова", — розповідає військовослужбовиця.

За словами Валентини, була і старшиною мінометної батареї. Зараз — головний сержант, командир відділення: "Я 2022-й рік зустрічала у Пісках, возила міни. На день по п'ять по сім разів постійно гасала", — пригадує військова.

ЗСУ військовослужбовиця 56 ОМБр Валентина на псевдо "Віночок" Майдан АТО волонтери допомога Донецька область
Фото з особистого архіву Валентини "Віночок". Фото: Facebook/Валентина "Віночок"
"Я хочу десь мирного життя, хочу якусь свою хатку, свій куточок. Але ж в мене його нема. В Ірпені "прильот" по тому дому, де мала жити. Навіть нема куди зараз приїхати. До мами хіба що".
ЗСУ військовослужбовиця 56 ОМБр Валентина на псевдо "Віночок" Майдан АТО волонтери допомога Донецька область
Військовослужбовиця 56 ОМБр Валентина "Віночок", Донецька область. Фото: Суспільне Донбас

Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram

На початок