Військовий з Дніпропетровщини Олександр повернувся з полону, у якому був три роки. У рідному селі його зустрічали близькі та знайомі. Чоловік воював з перших днів повномасштабного вторгнення у складі 74-го окремого розвідувального батальйону. У полон потрапив 11 березня 2022 року на Донеччині. Два роки родина не знали де він, але весь час не переставали боротися за його повернення.
Як зустрічали військового — читайте у матеріалі Суспільного.
Майже все село зібралось зустріти військового вдома — чоловік провів в полоні три роки, його обміняли 5 лютого 2025 року.
"Для мене за 3 роки — це довгоочікуваний день, бо я всі три роки мріяла побачити Саню", — каже сестра військового Дарʼя.
Олександр воював з перших днів повномасштабного вторгнення у складі 74-го окремого розвідувального батальйону, розповідає його мати Юлія.
"Він сказав мама війна, я йду. Він служив ще до цього в АТО, він служить з 18 років і він просто сказав: мамо я йду. Я казала "сину може трішки почекати", але він сказав ні, я чекати не буду", — згадує мати Олександра Юлія.
Жінка каже: у полон Олександр потрапив 11 березня 2022 року на Донеччині.
"Він разом з дядьком потрапив у полон, і був дзвінок, і він сказав: "Ми потрапили в полон". Звільнені хлопці нам сказали, що він у Воронежі. Але це вже рік, як ми шукали, а так два роки ми не знали, де він. Чекали і все", — каже жінка.
Юлія розповідає: про те, що її сина обміняли — дізналися зі списків, які побачила в інтернеті.
"Ми не вірили, коли він подзвонив під вечір і сказав, що "мам, це я" — тоді ми повірили, що він вдома", — згадує Юлія.
Олександр пригадує: коли вийшов з автобуса на території України — одразу подзвонив мамі.
"До останнього, поки не побачили українські прапори, поки не зайшли, не сказали: Слава Україні, хлопці, ви вдома. Тільки тоді повірилося", — згадує Олександр.
Наречена Олександра Ольга розповідає: спершу не впізнала коханого, адже в полоні чоловік сильно схуд. За два місяці реабілітації чоловік набрав 20 кілограмів.
"Моральний стан дуже важкий. Тому що хлопці думають за побратимів, які залишаються там. Перші тижні два він ще не розумів, що він повернувся додому, він думав, що він ще там. Як він сказав: "у мене ще 4 лютого, коли мене садять і везуть на обмін", — каже наречена Олександра Ольга.
Олександр каже: збирається одружитися з Ольгою. Освідчився їй при першій зустрічі після полону. Додає: у планах — повернутися на фронт.
"Потрібно захищати свою країну, як не крути — це наша країна, і потрібно її захищати, поки все не буде добре", — розповів військовий.
Сестра Олександра Дар’я розповідає: у полоні вже четвертий рік перебуває їхній дядько Андрій. За його повернення, розповідає жінка, продовжуватимуть боротися.
Авторка — Антоніна Чуйко
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
