Понад 50 українських військових загинули та більш ніж 100 отримали поранення під час теракту в Оленівській колонії в ніч з 28-го на 29-те липня 2022 року. З моменту тих подій минуло два роки.
Син Алли загинув під час теракту, його тіло повернули додому аж за рік. Чоловік Анастасії — був поранений, відтоді про нього не було жодної звістки.
Історії двох жінок, чиї рідні перебували в неволі в Оленівці, — в матеріалі Суспільного.
Історія Алли Зінчук
Дніпрянка Алла Зінчук побачила сина в списках загиблих українських військовополонених вранці 29-го липня. Його тіло повернула майже за рік, тоді повідомили про співпадіння ДНК. Жінка два роки носить траурну повʼязку, всюди бере з собою світлину сина та досі сподівається, що трапилася помилка та її син живий.
"Мені навіть бракує слів, щоб сказати, якими потрібно бути потворами, щоб полонених стратити. Скільки було Віталію? Назавжди 25. Його посмішка, його погляд, начебто він зі мною завжди поруч", — говорить мати.
За її словами, її син служив у війську з 2017-го року. У нього був контракт з 25-ю ДШБ. Він відслужив три роки, був в зоні бойових дій на сході України. Потім поставив рідних перед фактом, що подав документи в спецзагін "Азов".
"Я думала, що він нарешті повернеться до цивільного життя. Але знаєте як кажуть? Одружився на армії", — сказала жінка.
Початок повномасштабного вторгнення її син зустрів у Маріуполі. 26-го лютого зателефонував матері востаннє.
"Я чула, що він біжить. Каже: "Мамуль, я тебе люблю. Все буде добре, чекай". Ввечері зв’язку з ним вже не було і не було зовсім", — згадує мати.
А 30 березня їй зателефонувала сестра Віталієвого побратима й сказала, що хлопці живі, але в шпиталі на "Азові". У Віталія була акубаротравма, а в його близького друга Андрія — поранення.
29-го липня вона дізналася про теракт і побачила прізвище сина в списках загиблих.
"Я побачила під номером 39 прізвище свого сина. Так я і дізналася. Коли зверталася в частину, мені сказали, що списки не достеменні, чекайте. Мені підтверджували, що він в полоні. Але це було правдою, що він загинув. І через 11 місяців наша служба “Янголи Азову” мені сповістила, що повне співпадіння ДНК. 24-го червня 2023 ми його поховали на Краснопільському кладовищі на Алеї Героїв", — розказала вона.
Історія Анастасії Гондюл
Дружина військовослужбовця Анастасія Гондюл розказує: її чоловік також був у Маріуполі. Був поранений, потрапив у полон.
"18-го червня мій чоловік зателефонував з полону. Сказав, що з ним все добре, поранення майже загоїлося, уламок його не турбує. Що він сподівається на обмін і до серпня їх мають обміняти", — розповідає жінка..
А вже за півтора місяці, вранці 29-го липня, вона дізналася про теракт в Оленівці.
"Були два списки. Перший — загиблих, а інший з тяжко пораненими, яких госпіталізували до Донецької лікарні. Чоловік був у другому списку. Жодної інформації за два роки не було. Мого чоловіка показали на початку серпня після теракту , показали по російському телеканалу. Це був репортаж з Донецької лікарні і в мого чоловіка брали інтерв'ю, де він звернувся до мене. Сказав, що він майже цілий, головне, що живий і дуже чекає на обмін", — згадує дружина.
На початку вересня вона побачила відео, на якому її чоловіка виводили з лікарні конвоїри.
"Від мого чоловіка залишилося кілограмів 40-45, тіло було, як у дитини... Обличчя дуже постаріло. Він жахливо виглядав", — говорить Анастасія.
Відомо, що чоловік Анастасії був поранений під час подій в Оленівці. Уже два роки вона немає жодної інформації про його подальшу долю.
"Вони всі утримувалися в різних бараках. Прийшли за попередньо створеним списком, називали прізвища. За яким принципом їх відбирали та чому саме цих людей відвели на страту? Тієї ночі в тому ангарі мали загинути всі, це диво, що вижили ті, хто вижив. Вони отримали поранення різного ступеня, до лікарень привезли 79, але там були ті, кого не відвезли. Вони з контузіями, уламковими пораненнями", — додає жінка.
Чого домагаються рідні військовополонених Оленівки
У січні 2023 рідні поранених та вбитих українських військових створили ГО "Спільнота родин Оленівки". Вони ініціюють створення памʼятної дати та звертаються до міжнародних організацій, аби злочин РФ не забули.
"Наша головна мета — не дати забути страшну масову страту військовополонених, бо це безпрецедентний випадок. Єдиний, можна сказати, під час цієї повномасштабної війни. Під час цього теракту загинуло понад 50 військових, точної цифри на сьогодні немає, бо розслідування ще триває. Але 50 вже поховані. Тіла ідентифіковані. Але справа в тому, що на сьогодні в межах нашої країни ми не маємо офіційного дня жалоби за страченими тієї ночі", — зазначила Анастасія.
Що відомо про теракт в Оленівці
Під час вибуху в ніч проти 29 липня 2022 року, який пролунав на території колишньої виправної колонії у смт Оленівка на тимчасово окупованій території Донецької області, була знищена будівля, де утримували українських військовополонених.
За даними росіян, загинуло понад 50 українських захисників, кількість поранених невідома. За даними Офісу генпрокурора України, поранень зазнали 130 людей. Серед утримуваних були зокрема захисники Азовсталі.
В українській розвідці вважають, що російські окупанти не мали наміру обмінювати полонених в Оленівці та умисно стратили їх, щоб приховати тортури та умови утримування. Генштаб ЗСУ повідомляв, що підрив колонії в Оленівці вчинили найманці ПВК "Вагнера" без узгодження з військовим керівництвом РФ.
3 серпня 2022 року генсекретар ООН Антоніу Гутерреш повідомив, що Організація запускає місію для встановлення фактів трагедії в Оленівській колонії.
28 вересня Уповноважений з прав людини ВР Дмитро Лубінець повідомив, що створена генсеком ООН місія, яка мала розслідувати теракт в Оленівці, так і не прибула в Україну.
11 жовтня на підконтрольну Україні територію повернули тіла 62 українських військових. Серед них — загиблі в Оленівці.
Станом на 10 грудня 2022 року РФ утримувала в Оленівській колонії 150 українців.
Відділ воєнних розслідувань видання Kyiv Independent пів року працював над тим, щоби визначити українських громадян-колаборантів та росіян, які причетні до скоєних в Оленівці злочинів. Журналісти назвали низку імен.
