Від Прокоф'єва до Жадана. Історія залізничного вокзалу Костянтинівки на Донеччині, який знищили російські ракети

Від Прокоф'єва до Жадана. Історія залізничного вокзалу Костянтинівки на Донеччині, який знищили російські ракети

24 лютого будівельники поїхали й залишивши не докладеною ряд плитки в одному із залів
Зала костянтинівського вокзалу зсередини. Фото: надала Олена

Залізничний вокзал Костянтинівки Донецької області, який 25 лютого 2024 року зруйнували ракети російської армії, має понад 150-річну історію. Проте стара будівля не збереглась. Нову, сучасну, що розтрощив удар, звели в післявоєнні роки у 1951-му за ідентичним проєктом, що й краматорський вокзал. До початку повномасштабного вторгнення Костянтинівка була кінцевою станцією для понад десяти поїздів далекого та понад п'ятнадцяти — приміського сполучення. Найбільший пасажиропотік тут фіксували у 2014 році.

Останні майже два роки потягів станція не приймала. Суспільне Донбас зібрало спогади та історії про вокзал у Костянтинівці.

Олена була "голосом" Костянтинівського вокзалу, жінка понад десять років працювала там касиркою та черговою по видачі довідок. У ніч проти 25 лютого вона прокинулася від вибухів, тоді ж із соціальних мереж дізналася, що російські ракети влучили у будівлю вокзалу.

"Нічого з того, що пишуть у ворожих пабліках, там не було, цими рейками вже давно нічого не їздить. Там був пункт незламності — обігрів був, чай, кава. Працювали каси на продаж квитків на потяги, які курсують в інших містах області. Влучання було в те крило, яке працювало — згоріла техніка, меблі", — розповідає жінка.

Від Прокоф'єва до Жадана. Костянтинівський вокзал.
Центральний вхід вокзала. Фото: надала Олена

23 лютого 2022 року у залах ще тривав ремонт: колони були оздоблені, стіни пофарбовані, додає вона.

"24 лютого будівельники поїхали, так і залишивши не докладеним останній ряд плитки в одному із залів. Нині він — в руїнах", — розповідає Олена.

"Шкода, дуже шкода. Я всю ніч тоді проплакала. А коли побачила згарище — спогади одразу накрили. Я 33 роки пропрацювала на вокзалі. Ще застала, коли там ресторан працював, кафе. Це все моє життя. Я багато допомагала — хтось на потяг запізнився, білети забув. Кожної зміни щось було: валізу забув у потягу, вискочив за пиріжком, а потяг пішов — повертали і багаж, і людей влаштовували в інші поїзди. Ніколи не думала, що таке може статися — війна нічого не шкодує", — ділиться інша працівниця вокзалу Людмила.

Вона пам'ятає часи, коли до Костянтинівського вокзалу прибували понад 40 пасажирських потягів. Останні тринадцять років Людмила була черговою вокзалу.

Від Прокоф'єва до Жадана. Історія костянтинівського вокзалу, який знищили російські ракети
Ліворуч на фото центральний вхід, праворуч — приміщення довідкового бюро та каси далекого сполучення. Фото: надала Олена

Залізничний вокзал станції Костянтинівка: історія

Як розповідає директорка Костянтинівського краєзнавчого музею Рита Карпова, рух по Курсько-Харківсько-Азовській залізниці відкрився 5 січня 1870 року за новим стилем.

"Будівля пасажирського вокзалу розташовувалася так, що по одну сторону від нього йшли рейки костянтинівської дороги, відкритої для руху у 1872 році, по іншу — Азовської. До послуг пасажирів в будівлі вокзалу були зали очікування відповідно до квитка з 1 по 4 клас. З моменту відкриття руху на станції працювали поштове відділення і телеграф для депеш внутрішньої кореспонденції. Стара будівля не збереглась", — зазначає Карпова.

Дата будівництва нового залізничного вокзалу — 1951 рік, архітектор — невідомий, додала вона.

Від Прокоф'єва до Жадана. Історія костянтинівського вокзалу, який знищили російські ракети
Центральний вхід у вокзал. Костянтинівка Донецька область. Фото: Андрій Резніков/Суспільне Донбас

Від Прокоф'єва до Жадана. Історія залізничного вокзалу Костянтинівки на Донеччині, який знищили російські ракети
Костянтинівка Донецька область, 2023 рік. Фото: Андрій Резніков/Суспільне Донбас

Назва походить від тоді ще селища Костянтинівка за іменем його засновника Номікосова, розповідає місцевий краєзнавець Володимир Березін. Стверджує, що згадка про станцію є в щоденниках композитора Сергія Прокоф'єва.

"Ми подавали пропозицію в культуру обласну й місцеву, але там ідею не підтримали. З 2014 року ми приймали київські потяги, скрізь на вокзалах є звукові сигнали, які в кожному місті є своєрідною візитівкою. У Києві, наприклад, грає "Києве, мій". На нашу думку, доречним було б у нашому місті вмикати музичний твір "Ромео і Джульєтта" Прокоф'єва. Відомий композитор писав у своїх щоденниках, що він, коли був малий, часто з батьками потягом їздив на Донеччину до станції Костянтинівка", — розповідає Березін.

Вся історія міста тісно переплітається з історією вокзалу, бо це був дорожній вузол регіону, зазначає краєзнавець.

"Під час голодомору селян не пускали в електрички й просто на вокзалі люди помирали. У часи репресій — репресованих заштовхували у вагони та везли в Сибір. У Другу світову з Костянтинівки місцевих вивозили на роботи в Німеччину, про це є свідчення самих остарбайтерів. Припускають, що старий вокзал розбомбили радянські льотчики. Залізниця пам'ятає ще французьку мову, оскільки саме бельгійці розбудовували промисловість у місті", — розповідає голова Костянтинівського осередку краєзнавців Володимир Березін.

"Київ-війна": спогади про вокзал — місце зустрічей та прощань

"Росіяни знищили Костянтинівський залізничний вокзал. За останні десять років, власне, за десять років війни ми з друзями зупинялися на цьому вокзалі десятки разів — когось зустрічали, когось проводжали. Такий собі портал у мирне життя. Зараз цього порталу немає. Та й мирного життя теж немає. Є пам‘ять і віра", — написав на своїй сторінці у Facebook письменник та співак Сергій Жадан.

Поет-сучасник свого часу навіть написав вірш про костянтинівський вокзал.

"Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі. Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід. Потяги завмирають на мить і рушають далі. Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід".

Ці рядки активісти Костянтинівки хотіли покласти в основі стінопису на паркані до першого перону. Вже навіть був готовий ескіз, згадує місцева художниця Ольга Сабадін, яка через війну виїхала з рідного міста до Швейцарії.

"Ідея була показати любов до Костянтинівки, рідного краю. На ескізі муралу була молода дівчина, яка продавала квіти, поруч стояв велосипед і був цитований вірш Жадана. Однак ми не отримали дозвіл на створення стінопису від Укрзалізниці — за правилами вокзалів стіни, мовляв, мають бути нейтральними, пояснили там", — розповіла Ольга Сабадін.

Як влаштували львівські студенти коляду на центральному вокзалі, пам'ятає отець Віталій.

"Одного року ми заспівали в одному із залів, куди нещодавно прилетіло. Дуже було гарно, бо і місцеві, і ті, хто прибував на станцію з інших міст, могли насолодитися українськими колядками, щедрівками. Було приємно, у час загрози для регіону — це було як підбадьорення з надією, що незабаром буде мир", — згадує священник.

Від Прокоф'єва до Жадана. Історія костянтинівського вокзалу, який знищили російські ракети
Осінь 2023 року. Залізничний вокзал в Костянтинівці. Фото: Андрій Резніков/Суспільне Донбас

Від Прокоф'єва до Жадана. Історія костянтинівського вокзалу, який знищили російські ракети
25 лютого 2024 рік. Костянтинівка Донецька область. Фото: Андрій Резніков/Суспільне Донбас

Що відомо про обстріл Костянтинівки 25 лютого

Вночі 25 лютого російські війська завдали масованого удару по залізничному вокзалу та по житлових кварталах Костянтинівки. У результаті обстрілу поранення отримала одна жителька міста.

За інформацією прокуратури Донеччини, армія РФ вдарила по залізничному вокзалу, ймовірно, авіабомбою КАБ-250. Поліція Донеччини 25 лютого повідомила, що по житловому сектору міста, російські війська випустили чотири ракети "С-300". Через обстріл на одному з підприємств міста виникла пожежа.

У результаті масованого обстрілу російськими військами Костянтинівки вночі на 25 лютого у місті зруйновані та пошкоджені майже 50 багатоповерхових та приватних житлових будинків, будівля залізничного вокзалу, школи, крамниці аптеки та медичні заклади.

Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram

На початок