26-річна Олександра Крученко — медикиня Донецького прикордонного загону. Родом із Сум, у 2016 році підписала контакт та до лютого цього року була на службі у зоні ООС. З перших днів повномасштабного вторгнення лікувала поранених захисників Маріуполя, спочатку на заводі "Азовмаш", а потім у бункері "Азовсталі". 17 травня при виході з "Азовсталі" опинилася у російському полоні в колонії окупованої Оленівки. 17 жовтня її та ще 107 жінок захисниць повернули з полону. Медикиня розповіла Суспільному про оборону Маріуполя, порятунок побратимів та полон в Оленівці.
Умови були надлюдські, медикаментів не вистачало
На "Азовмаші" ми опинилися 26-го чи то 27-го лютого. Приїхали, нам показали наш бункер, сказали, що ми тут будемо перебувати деякий час. Я почала там облаштовувати свій медичний куточок, почала шукати медикаменти, бо так сталося, що з відділу ми не все забрали. Все сталося дуже швидко.
На "Азовмаші" я більше надавала невідкладної допомоги. Власне лікування було мало, бо препаратів дійсно не вистачало. Не вистачало і медичних матеріалів. Використали всі мотузки та навіть портупеї. Справді умови були надлюдські, антисанітарія.
Зі своїм віддлом я була одна. Лікувала і наших прикордонників, і хлопців з 36-ї бригадиСеред підрозділів, які захищали Маріуполь, а згодом тримали оборону на "Азовсталі" були морські піхотинці 36-ї окремої бригади імені контр-адмірала Михайла Білинського. . До нас на підсилення приїжджала 36-та бригада, де також дуже багато хлопців постраждали. Дуже багато було осколкових поранень, дуже багато хлопців постраждали від куль снайперів. Хлопці завжди рвалися допомагати. І я їм щось розказувала, але і вони тактичну медицину добре знали.
Дуже багато хлопців переймалися за своїх рідних та близьких. І ми допомагали й батькам, дружинам, дітям побратимів, які ще на той час були в Маріуполі та не мали нічого.
Для мене ті хлопці, що пліч-о-пліч шли зі мною, а я з ними — всі вони — одна сім'я. Мене, нас, мотивувало те, що наша країна на той час була в надзвичайному стані — й хто якби не ми.
Проривом йшли на "Азовсталь", місто горіло
13 квітня прийняли рішення йти проривом. І ми приймаємо рішення йти на "Азовсталь". Це було дуже важке рішення, бо ми не знали, що відбувається взагалі у місті, чи зможемо ми туди добратися, чи не зможемо.
Коли ми поїхали на прорив, місто, яке я бачила, було страшне. Але те, що з ним сталося згодом, це не передати словами... Ми їхали вночі й місто горіло.
Українські військові тримали Маріуполь до кінця травня. В останні тижні оборона звузилася до захисту "Азовсталі". 21 травня 2022 року з заводу вийшли всі військові маріупольського гарнізону. Україна оголосила про рятувальну операцію, Росія — про полон. Частину полонених відправили до колонії у тимчасово окупованій Оленівці Донецької області.
29 липня РФ здійснила воєнний злочин — масове вбивство українських військовополонених: в результаті вибуху в одному з корпусів оленівської колонії загинули щонайменше 53 бранці, 130 отримали поранення. Українське військово-політичне керівництво назвало подію спланованим терактом.
Вони питали, що таке турнікет
Медична допомога... в полоні... Російська армія навіть не розуміла, що таке турнікет. У нас у кожного була аптечка, вони просто дивляться і запитують: "а що це?". Про якусь допомогу не йшлося й мови, допомагали самі собі.
Хлопці мали дуже багато осколкових поранень. І коли витягували ті осколки, то було дуже боляче. Ми і розуміли, і чули це... Тому що знеболювальних препаратів було обмаль.
Дуже хотіла побачити своїх батьків. Вони для мене були таким мотиватором, завдяки думці про них я вставала з ранку та щось робила. І прапор — ось чого нам дійсно не вистачало в полоні. Не їжі, ось прапора нам дійсно дуже не вистачало.
Обмін був дійсно несподіванкою. Хоча у нас дівчата "розвідниці": десь щось побачили... Як раз дівчата сиділи дивилися в "глазочок" такий маленький і кажуть: "ми, здається, їдемо на обмін". Тоді вже чекали на обмін. Розуміли, так, ми їдемо додому. І це було феєрично. Коли відбувався сам обмін, до нас прийшов чоловік з нашої, української сторони та сказав: дівчата вишикуватися, і ми йшли і кричали "Слава Україні!" і співали гімн.
Наразі Олександра проходить лікування в одному з військових шпиталів та готується повернутися на службу. Каже: готова ділитися з іншими медиками досвідом, який отримала в бункері маріупольского заводу.
Що відомо
- Обмін, заявдяки якому Олександра повернулась додому, відбувся 17 жовтня. Тоді з російського полону Україна змогла повернути 108 жінок, яких утримували росіяни. Після цього вже відбулось два обміни: 26 жовтня в рамках чергового обміну полоненими повернула 10 українських військовослужбовців та 29 жовтня — з російського полону звільнили 52 українців.
- Крім того, 13 жовтня вдалося звільнити з полону 20 людей: 14 з них — військові ЗСУ, 4 — бійці тероборони, один нацгвардієць та один військовослужбовець ВМС. Деякі з них були в колонії в Оленівці.
- 21 вересня Україна повернула з російського полону захисників Маріуполя, зокрема військових "Азову". Обмін відбувся у Чернігівській області. Водночас частина звільнених військових зараз в Анкарі, Туреччина.
- 21 вересня під час масштабного обміну з російського полону звільнили 215 українських військових. З них 108 — бійці "Азову". Також звільнили 10 іноземців, які воювали на боці ЗСУ, серед яких громадяни США, Британії, Марокко, Швеції, Хорватії — вони повертаються за посередництва Саудівської Аравії. В обмін Україна передала Віктора Медведчука.
Читайте також
"Жага рятувати життя": інтерв'ю військової медикині, яка пройшла "Азовсталь" та Оленівку
"Кажуть: 93-тя — це бетон. Це правда" — інтерв'ю комбрига "Холодного Яру" з передової
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
