Артистичний, активний та небайдужий — таким рідні та знайомі запам’ятали 20-річного Олексія Акименка, який загинув внаслідок ракетного удару армії РФ по Кривому Рогу 17 січня. Тіла Олексія, його бабусі та їхньої сусідки знайшли під під’їздом — їм не вистачило кількох секунд, щоб зайти в будинок. У ніч на 18 січня в лікарні померла й родичка Олексія Ірина Ковальчук, яку він рятував з навчального закладу після першого удару.
Голова ОСББ Наталія розповіла: було два удари. Перший — по навчальному закладу, розташованому поруч. Там працювала родичка Олексія. Бабуся відправила онука забрати її додому. Уже коли вони підходили до будинку, армія РФ вдарила ще раз — по житловій забудові.
"Вікна виходять сюди і вона бачила це все, що приліт був. Льошу відправила за Ірою. І Льоша привів їх сюди, вона їх зустріла і всі загинули. Іра була в тяжкому стані, 18 січня о пів на третю ночі вона померла", — сказала жінка.
За її словами, родина була біля під’їзду, їм не вистачило кількох секунд, аби зайти всередину.
"Вона так пишалась своїм онуком, піклувалась про свою племінничку. А він так любив роботу, яку робив", — каже Наталія.

Олексій Акименко навчався в Криворізькому педагогічному університеті на географа. Його викладачка Олена Зайцева розповіла: хлопець був головою соціального сектору студради. Четвертокурсник любив подорожувати, волонтерив для ЗСУ та допомагав тваринам, захоплювався реконструкцією лицарських боїв та історією. Напередодні загибелі, згадує Олена, Олексій ділився ідеями під час зібрання студентського клубу.
"Льошу знали абсолютно на всіх факультетах. У ньому було стільки життя, стільки планів: хотів організувати зустріч з Червоним Хрестом, організовував здачу крові, хотів провести навчання по такмеду, бо сам був у супорті 3-ї штурмової бригади", — розповіла жінка.

Олександр Рибаченко каже: Олексій був його найкращим другом. Вони разом брали участь в студентських заходах та волонтерили. За його словами, разом з Олексієм постійно виїжджали на місця російських атак та допомагали місцевим жителям наводити лад в понівечених оселях.
"Це людина, з якою я разом виступав на сцені, з якою я разом їздив на гуманітарні допомоги. Льоша — це та людина, яка навіть у момент тривоги стояла і, коли бачив, що в когось починається паніка, кидав якісь жарти, щоб розрядити обстановку. У мене досі немає віри, що його немає Це людина, з якою усміхався", — розповів друг загиблого.

Олексій був душею компанії, каже голова студради Єлизавета Рябцева. Дівчина показала їхню останню переписку. Тоді, після першого удару, написала, бо розуміла, що вибух поруч з його будинком. Він відповів, що в нормі. Намагалась додзвонитися другові і після другого вибуху. Пізніше дідусь Олексія повідомив їй про загибель онука.
"Він дуже хотів жити і встигнути все. Захоплювався географією, історією, вчителюванням. Він багато уроків проводив онлайн тут, у студраді, це був інший підхід до вчителювання і йому це подобалось", — розповіла Єлизавета.

На початку цього навчального року Олексій почав викладати географію в одній з криворізьких гімназій. У вільний час працював дитячим аніматором.
Попрощаються з Олексієм Акименком 20 січня. Університет, де навчався Олексій, відкрив збір для його мами. Він був єдиною дитиною в родині.
Авторка — Наталія Качуровська
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро