Тату-майстер Андрій з 20-річним стажем розвивав власну студію у рідному містечку на Харківщині. Чоловік з початку повномасштабного вторгнення допомагав війську донатами, а після мобілізації приєднався до Дніпровської 128-ї бригади тероборони. І на позиціях Андрій продовжує займатися улюбленою справою, тепер його клієнти — побратими.
Як роблять татуювання у "польових" умовах — у матеріалі Суспільного.
Чоловік розповів: мобілізувався понад рік тому. За два тижні після приєднання до бригади його вперше попросили зробити тату. Відтоді, між бойовими завданнями, не випускає з рук тату-машинку. На кожне чергування боєць бере з собою в рюкзак необхідне обладнання. За понад рік його роботи є чи не у кожного третього з батальйону.

"Я був впевнений: що армія, що цивільне життя — всі роблять татуювання, так що я знав, що я буду і тут їх робити", — говорить Андрій.
За його словами, він вже провів у окопах понад рік. Зі своїм підрозділом обороняв території неподалік Вугледара.

"Доводилось майже все робити: і розвідка топографічна, і орієнтування мінометів, і робота з мінометами на позиціях. Тобто я працював скрізь, на всіх посадах", — зазначив він.
Та навіть постійна небезпека навколо, за словами Андрія, не завадила займатися улюбленою справою. Військовий розповів: робоче місце можна облаштувати де завгодно.

"Бувало таке, що і обстріли, гепає по даху, сиплеться земля, але ж я не покину людину. Сидимо, робимо далі. Коли треба працювати, то зриваємо рукавички, побігли, попрацювали, покурили, і далі працюємо", — сказав тату-майстер.
Чоловік додав: його найбільша підтримка та мотивація — родина. Вдома на нього чекає вагітна дружина.
Він говорить: хоче якнайшвидше повернутися додому, а після Перемоги продовжити розвивати улюблену справу.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро