Сергій Стоянов майже три роки провів у полоні РФ. 15 січня його звільнили під час обміну "25 на 25". Чоловік воював у АТО, потім повернувся до цивільного життя, а в 2020 році знову підписав контракт. Як розповіла Суспільному його дружина Світлана, повномасштабне вторгнення Сергій зустрів у Маріуполі в складі 35 бригади морської піхоти.
"Середина лютого, до березня, такий поганий був зв’язок — через день, через три (зідзвонювались — ред.). А востаннє ми з ним поговорили 4 квітня", — розповідає жінка.
Після того, як потрапив у полон, Сергій перебував в Оленівці, а згодом його перевезли в колонію на території Росії, розповідає дружина Світлана. За весь час неволі сім’я отримала один короткий лист, що він живий.
"В якому стані — це ж не знаєш. Тоді прийшов перший лист на адресу мами його. Я — такий то, перебуваю в РФ, в полоні. Люблю, цілую, я — живий. Це все, що було написано", — розповіла жінка.
У січні минулого року обміняли знайомого Сергія, той повідомив Світлані, що її чоловік живий та здоровий.
"Він мені зателефонував. Сказав, що Сергій живий, здоровий, іноді навіть спортом займається. Колись я це мамі казала: хай пройде два роки, три, пʼять, але він повернеться додому. У якому стані — тоді мені буде байдуже. От я собі вбила, що він повернеться і все", — каже жінка.
Про те, що чоловіка обміняли, Світлана дізналась від його командира. Пізніше Сергій зателефонував сам.
"Знала, що має бути дзвінок. Телефонує невідомий номер, піднімаю і він: я в Чернігові. Я не можу зрозуміти, він чи не він, що мені далі казати. Кажу: говори далі, просто розмовляй. Ось так ми хвилин 15 порозмовляли. Ми виїхали о четвертій ранку і о 11:20 ми вже були в нього. Обійнялися, і не знаєш, що казати, як правильно себе вести. Ти боїшся нашкодити, боїшся не те сказати", — зазначила жінка.
Перший рік полону, каже його дружина, його годували лише ложкою каші та ополоником води.
"Я, знаєте, що в нього запитувала. Він дуже любить солодке і я розумію, що в полоні ніяких там фруктів. Сергій, а як ти витримав? Каже: Свєт, я минулого року з’їв вісім цукерок та ложку згущеного молока. Перший рік була ложка каші та ополоник води — це мішали. І шматок хліба. Було, це цього року на свята, дали рисову кашу з 5 шматочками м’яса. Це таке було щось-щось", — розповіла вона.
З камер їх не випускали, стежили за допомогою відеокамер, а розмовляти можна було лише пошепки, додає жінка.
"В камері в обох кутах відеокамери. Так спостерігали, про що розмовляють. Щось не так — б’ють. Я не знаю, чи знали вони, що це морпіхи. Вони до них потрапили без документів, вони просто їх підірвали", — каже Світлана.
Чоловіків з камери Сергія звільнили. Жінка каже, коли їх везли на обмін, ті навіть боялись поворухнутися, аби щось не зірвалось.
"Їх звільнили цих шість чоловіків з камери. Я так розумію, росіяни вважали, що вони вже не жильці. Тому що там був спалах туберкульозу. Їх везли через Білорусь. Вони боялися навіть поворухнутися та щось сказати, адже могли розвернутися та повернути їх назад", — каже вона.
Зараз Сергій на реабілітації. За словами Світлани, це займе кілька місяців. Родина чекає, коли він повернеться до рідної домівки.
"Він же розуміє, що це не швидка процедура. Головне, що він вже тут в Україні. З’їздемо в Карпати. Підлікується і все добре буде", — зазначила Світлана.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
