Українська художниця Анна Звягінцева вже декілька років поспіль виготовляє статуетку для переможця або переможниці премії Drahomán Prize. Цього року дизайн нагороди зміниться.
Анна Звягінцева розповіла Суспільне Культура про зміни та символи, які закладені в новій статуетці.
Drahomán Prize — це про переклад українського тексту для світу. Як ви трансформували цей символічний "переклад" у художню форму?
Цьогоріч я запропонувала використати для статуетки свій малюнок на кальці (напівпрозорому папері). Ми бачимо руки, які тримають маленьку книжку над бурхливою водою. Завдяки перекладачу текст матиме нових читачів, це бережне перенесення книги через невідомість, що не дає гарантії розуміння тексту, але місток створено.
Часто ваші роботи підсвічують щось незначне та несуттєве, дають увагу тому, що перебуває в тіні чи на периферії уваги. Як ці пошуки та думки втілилися у створенні статуетки, в її формі та матеріалі?
Минулі роки статуетка була зроблена з гутного скла. Чорні літери зі слова Drahomán хаотично зависали в прозорому прямокутному злитку. Я обрала таку форму, щоб підкреслити, що завдяки перекладачу слова іноземною мовою перестають бути для нас хаосом. З цього року я запропонувала дещо легшу форму, але смислові акценти лишаються тими ж: невідомі слова з далекої книжки було обрано серед тисячі інших і переклад дає шанс нам її пізнати. Ми ніби сидимо поряд з автором завдяки перекладачу.
Чи був у вас діалог із постаттю Михайла Драгоманова під час створення? Чим надихалися та як загалом створювали цю роботу? Як вона вписується у вашу практику?
Скоріше був діалог з поняттям самого слова "драгоман": дипломат, людина, що допомагає порозумітися, врешті — перекладач. На цьому я і зосередилась. Власне, Михайло Драгоманов і допомагав розуміти Україну. Руки людини — як міст, переправа, кораблик, що бережно переносить книгу через невідомість. Малюнок я робила вуглем на напівпрозорому, доволі крихкому папері. Але він обрамлений у скло і буде впевнено стояти на полиці, як і книги, до того моменту, поки є читач і глядач.
Якоюсь мірою я теж перекладач. Моя тема — це те, що мене оточує. Часто це щось, що важко зрозуміти, можна лише відчути. Я намагаюсь це перевести у візуальну форму.
Drahoman Prize вручають в час війни. Як ця обставина втручається у вашу художню мову?
Хочеться помріяти й сказати, що це моя художня мова втручається у війну і щось змінює, але це утопія. Війна присутня повсюдно, і у моїх роботах також. Щоправда, приблизно останні півтора року в моїх роботах відчувається рух до вітального сприйняття життя. Це звучить як тавтологія, але зараз життя постійно крокує поряд з темрявою і хочеться це сусідство використовувати для надання сили життю, а не темряві.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
