"Мить — і лежу, притиснутий будівельними конструкціями". Розповідь одного з героїв стрічки "20 днів у Маріуполі"

"Мить — і лежу, притиснутий будівельними конструкціями". Розповідь одного з героїв стрічки "20 днів у Маріуполі"

Ексклюзивно

Документальний фільм "20 днів у Маріуполі" — перша українська стрічка, яка отримала "Оскар". У ньому журналісти закадровим голосом розповідають про перші 20 днів повномасштабного вторгнення РФ у Маріуполь. Зокрема, про 10 березня 2022 року, на яких із-під завалів зруйнованої будівлі пожежної частини дістають підлітка Івана Повненького, а голос режисера за кадром каже, що він нічого не знає про подальшу його долю. Його батько, Максим Повненький, тоді разом з дружиною також опинився під завалами.

Про порятунок родини, життя під російськими обстрілами та оскароносний фільм — у матеріалі Суспільного.

"Потрібно цей фільм дивитись тим, хто не знає". Розповідь одного з героїв стрічки "20 днів у Маріуполі"
Максим Повненький з дружиною та сином до повномасштабної війни. Фото з особистого архіву Максима Повненького

Початок повномасштабної війни

24 лютого 2022 року зранку родина Повненьких у Маріуполі прокинулись від вибухів, розповідає Максим. Він працював у ДСНС — його викликали на роботу. У місті утворилися черги в магазинах та аптеках. Максим з сім'єю вирішили залишатися в Маріуполі.

"Люди розуміли, що щось насувається, але не очікували саме такого. Я сам, коли на родинній нараді приймали рішення стосовно евакуації дружини та сина. вирішили, що вони залишаються зі мною. На той час я зміг себе запевнити, що Маріуполь — найзахищеніше місто. я так точно не розраховував на такий розвиток подій", — розказує він.

У перші дні повномасштабної війни, розказує чоловік, він разом з дружиною та сином волонтерили.

"Ми займалися тим, що допомагати місцевим мешканцям: прибирали підвали, закривали вікна мішками з піском, цеглою для того, щоб уникнути поранень у разі обстрілу, дружина пекла лаваші. В хабі була можливість дивитися українські новини. Декілька людей фактично цілодобово сиділи перед телевізором і переписували всі новини. Потім все друкували у вигляді листівки, і вкладали їх в пакети з продуктами, які потім роз'їжджалися тим, хто ховався по підвалах", — згадує він.

"Потрібно цей фільм дивитись тим, хто не знає". Розповідь одного з героїв стрічки "20 днів у Маріуполі"
Розбитий Маріуполь. Фото з особистога архіву Максима Повненького

7 березня був серйозний обстріл території біля будинку, де жила родина. У квартирі Повненьких вибило вікно. Вода, газ та світло зникли. Отож сім'я вирішила переселитися до чоловіка на роботу.

"Нам пропонували переїхати жити в пожежну частину, до всього колективу, до родин, які з'їхали з цього Маріуполя жити таким колгоспом. Було багато жінок та дітей. Тому ми щоденно щось робили там", — говорить він.

10 березня: авіаудар, порятунок

Зранку 10 березня Максим з колегою і з сином заготовлювали запаси води в пожежній частині. Почалося бомбардування. Усі троє, а також дружина Максима опинилися під завалами.

"Мить — і лежу притиснутий будівельними конструкціями зверху: у мене була вільна голова і права рука. Я почав кликати на порятунок і почав кликати своїх: колегу, дружину і сина. Син перший відгукнувся і ми налагодили контакт. Ми один одного не бачили, але я вже знав, що у нього затиснуті обидві ноги, ліва рука, він нормально дихає, у нього не заважає нічого голові. Рятувальні роботи почали з мене. Потім я пішов до сина та оголосив "хвилину тиші" і гучно почав кричати ім'я дружини й колеги. Дружина відізвалася, вона почула нас. Після цього рятувальники почали її рятувати, вона була затиснута між плит. Її знайшли і спустили за допомогою драбини на рівень землі, а ми далі продовжували. У мене була така функція: я сидів біля сина, по-перше, підтримував його морально, по-друге, над нами звисали рештки будівельних конструкцій. Мені дали шолом, і я над головою у сина тримав цей шолом, щоб його ще додатково не пошкодило рештками будівельних конструкцій", — розказує Максим.

