Лілія Лях — засновниця центру допомоги військовим "Фрост" у Томаківці, що на Дніпропетровщині. На початку повномасштабного вторгнення жінка призупинила власний бізнес і почала допомагати бійцям. Понад два з половиною роки Лілія збирає необхідні речі, передає медикаменти та автівки для військових на різні напрямки фронту. Історію жінки читайте у матеріалі Суспільного.
Лілія розповіла: з початком широкомасштабної війни двоє її синів — 22-річний Максим та 18-річний Іван — пішли добровольцями на фронт. Тоді вона вирішила разом з колегами-підприємцями створити центр, який став забезпечувати військових формою, ліками та їжею. За словами жінки, у 2022-му навіть самостійно виготовляли бронежилети.
"Я шукала тканину в Туреччині за свої кошти. Бо тоді ж нічого не було. Почали виготовляти ті плитоноски, потім почали варити, тоді всі були такі активні", — пригадала Лілія.
Засновниця центру додала: також закриває чи не найбільшу потребу бійців — автівки. Сама забирає їх з закордону, ремонтує, фарбує та переганяє на різні ділянки фронту. За понад два з половиною роки вдалося передати у зону бойових дій понад 70 автомобілів: як для евакуації, так і "швидкі" з обладнанням для медиків. Жінка зазначила: постійно на зв’язку з військовими — щодня отримує від них запити.
"Зараз шукаю, моніторю, мені привозять, вантажу машину, сама їду за кермом і відвожу, а що робити. Це потрібно. Здається, що це дрібниця, але це не дрібниця, це потрібно", — пояснила Лілія.
Центр допомоги військовим завішаний прапорами з численними підписами. Жінка розповіла, бійці різних бригад почали надсилати їй стяги своїх підрозділів на знак подяки.
"Це, мабуть, найцінніше, коли ти заходиш і розумієш: ти всі ці майже три роки не даремно жив. Поклав сили, власний бізнес — завдяки цьому дуже багато врятованих хлопців. Прапорів було насправді набагато більше, ми їх продавали фондам, які нам допомагають, за кордон, друзі з-за кордону приїжджають. Але зараз у мене є багато прапорів від хлопців, яких у живих немає, я не роздаю їх", — додала Лілія.
Втім, є один — найцінніший, розповіла вона. З підписом старшого сина Максима з позивним "Фрост". Він загинув 4 травня 23-го під час оборони Бахмута. Лілія зазначила, її хлопці служили разом. 1 травня молодший Іван дістав поранення, старший його врятував: надав першу допомогу та відтягнув до безпечного місця. Й передав рідним через брата український прапор зі своїм автографом. Через кілька днів, перед операцією Івана, родина дізналась: Максим загинув від кулі російського снайпера.
"Він був на позиціях, і він не витримав такого навантаження: 200 годин безперестану він був на бойових і був контужений, в нього вже сили не було, і куля снайпера влучила йому в голову", — сказала жінка.
Сили періодично вичерпуються, зізналася Лілія, однак, додала, робить це заради своїх синів, та усіх, хто зараз виборює перемогу.
"Третій рік — це дуже важко: морально, психологічно, у кожного своя родина, робота. Я робила це, бо розуміла: або ми, або нас. Кожен може робити ту роботу, яку роблю я, кожна мама, кожна дружина. Мене мотивують дзвінки серед ночі: пані Ліліє, ми живі завдяки вашій автівці", — пояснила жінка.
Лілія додала: допомагатиме війську аж до перемоги — сподівається, що їй вистачить на це сил. А вже після війни — відновлюватиме свій бізнес, який весь цей час на паузі.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
