Спортивний тренер з Дніпра Юрій Васецький витяг свого вихованця з будинку, у який влучила ракета російської армії 14 січня. 12-річний Ростислав Ярошенко сидів у коридорі, і не міг дихати через дим та будівельний пил.
Мати хлопчика Надія розповідає: одразу після ракетного удару він подзвонив їй, жінка тоді була на роботі. Хлопець говорив плутано, з його слів, каже, зрозуміла: стався приліт, але подумала, що вибух був далеко.
"Він кричав, що дуже багато диму, важко дихати, я кажу: так, слухати мене, натягнули футболку на ніс. Було вибито частину стіни, син проповз через ці двері і сів біля ліфту", – розповідає Надія Ярошенко.
Надія вважала, що у під'їзді сину буде безпечніше, так рятувальники його швидше спустять сходами.
"Останнє, що він мені кричить: мамо сходин немає, сходин немає, тоді я зрозуміла, що це ракетна атака, пряме влучання у наш будинок, потім зв'язок обірвався", – згадує жінка.
Сам Ростислав розповідає: страшно не було, усе відбувалося занадто швидко.
"Дивлюсь у вікно: зійшло сонце, чи ні, і у цей час був спалах, і вікно летить на мене я чув крики дітей, які застрягли і намагалися вибити двері", – каже Ростислав Ярошенко.
З квартири хлопця витяг його колишній тренер з вільної боротьби. Чоловік гуляв поблизу, почув вибух, і побіг до будинку.
"Якраз під їхніми кімнатами залишився від амбулаторії козирьок, спочатку заліз туди, хотів по решітці лізти наверх, побачив матусю з дитиною, почав сам видирати, я не зміг – залізли інші хлопці", – розповідає Юрій Васецький.
Разом з незнайомими чоловіками Юрій зняв грати, та звільнив матір з дитиною. Поліз далі, на третій поверх, до Ростислава.
"Хлопці тримали решітку, я заліз на третій поверх, з перешкодами заліз до квартири, і там уже розшукав Ростіка. Напевно, всі емоції, які можуть бути у людини, вони промайнули – від відчаю до злісті, але я не знаю, чим я керувався, але я розумів, що там дитина", – каже Юрій.
У цей час Надія була в лікарні, робила анестезію маленькому пацієнту, тож кинути його не могла.
"Мій колега за 20 хвилин, нехтуючи правилами, якщо можна було так сказати, виправдано, і довіз мене за 20 хвилин", – розповіла Надія.
Обійняти сина Надія змогла уже на галявині біля будинку.
"Грязний, з ліхтариком на лобі, з наплічником, а у ньому – підручник з української мови", – згадує Надія.
Оцей рюкзак та сумка, яку Надія взяла на роботу – усе, що залишилося з речей у родини. Їх поселили до себе у квартиру мешканці Дніпра. Та Надія вважає: головне, що вони залишилися живі.
Що відомо
- 14 січня армія РФ вдарила ракетами по Дніпру, повідомив голова ОВА Валентин Резніченко. За уточненими даними, загинули 30 людей, серед них 15-річна дівчина. Поранених 75, з них 14 дітей. Врятовано 39 людей, у тому числі 6 дітей.
- На ранок 15 січня вдалося розібрати 45% завалів зруйнованої висотки. частково зруйновано конструкції 2 під'їздів з 9 по 2 поверхи будинку. Попередньо, 72 квартири зруйновані повністю та ще пошкоджено понад 230 квартир.
- Голова облради Микола Лукашук уточнив, що Дніпро зазнав удару російської надзвукової крилатої ракети Х-22. Її випустили з дальнього бомбардувальника Ту-22м3.
- Через загибель людей від ракетного удару в місті оголосили три дні жалоби.
Читайте також
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
