На шахти Павлограда на Дніпропетровщині пів року тому вперше почали брати на підземні роботи жінок, бо понад 4 тисяч гірників із підприємства пішли на фронт. Нині в копальнях до 500 шахтарок.
Ірина готується до початку зміни. Робота на шахті, каже, це завжди підвищений ризик. З собою бере все, що потрібно для безпеки: це не тільки каска, респіратор та окуляри, а ще й спеціальний прилад для дихання – його має тримати при собі весь час.
"Звичайно саморятівник – на випадок аварійної ситуації, задимлення, коли немає чим дихати, тут такий мішечок, вставляється трубка в рот і ми на протязі двох годин можемо дихати", – каже машиніста підземних установок.
Ірина розповідає: за пів року звикла до екіпірування й зараз на це вона витрачає до трьох хвилин. Працює жінка на дільниці, розташованій на глибині майже 500 метрів – туди їх опускає підйомник. Жінка керує рудниковим транспортом та конвеєром.
"Канатна дорога за допомогою ось таких вагонеток пересуває обладнання – або під лаву, або наверх. А стрічковим конвеєром доставляється вугілля з-під лави, де сам комбайн, де видобувають вугілля", – розповідає Ірина.
Ірина – переселенка з Авдіївки. Переїхала в Павлоград з двома дітьми. До повномасштабного вторгнення військ РФ працювала на коксохімічному заводі в Авдіївці. Досвіду роботи під землею не мала. Та пройшла двомісячне навчання – і стала до роботи. Розповідає: працювати не складно – головне бути уважною.
"Від нашої роботи залежить життя і здоров’я інших людей зараз такий час – треба допомагати країні", – зазначила жінка.
Біля лави – місця, де безпосередньо видобувають вугілля, працює Ольга – перша у шахтах Павлограда жінка на посаді гірничої майстрині. Її завдання – обійти виробничі дільниці. Це до 18 кілометрів кожної зміни та проконтролювати чистоту повітря. Від її роботи залежить безпека всіх, хто працює під землею.
"Сама робота не складна, це контроль гірничої атмосфери, датчиком переносним, ну і якби робота по маршруту, по певним точкам, не дуже гостинні умови, але це не страшно", – зазначає Ольга.
Ольга з шахтарської родини. Раніше, розповідає, працювала на копальні на поверхні. Потім була перерва, зараз – жінка повернулася до справи.
"Я розумію, що якщо я можу зробити цю роботу – я маю її зробити, тому що війна", – каже гірнича майстриня.
22-річна Христина – одна з наймолодших шахтарок. Влітку пройшла навчання від підприємства й здобула фах підземної слюсарки. Спершу, згадує, було боязко спускатися під землю та вже звикла.
"У мене працював тут брат, зараз він боронить Україну, вже 2 роки. Знаходиться на передовій. Через це і пішли сюди працювати – знаєм, як їм там важко", – розповіла підземна електрослюсарка Христина.
Лише на цій копальні у підземних роботах наразі задіяні 122 жінки, розповідає представник вуглевидобувного підприємства Андрій Чернецький. Всього ж на 8 діючих шахтах Павлограда їх до 500. На фронт пішло понад 4 тисячі шахтарів, тож підприємству потрібні нові працівники.
Авторка Інна Шинкаренко
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
