"Поплачу потім". Як працюють санінструктори 108-ї бригади ТрО з Дніпропетровщини у стабпункті на Запорізькому напрямку

"Поплачу потім". Як працюють санінструктори 108-ї бригади ТрО з Дніпропетровщини у стабпункті на Запорізькому напрямку

Медики, санінструктори та водії 108-ї бригади тероборони з Дніпропетровщини рятують поранених українських військових на Запорізькому напрямку 24/7, без вихідних.

Як працюють в стабпункті, з якими пораненнями зіштовхувалися та як тримаються — у матеріалі Суспільного.

"Полачу потім". Як працюють санінструктори 108-ї бригади ТрО з Дніпропетровщини у стабпункті на Запорізькому напрямку
Автівка, якою везуть поранених у стабпункт. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Санінструкторка на позивний Сура розповідає: виїхала з тимчасово окупованого росіянами Токмака та була в полоні. Виїхавши до Запорізької області, пішла доброволицею.

"Я точно знала, що піду в армію. У мене старший син служить, спершу він мені казав: не треба, мам, не треба. Але я вирішила і пішла. Я контрактник, пішла добровільно. Я сама з Токмака і вісім місяців прожила під окупацією. Закінчилася моя історія там полоном. Коли в мене з’явилася можливість забрати родину та тікати, приїхала сюди на Запоріжжя. І просто вже не могла сидіти вдома", — говорить жінка.

"Полачу потім". Як працюють санінструктори 108-ї бригади ТрО з Дніпропетровщини у стабпункті на Запорізькому напрямку
Санінструкторка на позивний Сура. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Вона також вивозила людей з Маруполі, приймала на ночівлю тих, хто виїхав з-під обстрілів.

"За освітою я не медик. Кухар. Але точно знала, що піду медиком, знала, куди мені потрібно. Одразу мене брати не хотіли, бо вік. Але я наполеглива людина. У перші дні, коли мене саме сюди забрав начмед, було трохи сумно, страшно", — розповіла Сура.

За її словами, нині для евакуації поранених мають хорошу машину, раніше ж доводилося всю дорогу стояти на колінах та тримати пораненого, щоб його не знесло з носилок.

Олександр — водій 108-ї бригади ТрО, пішов добровольцем з першого дня повномасштабного вторгнення.

"Полачу потім". Як працюють санінструктори 108-ї бригади ТрО з Дніпропетровщини у стабпункті на Запорізькому напрямку
Водій 108-ї бригади ТрО Олександр. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

"Буває по поганій дорозі треба їхати зі швидкістю 100 кілометрів. Буває, виходить і 130, і 140. Хвилюєшся за машину, за хлопців, за медиків наших. З машиною ми готові до того, що нам прийдеться виїхати в червону зону та прийняти пораненого... Є і для тампонати, і для шанування, зупинка кровотечі. Також в нас є апарати", — каже чоловік.

У стабпункті працює і наймолодша санінструкторка — 20-річна Катерина. Розповідає: спочатку їй було страшно, але вже звикла до всіх ситуацій.

"Ще з моїх 11-ти років, коли почалася війна, моя мама була волонтеркою. Я багато часу проводила на різних волонтерських пунктах з військовими. Тому з дитинства хотілося бути пов’язаною з цим. Вступила до коледжу. Почалася повномасштабна війна і мій старший брат пішов служити. Я зрозуміла: завершу навчання і теж піду служити. Мамі довелося просто змиритися з цією думкою", — говорить вона.

"Полачу потім". Як працюють санінструктори 108-ї бригади ТрО з Дніпропетровщини у стабпункті на Запорізькому напрямку
Санінструкторка Катерина. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Із серйозних поранень, з якими довелося зіштовхнутися Катерині — відкрита рана шлункової порожнини, коли було видно кишківник, і зупинка серця.

"Точно знаю, що стала більш досвідченою в навичках. Живу моментом, планів на майбутнє немає. Поки мої плани — покращувати навички, розвиватися, щоб мені могли довірити більше роботи, аби потім в майбутньому я могла навчити когось, хто прийде сюди", — зазначає санінструкторка.

"З початку повномасштабного вторгнення і на даний момент ми максимально скоротили час на евакуацію до стабпункту усіма підрозділами. На всіх етапах він максимально скорочений. Евакуація займала годину чи півтори, то зараз є випадки, коли ми до 30-ти хвилин скоротили... Найтяжче було, напевно, ампутації кінцівок. Травми голови, поранення грудної клітини, брюшної порожнини також, проникаючі осколкові поранення", — додає ще один медик 108-ї бригади тероборони Іван.

Як рятують поранених санінструктори 108-ї бригади ТрО з Дніпропетровщини у стабпункті на Запорізькому напрямку
Медик стабпункту Іван. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

За його словами, усі на стабпункті постійно вдосконалюють свої навички. Від роботи над собою залежить те, чи зможуть зберегти життя пораненим.

"Я думаю, що все буде добре. Я впевнена в цьому. Далі хочу дім собі, бо я залишилася без нічого. Але матеріальні речі не важливі. Я це зрозуміла, коли брат загинув. Але не можна опускати рук, не можна панікувати, не можна здаватися. Плакати теж не можна, хоча дуже хочеться іноді. Поплачу потім", — сказала Сура.

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

На початок