Павло Гарькавий із міста Самар, що на Дніпропетровщині, пішов на фронт добровольцем на початку повномасштабного вторгнення. Через рік служби чоловік загинув унаслідок удару армії РФ по позиції. У військового залишилися дружина та двоє синів — Тимур і Данило.
Яким був Павло — родина розповіла кореспондентам Суспільного.
Старший син, 11-річний Тимур, розповів: спогадів про тата у нього залишається все менше. Найяскравіший — іграшка, яку батько виграв для хлопчика у тирі під час однієї з останніх зустрічей.
"Він влучив у всі мішені і подарував мені цю іграшку. Я пам’ятаю тільки те, що коли був вечір, він прийшов і сказав, що піде на війну. Нас захищати. Я попросив його не йти. А він пішов", — сказав Тимур.
За словами хлопчика, він після загибелі батька став допомагати мамі по дому: прибирати у квартирі, готувати їсти та виконувати з молодшим братом домашні завдання. Додав: розуміє, наскільки їй важко, тому робить усе, що в його силах.
"Їм потрібна допомога від когось, і я допомагаю. Це не буде займати багато часу, і я все одно допоможу. І це буде добрим ділом", — розказав він.
Як зазначила дружина військового Марина, чоловік пішов на фронт добровольцем на початку повномасштабного вторгнення. Розповіла: найважче було залишитися самій з двома маленькими дітьми. Павла йти на фронт не відмовляла.
"Так, для мене це був шок, для дітей шок. Плакали, звісно, але значить так треба. Меншому тоді п’ять було, старшому — вісім", — сказала жінка.
Марина додала: Петро мав можливість взагалі не йти в армію через інвалідність матері. За рік служби військовий планував повернутися додому. 1 лютого 2023 року підписав рапорт на звільнення, другого — загинув. Чоловіка засипало землею після прильоту на позицію і той задихнувся, пояснила дружина.
"Річ у тому, що до цього ми балакали з ним телефоном. Він каже: "Ти знаєш, мені сон такий дурний приснився. Я приїхав додому, покупався, вийшов на вулицю і почав задихатися. І я задихнувся", — пригадала Марина.
Смерть батька діти переживають важко, особливо молодший, зазначила жінка. Старший син був присутній, коли їй повідомили про смерть. Меншому ж про загибель батька не хотіла говорити до останнього. Йому сказали вже після похорону.
Зараз молодшому сину вісім років, він працює з психологом. Марина додала: надалі робитиме все, щоб батько в очах дітей залишився таким, яким вона пам’ятає його сама.
Авторка: Мирослава Заблуда
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
