Випускники без балу, натомість з останнім дзвоником, але й він пройде онлайн. Більшість педагогів та школярів вчаться за тисячу кілометрів від рідних стін. На Суспільному кілька історій про те, як завершують непростий навчальний рік освітяни та учні Донеччини.
Вікторія з Мирнограда
Вікторія нині готується до іспитів далеко від рідного міста. Вона випускниця. Через військові дії та небезпеку на Донеччині, дівчина з близькими виїхала на Черкащину. Живе у мальовничому селі, а у вільний від навчання час, ходить рибалити на місцевий ставок.
Дівчина зізнається, що у її шкільному житті все пішло шкереберть.
"Ми з однокласниками у дев'ятому класі так і не зібралися аби відзначити випускний. Тоді завадив COVID. В 11-му ще гірше! Усі наші підготовки: вальс, урочистості та прощальний вечір – нічого такого не буде! Все це перекреслила війна!", – ділиться Вікторія.
Дівчина дуже обережна з прогнозами на майбутнє. У найближчих планах – вдало скласти екзамени. Вона увесь рік готувалася до ЗНО і сподівається, що нововведення не завадять їй успішно вступити до вишу. Продовжити планує освіту в столиці, але все буде залежати від безпекової ситуації в країні. Поки додому не збирається, але за рідним містом дуже скучила.
Олексій з Торецька
Олексій Головатий – директор Торецької школи №7,наразі з учнями у Самборі, на Львівщині.
Навчальний процес вони завершили достроково ще у квітні. Без вихідних та ще й дистанційно. Вони успішно закрили цьогорічну програму. Тепер готуються до останнього дзвоника. Урочистості також пройдуть онлайн.
"Сьогодні ми з дітьми активно проводимо дозвілля на заході країни. Тут для дітей багато заходів організовують місцеві спеціалісти, волонтери. Багато екскурсій, майстерок, спортивних змагань. Спільно намагаємося створити умови для дітей, щоб вони менше тривожилися і думали про війну. З ними працюють психологи", – розповів Олексій.
Школа №7 у селищі Дружба, попри близькість до фронту, має дуже сучасне оснащення. Педагоги постаралися взяти максимум від грантових програм. У закладі є лави із сонячними панелями, теплиця, баки для роздільного сортування сміття, інтерактивні дошки, комп’ютерний клас, сенсорна кімната і навіть шкільне радіо. Приміщення школи дуже комфортне, ззовні його прикрашає стінопис, у дворі – велостоянка. На другому поверсі – розміщений затишний садочок, у якому нове усе: від ремонту до меблів і водозабезпечення. З останнім у прифронтовому селищі дуже складно, але не тут. Втратити такий освітній осередок буде боляче, каже Головатий.
"Все, що можна було, ми сховали. Однак, бачимо, які вирви та спалену землю лишає по собі "руський мір". Безпечного місця у Торецьку годі й шукати. Тим більше, що ми постійно чуємо про загострення. Але найбільше буде шкода навіть не обладнання, а саму школу. Ми її існування виборювали проєктами. Отож, якщо в неї влучать снаряди, навряд її будуть відновлювати у селищі", – говорить Олексій.
Наталя з Мирнограда
Наталя Москаленкоза рекомендацією влади Донеччини залишила рідне місто Мирноград, наразі вона на Черкащині.
Пані Наталя викладає фізкультуру. З ранку і до вечора вона намагається "розгойдати" школярів та заохотити їх до більшої активності. Через дистанційку та комп’ютери, каже педагогиня, діти стали більш кволими й швидко втомлюються.
"Ми намагаємося урізноманітнити уроки. Робимо спільні заняття з педагогами з різних куточків України. Долучилися до Всеукраїнської спортивної ініціативи "Юніор" і записали на відео спільну з дітьми руханку. Вона дуже патріотична", – каже вчителька.
Наталя Москаленко ще й класний керівник п'ятого класу. Розповідає, що багато, хто з дітей зараз закордоном: у Польщі, Словаччині, Нідерландах. Чимало роз’їхалося по Україні. З 34 учнів 14 ще лишаються у Мирнограді. Проте усі вони охопленні дистанційною освітою. Є лише кілька дітей, що не виходять на зв’язок через те, що мешкають у глибинці в селах на заході.
Читайте також
Медсестра з Лисичанська, що підірвалася на снаряді, поїде на протезування у Німеччину
Психологиня з Лисичанська надає допомогу переселенцям у Хмельницькому
"Їхали два дні та дві ночі". Історія евакуації вихованців Луганського обласного будинку дитини
"Сєвєродонецька як такого — немає". Як живе місто, яке намагаються оточити російські війська
