Євгеній — один із лікарів медслужби "УЛЬФ" батальйону "Вовки Да Вінчі". В цивільному житті чоловік був акушером-гінекологом та медиком бригади швидкої допомоги. До ЗСУ мобілізувався в 2022 році, разом з дружиною працював в евакуаційних потягах. Пів року тому Євгеній перевівся до стабпункту медслужби "УЛЬФ", де перекваліфікувався на хірурга.
Хто чекає на воїна вдома та що надихає його працювати далі — у матеріалі Суспільного.
За словами Євгенія до війська його призвали, коли чоловік проходив останній рік інтернатури. На початку служби він був лікарем на евакопотягах. Проте, розповів він, хотів мати більше навантаження, пов’язане з хірургією, тому перевівся до медслужби "УЛЬФ". Тепер військовий щодня зупиняє критичні кровотечі та намагається врятувати кінцівки від ампутації.
"Я свідомо сюди переводився. Дивився всякі відео робіт інших медичних служб і в принципі, як працює евакуація, як працюють стабпункти. То я плюс-мінус розумів, куди я йду. Але все одно, коли ти потрапляєш прямо сюди, і коли тобі завозять ту людину, сильно пошматовану, то є декілька секунд такого шоку, ступору. І потім ти вже вмикаєшся в роботу і в роботі ти займаєшся виключно роботою і все це відходить на задній план", — пояснив Євгеній.
Чоловік зазначив: його робота складна, але цікава. Особливо, як для лікаря акушера-гінеколога, за словами військового, — це взагалі інше життя.
"Я до того працював ще в цивільному на "швидкій". І ось робота тут — це як нон-стоп погані, найважчі виклики на "швидкій". І кожен пацієнт тут, кожен поранений — це як важкий пацієнт на "швидкій", — додав він.
За словами Євгенія — найбільше йому запам’яталися перші поранені, яких він приймав на стабпункті, коли тільки почав працювати. Він розповів: коли приїхав — був трішки в шоці від того, що відбувається, та як злагоджено працює команда.
"Ти там намагаєшся підхопити цей ритм, якось влитися в колектив. І привезли військового, в якого були важкі поранення шиї, щелепи, обличчя. І самостійне дихання було ускладнене. Ми ще з коридору почули його важке дихання. І просто за долю секунди Микола бере скальпель, відкриває трахею, вставляється трубка, і він вже дихає спокійно", — пригадав чоловік.
Євгеній пояснив: у стабпункті він відповідає за хірургічну частину: обробка ран, зупинка критичних кровотеч, УЗД, перев’язки, миття ран, накладання швів.
"Це така монотонна робота. Ти просто бачиш поранених, допомагаєш їм, зупиняєш кровотечі чи якось намагаєшся зберегти кінцівку. Нещодавно був поранений, який каже: "Я 9 днів сидів без зв’язку, топив сніг, пив воду, нічого не їв. Є людське співчуття до цього пораненого. І хоча це був не важкий поранений, але те, що він пережив, — ти уявляєш себе на його місці і думаєш... Ну, це шок", — розповів медик.
За словами військового, вони працюють нон-стоп. Якщо немає поранених, то команда чекає, поки його привезуть — потрібно постійно бути наготові.
"Те, що ми бачимо, з якого пекла їх вивозять. Те, що ми іноді чуємо ефіри, ми чуємо, що там відбувається, ми чуємо їхні розповіді, що вони пройшли. Ми бачимо поранення, з якими вони приїжджають, і ми розуміємо, що ми тут не можемо опустити руки і не можемо сказати, що все, ми не будемо працювати, бо або щось з настроєм, я там не можу, я вже видихся. Ти цього не можеш. Намагаємося переводити все на жарт, у нас така тактика. Бо якщо сприймати все серйозно, кожного пораненого крізь себе, внутрішньо, то ясно, що буде момент вигорання", — сказав Євгеній.
Чоловік розповів: удома на нього чекають син, якому нещодавно виповнився місяць, та дружина. Додав: вона теж медик, 19 місяців була у війську. Демобілізувалася, коли завагітніла.
"Великий мінус, який є у всій цій ситуації, що я – не вдома. Я сумую, що я втрачаю час, який я взагалі не поверну. Що я можу дивитися тільки по відео на малого. Надихає дружина. Вона розуміє всю цю "внутрянку" військової медицини і максимально мене підтримує. Бо розуміє, як мені, що я переживаю. Скидає відоси малого і так підтримує. Я мрію, щоб це все було не дарма. Щоб те, чим ми займаємося, мало якесь логічне завершення позитивне для нас. Щоб всі ці хлопці, які загинули, — про них пам’ятали. Мрію, щоб країна була більш згуртована, і всі розуміли ціну, яку ми платимо зараз", — зазначив Євгеній.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
