За 40 кілометрів від Дніпра розташований Самарський ліс, розповідає еколог Вадим Манюк. Його площа — 40 тисяч гектарів. Зокрема на території Орлівщини можна побачити озера, луки та степи. Але найбільше різноманіття саме в лісі: дубовий, байрачний, вербовий, сосновий бір та навіть березовий гай. За сотні років ця територія досі не заповідана, каже еколог.
Про унікальність Самарського лісу — читайте у матеріалі Суспільного.
Вадим Манюк розповідає, Самарський ліс — це найбільший лісовий масив Дніпропетровщини.
"Люди з усіх боків його поступово відкусюють і освоюють якимось чином. Тому єдиний спосіб це зберегти, це ж на дальню перспективу, все ж таки його заповідати. Парадокс ще в тому, що цей ліс досі не заповіданий, тільки окремі невеличкі ділянки мають статус заказників, але це приблизно може до 5% від цієї площі. Це дуже мало для того, щоб зберегти такий ліс", — розповів він.
Природного соснового лісу на території майже не залишилось, каже еколог.
"У нас тут мало залишилося, він в глибині, там от в тому напрямку, це от між селами Василівка, Кочережки, от в тих краях. Там є природні ділянки соснового бору, там є сосни, які є такі от місцями до 200 років, до 250, величезні такі", — каже Вадим Манюк.
На цій території немає скелястих місцевостей, каже еколог. Тут: байрачні ліси, дубовий ліс заплавний, вільхові болота з папоротями, очеретові болота, вербові ліси, сосновий бір, березові гаї, розповів Вадим Манюк.
"Велике Присамар'я — це річкова долина, глибока така, широка долина, в якій дуже багато лісу заплавного, листяного. Потім тут є піщана тераса з сосновим бором, і цим славиться найбільше ця місцевість. Тому що тут є сосновий бір, він по суті найпівденніший в нашій державі, який природного походження. Далі на південь, якщо є якісь острівці соснового лісу, вони всі посаджені, рукотворні. А це природний сосновий бір. Між оцими дубовими і сосновими лісами тут ще є багато допоміжних якихось боліт, піщаного степу, вільхові ліси дуже цікаві. І все це створює величезне різноманіття природне", — каже фахівець.
У цій місцевості достатньо вологи, тому тут ростуть ясени та клени.
"Це ясени, ми бачимо вершини крон ясенів. Кажуть, чому ясен? Бо ясне небо під ясенами, тобто він, крона в нього ажурна, не така як у клена або в дуба, і такий світлий ліс під ясеном. А взагалі ясени ростуть там, де багато вологи, у вологих таких лісах. На Самарі вологи тут достатньо зазвичай. А в нижньому ярусі тут видно двоповерховість цього лісу: угорі от ясени, а другий поверх утворює клен польовий, або паклен його називають по-іншому", — зазначив він.
Дуб на Самарі — основний вид дерев.
"І є у нас дубово-ясенові ліси, дубово-липово-ясенові, дубово-в'язові, дубово-кленові, тобто різні комбінації, але з дубом обов'язково", — каже він.
Та через спеку в'януть навіть такі дерева, розповів еколог.
"Бачите, яка спека, навіть на деревах в лісі, вже починає в’янути. Клен польовий прив’яв. Ясенові діброви, вони люблять якраз найбільше, щоб був оцей режим весною, щоб приходила сюди вода. Отут, де ми стоїмо, тут в хорошу весну має бути вода. А оскільки її нема, то їм і зараз сухо. Так само вони б спеку не так би переносили важко, якби весною сюди більше приходило води, ґрунт би був вологий, їм би цього вистачало", — пояснює Вадим Манюк.
Також росте у Самарському лісі рослина Іван-чай.
"Запах буде відчутний, якщо розтерти листочок. Рослина взагалі північна більше, вона росте і в горах Карпатських, і в Поліссі, і в Лісостепу. Але у нас вона також на південній межі ареалу, як весь сосновий ліс. Рослина першою виростає на згарищах лісових і на рубках, після рубок. От у неї така своя екологічна роль. От коли ще ніхто, після рубки все порожньо, і він дуже швидко заповнює цей простір, масово буває, так розростається", — каже фахівець.
Також на цій території можна побачити хвилівник.
"У садівників рослина відома як кірказон, хоча українська питома назва — хвилівник. Росте він на таких різних галявинах, як правило, теж недалеко від річки, від озер. І оці його от плоди, от зараз це плоди, от вони такі от нагадують чи то кавунчики такі, чи щось таке, грушки. Вони, коли визрівають, їхнє насіння, воно з шаром корки, вони розсипаються на багато таких от насінин, трикутних. І воно плавуче. Чому хвилівник? Тому що вони, потрапляючи на воду, на хвилях гойдаються, не тонуть. І так розносяться, селяться. От дуже цікава рослина, але отруйна, доволі такі сильні у неї отруйні властивості", — розповів еколог.
Чоловік каже, давно пропонували посадовцям створити на цьому місці національний природний парк.
"Якби це був парк, то дирекція парку виконувала б координаційну функцію та ту, що контролює, з тим щоб оцю стихійну забудову якось впорядкувати, визначити ділянки, де це можливо, де неможливо. Тому що виходить парадоксальна ситуація: бізнес, прагнучи, кожен думаючи про свій приватний інтерес, намагаються ще більше, більше забудувати. І в результаті втрачається основне, заради чого сюди і хотіли привабити відпочивальників, тобто лісу стає менше, озера стають уже зовсім не дикими, їх уже освоюють, проходів вільних немає", — зазначає Вадим Манюк.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