"Потрібно цей фільм дивитись тим, хто не знає". Розповідь одного з героїв стрічки "20 днів у Маріуполі"
Дружина Максима Майя, врятована з-під завалів. Фото: Євген Малолєтка

До того, як його сина Івана дістали з-під уламків, не було зрозуміло, який у нього характер травм. Згодом стало відомо: у нього був відкритий перелом правої гомілки і перелом лівого стегна. Хлопця доправили до лікарні й прооперували. Там він пробув до 19 березня.

Евакуація

Далі була евакуація до Дніпра, а потім — переліт на лікування в США.

"Вже 19 березня нам сказали, що треба евакуюватися, бо немає ліків. 20 березня зранку ми завантажились в машину і поїхали в напрямку Дніпра: через обшуки, через роздягання, через все ми пройшли... Вже біля лікарні у Дніпрі на вулиці чекала каталка, і забрали Івана в реанімацію, а ми видихнули. Два тижні він був в реанімації: дуже тяжкий був. Але у зв’язку з тим, що обстрілювали і Дніпро, головний лікар прийняв рішення, що тяжких дітей евакуювати за кордон.То вони перелетіли в Америку: спочатку в один штат в одній лікарні вони більше пів року лікувалися, зараз лікуються в іншому", — говорить Максим.

"Потрібно цей фільм дивитись тим, хто не знає". Розповідь одного з героїв стрічки "20 днів у Маріуполі"
Евакуація Івана до США. Facebook/Gennadiy Fuzaylov

"Кількість операцій важко підрахувати, бо в Маріуполі була одна операція на трьох кінцівках, в Дніпрі було вже близько семи-восьми операцій, але і тільки в Америці операції під загальним наркозом близько 35", — додає він.

Життя у США

Уже в США Іван закінчив 11 класів дистанційно й вступив на навчання в Харківську академію фізичної культури на спеціальність "фізична терапія", говорить батько.

"Зараз він живе навчанням та лікуванням. Йому за місяць 18 років, і він розуміє, що він інвалід і повноцінно не відновиться. Він розуміє, які у нього вже є проблеми з кінцівками. Але він — спортивний хлопець, який намагається при тих умовах максимально давати навантаження собі і проводити терапію, щоб максимально відновити працездатність кінцівок", — зазначає Максим.

Про фільм "20 днів у Маріуполі"

Про те, що є відео моменту порятунку його сина з-під завалів, каже Максим, він знав.

"Коли мені на очі потрапив трейлер фільму і там на 10-й секунді я побачив відео, як моя дружина стоїть закутана в синю ковдру на тлі зруйнованої пожежної автівки, у мене сльози на очі навернулися і я більше дивитись не зміг. Я його не дивився і навряд чи скоро подивлюся. Я на 100% впевнений, що потрібно цей фільм дивитись тим, хто не знає, що там було", — говорить Максим Повненький.

"Потрібно цей фільм дивитись тим, хто не знає". Розповідь одного з героїв стрічки "20 днів у Маріуполі"
Надія на повернення до повноцінного життя. Максим з Іваном до повномасштабної війни. Фото з особистога архіву Максима Повненького

"Іван нормально реагує. У них брали інтерв’ю напередодні "Оскара" місцева преса Чикаго, він адекватно сприймає, він розуміє. Він на цьому не акцентує сильно уваги, у нього увага — здоров'я та навчання", — додає батько.

Що відомо про фільм "20 днів у Маріуполі"

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

На початок