Командир роти 93-ої бригади “Холодний Яр” на позивний "Монгол" разом зі своїми солдатами вів бої за Бахмут. Військовослужбовець розповідає, що війська РФ були на відстані 50-100 метрів від них. Проте противник не зміг вибити роту "Монгола" з позицій та пройти далі.
За 8 років війни військовослужбовець пройшов шлях від танкіста до командира роти.
"Сам пішов до військкомату, хоча я був непридатний до військової служби. Сам попросився до лав ЗСУ. Коли мене взяли до ЗСУ, відправили в навчальний центр міст “Десна”. І там я навчався на танкіста. Був навідником танку Т-64Б", – каже "Монгол".
Комроти раніше не бачив себе військовим. Народився та виріс у Дніпрі. Але у 2014 році добровольцем пішов служити до лав ЗСУ. Після навчання потрапив до першої окремої танкової бригади, у складі якої його направили до Бахмута (тоді ще Артемівська).
"2014-2015 рік вони не були такі серйозні. Бо що вони, що ми не вміли воювати. Коли вже почалася повномасштабна війна, ми зрозуміли, що таке війна і що це дуже важко, складно і наскільки може бути важко всім: не тільки нам як військовим, а й цивільним людям. І війна показала, наскільки ми згуртовані як народ", – каже він.
Нині боєць знову воює на Бахмутському напрямку.
"Є відео, з дрона знімають, палає все, як пекло, виглядає. Тоді мене вже вдруге поранило – осколкове в ноги. Я днів п'ять ходити не міг, на колясці пересувався. Пощастило, що берці були дуже міцні. А якби їх не було, то зрізало б п’ятку повністю. Уламок повністю порізав підошву", – розповідає військовий.
Згадує: перше поранення отримав, коли бої вели біля промзони Бахмута.
"Вони були на відстані 50-100 метрів від нас, будівлі також, тільки в підвалі. І у нас кожного дня були перестрілки, кожного дня з РПГ, з кулемета. І вночі ми по них стріляли, не давали їм просто так пересуватися", – згадує він.
Одна з автівок, якою евакуювали загиблих, вже не придатна до роботи. Мають нову.
"Декілька тижнів тому вийшли з першої лінії. Це була наша автівка, якою ми евакуювали наших поранених, загиблих. А потім були прильоти й трохи її побило", – каже командир роти.
В Бахмуті три місяці тримали оборону.
"В мене на тих позиціях залишився військовослужбовець, який загинув, але я не зміг його витягнути, щоб передати рідним. Зараз він зазначений як безвісти зниклий, але він там залишився", – розповів військовий.
Про мирне життя боєць поки не мріє: каже, пріоритет лише один – закінчити війну. Після перемоги “Монгол” не планує продовжувати військову службу.
"Я зараз не мрію. Бо в мене на даний час основне завдання – це якомога більше повернути хлопців живих та здорових і закінчити цю війну, яку не ми розпочали, але нам її закінчувати", – сказав командир роти.
Читайте також
"Літати ми не вміємо й іншим не даємо". Історія офіцера, який боронить небо над Дніпропетровщиною
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
