Киянка Світлана зараз працює головною медичною сестрою польового шпиталю Державної прикордонної служби України на Донеччині. Доглядає за пораненими, організовує роботу молодшого медперсоналу закладу. Вона тут — з лютого. Це — її перша ротація. У військовій медицині жінка — понад 20 років. А медсестрою, ділиться, стала майже випадково — під впливом бабусі.
До шпиталю Світлани доправляють поранених з одного "найгарячіших" напрямків.
Про те, з якими травмами найчастіше доводиться мати справу, про смішні й зворушливі випадки з медичної практики, а також про те, що допомагає жити зараз — Світлана розповіла Суспільне Донбас.
Понад 20 років у медицині
Світлана працює у польовому шпиталі Державної прикордонної служби України четвертий місяць. Розказує: це її перша ротація на сході, і перша робота з пораненими, яких привезли безпосередньо з поля бою. Від роботи у тилу, каже, дуже відрізняється.
"Тут мені темп роботи більше до вподоби. У шпиталю так, там є свої нюанси, але там вже хворі стабільні, вони вже лежать, вони просто лікуються. Там більш плавно йде робота. Вже стабільно, проходить курс лікування, крапельниці, уколи, там якісь фізпроцедури. Тут темп швидше, тому що тут — життя", — каже головна медична сестра польового шпиталю ДПСУ Світлана Горєлова.
Світлана у медицині понад 20 років. Потрапила, каже, майже випадково.
"Мені здається, скоріш за все, тут зіграла роль колись моя бабуся. Вона мені показувала фото, ще зі старої лікарні у районному центрі. Це було після війни, і вона працювала там буквально санітаркою скрізь. Якось мене так зацікавило. Можливо, це було спонтанне таке рішення — а піду і я", — каже Світлана.
Зараз, у польовому шпиталі, говорить Світлана, вона й організовує роботу персоналу, і сама опікується пораненими. Найчастіше сюди доправляють бійців після уражень FPV-дронами.
"Найчастіше зараз, це FPV-дрони. Хлопці кажуть: їдемо, і воно просто під машиною вибухає, підлітає — або стоїть у полі або стоїть на дорозі, не те, що раніше було зверху, просто знизу. Вони їдуть, воно піднялось і все вибухнуло. Також дуже багато йде передінсультних станів. Дуже багато хлопців з гіпертонією, дуже високий тиск. Знову ж таки це наслідки йдуть мінно-вибухових травм", — говорить медична сестра.
Світлана згадує кумедні й зворушливі випадки, які сталися тут, у шпиталі.
"Хворий зайшов вже такого віку, напевно 50 плюс і кажу: "Будь ласочка, присідайте". Розвернулися сюди, набираємо ж ліки, які призначив лікар і чуємо збоку розвертаємося, а хворий дійсно присідає сидить. Він не сів на стілець, як сказали, присядь, та він сидить і присідає перед уколом. Тобто буває різне", — згадує вона.
Відновлюватися після роботи Світлані допомагає вишивання. Її велика мрія, говорить, така, як у всіх — перемога, маленька, особиста — подорожі.
"Окрім медицини, я полюбляю їздити у Карпати. Я дуже полюбляю гори. Туди мене тягне весь час. З дітьми їздимо, там на екскурсії ходимо. Полюбляю вишивати. У мене вдома є багато картин вишитих хрестиком, не бісером, хрестиком, нитками. Ікони, і вовки у мене є. Зараз тут, коли була на добу, щоб не спати, теж я вишиваю. Така маленька мрія — дуже хочу зустріти Новий рік у Карпатах", — ділиться Світлана.
