Святослав — військовослужбовець 128-ї бригади територіальної оборони. Чоловік долучився до війська на початку повномасштабного вторгнення армії РФ в Україну. У цивільному житті працював у банку. Поранення отримав на Запорізькому напрямку — російський дрон скинув на командно-спостережний пункт термобаричний снаряд.
Про те, як отримав поранення та про що мріє військовий розповів Суспільному.
Святослав каже, має позивний Філософ, бо за освітою чоловік магістр філософії і релігієзнавства.
"До повномасштабного вторгнення я працював 12 років, з 2010 я працював у банку, на різних посадах — це були і керівні посади, був керівником департаменту. Крайня моя посада — це ризик менеджмент електронних операцій, взаємодія з платіжними системами, протидія кіберзлочинності, порнографії, обігу зброї і тд і тп. У вільний від роботи час я займався громадським активізмом — акції, протести, мітинги, петиції, все що може зробити життя у цій державі кращим", — згадує чоловік.
З 2014 року каже долучався до акцій та мітингів, також брав участь у Майдані в Дніпрі.
"Повномасштабну війну зустрів я в ліжку, в очікуванні робочого дня. Але, менше з тим, за півтора місяці до вторгнення, я пройшов курс стрільби, курс такмеду, зібрав готівку, ліки, провізію, рюкзак. І на 24 лютого я в принципі був готовий уже долучатися до оборони", — каже він.
Святослав розповідає, розумів, що 150 тисяч військових на кордоні з Україною — це не просто погрози.
"Це не просто бряцання зброєю. Розумів, що чогось це таки призведе. Я розумів, що щось буде, і 24 лютого я спостерігав за подіями, дивився до чого призведе. Прийшло розуміння, що хорошого нічого не буде, і 25 лютого я вже пішов в різні центри волонтерські і центри комплектування, де можна записатись до Сил оборони", — розповів Святослав.
Каже, майже два роки перебував на півдні Донецької області, на перетині Донецької та Запорізької областей.
"У 2023 році наш підрозділ брав участь у контрнаступі. Суміжні штурмові підрозділи проводили штурмові дії, це переважно була морська піхота, і слідом за ними ми закріпилися на звільнених посадках і населених пунктах", — згадує він.
Чоловік розповідає, російські військові постійно навчаються.
"Сказати, що вони там знаходяться на рівні "чмобіків" чи чогось такого, це неправда. Ми це найяскравіше відчули у 24 році, коли вони зайшли потужними підрозділами аеророзвідки і FPV-дронами. Тобто ми якоюсь мiрою не були готові. Вони випередили наші електронні засоби боротьби", — зазначив він.
Військовий каже, хорошо на війні швидко забувається, а от погане — закарбовується у памʼяті.
"Негативне, воно осідає і запам’ятовується — це наші перші втрати. Втрати людей, із якими ти ще вчора обіймався, їв з однієї миски, це дуже болісно сприймається", — сказав Святослав.
Чоловік каже, поранення отримав, бо військові РФ вирахували їх командно-спостережний пункт.
"Він став пріоритетною ціллю. Саме не позиції спостережні, де піхота, а командний пункт, аби обезголовити підрозділ. У цей день, коли я отримав поранення, зранку був удар зі ствольної артилерії, в район КСП, і ввечері уже завдали удар скидами, ймовірно або термобаричними, або газовий із запальничкою. Я розумів що працювало декілька екіпажів, бо як тільки вони знищили наш пункт, і ми повиходили з цього підвалу, то одразу почали працювати мавіки зі скидами, аби добити піхоту, яка вийшла з підвалу", — згадує військовий.
Через удар та поранення внаслідок нього тоді загинув побратим Святослава.
"Два мої побратими, вони зазнали дуже важких поранень: один на наступну ніч загинув, із позивним "Веселий", і другий, це мій офіцер, заступник комроти на позивний "Стас", він отримав 65 відсотків опіків тіла. Але не дивлячись на це, йому вистачило сили, адреналіну, рушити на сусідній опорник, і там вийти на зв’язок. І завдяки цьому, звісно не одразу, через декілька годин, але за нами прийшла допомога, і нас евакуювали", — повідомив він.
Чоловік каже, у нього були опіки обличчя, вух, потилиці, опіки рогівки, контузія.
"Лопнули перетинки, запалення нервів слухових, то в мене слух і зір просів. І опіки кистей. Зараз головна мета відновити моторику рук, відновити наскільки можливо слух та зір, і буду повертатися. Можливо, це буде якась інша посада, бо маю досвід цивільний, досвід армійський, є вища освіта, то може бути корисним", — каже він.
Військовий розповідає, нині мріє про перемогу України та повернутись до коханої.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
