"Ми тут — як одна родина, інакше на війні не вижити" — так про взаємну підтримку кажуть бійці, які тримають позиції на Бахмутському напрямку. В яких умовах відпочивають між боями, як облаштували бліндажі та яке мають меню — репортаж Суспільного.
Сергій — один з тих, хто нищить на Бахмутському напрямку російських окупантів. Родом з нині окупованої Херсонщини, службу почав ще у 2015, тепер — командир танку, показує свою техніку, пошрамовану в боях.
"Активну броню і доварювали самі. Ве робили, щоб більше було захисту активного від попадання. Ось бачите: осколок тут попав, воно нічого йому не зробило. А якщо сюди попадає снаряд комулятивний, взривчата речовина, що там всередині, взривається і робить поштовх снаряду, що прилітає туда. Тим пом'якшує удар для самої техніки", — пояснює боєць.
Це вже другий його танк, перший — знищений у бою. Сергій тоді був поранений, після лікування повернувся до війська.
"Працюєм в злагодженні з піхотою: або підтримку піхоті, або виїзд на штурми. Взяти навіть погодні умови. Три чи чотири дні вже йде дощ, їм там в окопах, під обстрілами — води по пояс. Їм там найтяжче: обстріли майже не припиняються ніколи. Відбиваємо атаки, якщо вони атакують. Ні — то й самі ідем в контрнаступ, якщо то треба", — розказав військовий ЗСУ Сергій.
За кілька кілометрів від лінії зіткнення бійці, які повернулись з "нуля", відпочивають і виходять на зв'язок з близькими.
Про те, що ворог за пару кілометрів, нагадує постійна канонада, побиті уламками дерева.
"Дерево росло, ракета від РСЗО, від "Града", ударилась в дерево, сдетонувала, зрізала дерево. Сам хвостовик от ракети пішов під землю на глибину десь метр. Ліс — рятує. Об гілки детонують міни: і вибух проходить в повітрі, тобто ударна хвиля розсіюється. І відповідно осколки розлітаються теж вище", — розказав військовий ЗСУ на позивний "Сократ".
Тому безпечне місце тут — під землею. Сплять захисники у бліндажі.
Сократ з Житомирщини, у цивільному житті — співробітник музею-садиби родини Рильських. Каже, намагається зробити побут своїх бійців максимально комфортним.
"Таких бліндажів у нас тут по лісу розкидано кілька. Тут лежать речі наші, спальні місця. І люди, які виходять з позицій, які чергують дві доби через дві, дві доби вони тут вирішують свої побутові питання. Мене старі люди вчили: де б ти не був, будь як вдома, веди себе, як вдома. І живи як вдома. Щоб було було нормально, чисто, комфортно. Тому ми їх тут постійно зміцнюємо, гідроізоляцію робимо, де підтікають", — розповідає про бліндаж "Сократ".
"Тут і шкарпетки, і розходники, коли в хлопців є потреба. Кава, цукор, ось набір засобів від комарів, які допікають. Все по потребам, за необхідності видаємо хлопцям. Тут можна вижити, тільки коли живеш, як одна сімя. Одна велика сім'я. Війна — це колективний вид спорту", — додає "Сократ".
Під землею і кухня. Хазяйнує тут Олександр.
"На сніданок у нас був рис та смажена. Ми в основном готуємо зранку їжу і вдень. Зранку у нас бувають якісь каші, якісь нарізки — сир, ковбаса. Ми балансуємо меню. Якісь салати робимо. Все залежить від того, які продукти приїжджають", — каже Олександр.
Він фаховий кухар, працював у столичних ресторанах. Зараз складає меню для бійців на своїй вже п'ятій польовій кухні.
"Буває так, що заходиш в забудову, і вже приблизно бачиш, що можна зробити. Буває безлад різний. Спочатку займаєшся організацією. Якщо б це були хати, то можна було б виділити точки, можна було б зробити стелажі. Тут набагато складніше, це не звичайна кухня, на якій облаштував собі — і все добре", — розказав військовий ЗСУ Олександр.
Попри запеклі бої і непрості побутові умови, бійці налаштовані оптимістично. Кажуть, готові виконати наказ, рухатись уперед і звільняти українські землі.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
