Олександр волонтерить від початку повномасштабного вторгнення. З друзями возить допомогу на Донеччину та Херсонщину. А у рідному Нікополі облаштували волонтерський центр. Там роздають одяг, воду та їжу місцевим. Олександр каже, під час війни почав писати вірші.
Про початок волонтерської діяльності та про написання віршів — чоловік розповів Суспільному.
Волонтерити Олександр почав з початку повномасштабного вторгнення. Чоловік розповідає, жив у Польщі, приїхав в Україну, бо втратив батька. Каже, залишився, бо знав, що вдома буде кориснішим.
"Одразу їздив до хлопців на передову, на Херсонський напрямок ми їздили, відвозили хлопцям допомогу. Назад забирали людей на евакуацію. Робили коктейлі молотова у нас на подвір'ї, зробили штаб невеликий, ходили на розбори завалів, зашивали вікна", — згадує чоловік.
Розповідає, у волонтерському центрі облаштували їдальню. Прийти за їжею можуть місцеві, люди похилого віку, люди з інвалідністю. Або просто ті, у кого немає коштів на харчі. Також роздають одяг тим, хто його потребує.
"Це одяг приходить з Ірландії, люди приходять вибирають собі, що їм подобається. Також до нас ще приходять люди на годування чи по воду, бачать, що ми роздаємо це людям і вони приносять свої речі, але вже чисті і люди можуть вибрати все, що їм подобається", — каже він.
Чоловік зазначає, окрім допомоги місцевим жителям, у волонтерському центрі збирають допомогу військовим, виготовляють сітки.
"У нас в їдальні збираємо для наших хлопців прилади для миття, гоління і зубні щітки, зубні пасти. Зараз очікуємо от хлопці вже передали сітки для наших військових", — розповідає волонтер.
Олександр каже, сам не завжди може відвозити допомогу, бо має проблеми з ногами.
"Я ходжу в ортезахСпеціальні медичні пристрої, створені для підтримки, корекції, або захисту суглобів та м'язів на двох ногах, бо без них я можу пройти 100 метрів це максимально, весь час на защібках. Якби не ноги я б уже був на передку", — зазначає чоловік.
За словами волонтера, треба попри страх допомагати жителям.
"Не боїться тільки хворий. Я скажу так, якщо ми перестанемо це робити, то не знаю що буде. Людям потрібно допомагати. Страху трішки є, як і у кожної людини, але робимо свою справу. Це моє рідне місце і я не можу виїхати поки таке твориться у моїй країні", — розповів Олександр.
Чоловік розповідає, після повномасштабного вторгнення почав розмовляти не суржиком, а українською мовою. Згодом почав писати вірші.
"Я досі не знаю звідки вони у мене беруться, воно саме приходить мені в голову. Я вірш можу написати за 15-20 хвилин, я читаю у мене аж у самого серце рветься. Надихають люди з якими я спілкуюся, військові наші, коли я з ними поспілкуюсь, але це боляче", — каже чоловік.
Олександр вже проводив зустрічі з родинами загиблих, дарував свої книжки.
"До мене підійшли дві жінки, а я дарую свої книги сім’ям, дітям військових, загиблих. І вони мені пропонувати гроші не за книги, а за те що я займаюсь волонтерською діяльністю, я сказав що у мене руки відсохнуть, якщо я візьму у них гроші, вони втратили найбільше, що було у них у житті", — згадує волонтер.
Чоловік каже, нині потрібна постійно допомога військовим.
"Я хочу майбутнього щасливого нашим дітям, але потрібно, щоб люди один одного поважали, зараз такий час, що люди починають сваритися один з одним, а навпаки повинні підтримувати. От як ми об’єднали декілька волонтерських рухів, ми дзвонимо кому що потрібно. Ми міняємося, допомагаємо і люди між собою повинні ось так спілкуватися, підтримувати. Не лише між собою, а й військових. Бо без підтримки військовим ми не виграємо", — розповідає він.
Авторка — Антоніна Чуйко
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
