Вікторія Попова — співзасновниця родинної майстерні керамістів, що працює у Слов'янську на Донеччині. До повномасштабного вторгнення, розповідає, вони з чоловіком-художником близько 20 років виготовляли й розписували глиняний посуд за місцевими традиціями. У роботі їм також допомагали батьки.
Зараз сімейна майстерня — розбита через обстріл, самотужки виготовляти кераміку припинили. Водночас зосередилися на власне розписі посуду, який беруть у майстрів-друзів, а також гільз з-під набоїв. Їх продають з аукціонів на допомогу українській армії. Себе, чоловіка, а також колег по ремеслу Вікторія називає — "глинозалежними".
Як працюють, які вироби зараз замовляють та скільки грошей вдалося зібрати на підтримку українських військових — майстриня й волонтерка Вікторія Попова розповіла Суспільне Донбас.
Майстриня-керамістка зі Слов'янська Вікторія Попова показує, як розписує горнятко для кави.
"Це — горнятко. Квіти — братки. Це мій розпис. Богдан такого не робить. Богданові — це півонії, соняхи", — каже Вікторія Попова.
Жінка позказує: до повномасштабного вторгнення вони з чоловіком-художником 20 років виготовляли й розписували глиняний посуд. Зараз сімейна майстерня — розбита через російський обстріл.
"Бізнесу вже, як такого, не існує, бо була майстерня і вона була зруйнована навесні 2023 року. Відновлювати немає ні коштів, ні здорового глузду, бо війна не закінчена", — говорить жінка.
"Зараз ніхто не думає про те, що розширяти. Зараз би вижити. Вижити і допомогти хлопцям. Я просто зараз бачу, який процент людей, які кажуть: "Зараз війна у травні закінчиться. І це кожен рік — між Великоднем і Днем Незалежності… І якби це просто були балачки. А люди ж розслабляються, перестають донатити. А хлопцям потрібна допомога! І вона потрібна зараз, як ніколи. У 22-му стільки не потрібно було, як зараз", — переконана Вікторія.
Самотужки виготовляти кераміку, каже майстриня, припинили. Зосередилися на розписі посуду. Готові форми купують у майстрів-друзів.
"Замовляють все, що є в асортименті: глечики, горщики, винні глечики, келихи і горнятка чайні і кавові", — ділиться майстриня.
Вікторія з чоловіком також волонтерять: розмальовують гільзи з-під набоїв. Їх продають з аукціонів на допомогу українській армії, зокрема на дрони.
"Одна гільза за розіграш збирає десь — 10 тисяч гривень. Вже рік точно ми це робимо. Коли раз на місяць, коли два рази на місяць", — говорить волонтерка.
"Це намалював Богдан. І вона буде брати участь у розіграші. Бо у нас зараз весна і дуже полюбляють кульбабки", — показує гільзу з кульбабами Вікторія.
Під час повномасштабної війни Вікторія з чоловіком виїздили на кілька місяців в евакуацію.
"Ми не стільки боялися цих артилерійських прильотів чи ще щось, ми боялися залишитися в окупації. Ми з 2014 року з військовими. Тому поїхали до знайомого військового, який нас покликав до себе у Стрий у Львівську область", — розповідає Вікторія.
Прожити без улюбленої справи, згадує майстриня, було непросто.
"Там я малювала родині, у якої ми жили, Василю і Стефі — паркан-вишиванку вбирала. Потім ми робили одну кімнату — кульбабками", — згадує майстриня.
Тепер, після повернення додому, говорить Вікторія, їхати нікуди не планують.
"Я вважаю, що у Слов'янську має сенс залишатися, тільки якщо ти допомагаєш військовим. Бо ми тут поки потрібні. Ми з самого початку зробили цей вибір свідомо з чоловіком. У нас немає маленьких дітей. Прилетить — прилетить. Аби ручку-ніжку не відірвало, а також, щоб одразу, щоб кремація не знадобилася. Тут без чорного гумору ніяк", — жартує вона.
