Сімнадцятого квітня Національний палац мистецтв "Україна" відзначив 55-ту річницю відкриття. До цієї дати ми зібрали основні відомості про головну концертну залу України — від напівсекретного будівництва до відновлення після російських обстрілів. Детальніше — у новому лонгриді від "Artилерії".
Таємне будівництво
У часи радянської окупації будь-який амбітний культурний проєкт завжди проходив крізь велику кількість бар'єрів та терпів не одне компромісне рішення. Не є винятком і найбільший концертний майданчик України — Національний палац мистецтв "Україна". Будівництво палацу тривало близько п'яти років (з 1965 по 1970 роки), і довгий час його приховували від керівництва у Москві.
Згідно з фінансовими звітами, які регулярно відправляли до Москви під час будівництва, бюджетні кошти витрачалися на будівництво кінотеатру. Тодішній голова Центрального комітету Комуністичної партії України Петро Шелест був зацікавлений у тому, аби в Україні був новий палац, в якому проходили б з'їзди партії та важливі культурні події. До будівництва Палацу "Україна" таку функцію виконував Міжнародний центр культури і мистецтв Федерації профспілок України, який тоді називався Жовтневим палацом.
Але, звісно, Москва не могла дозволити створити палац, який, як з'ясується пізніше, міг би перевершити за масштабами та оформленням Кремлівський палац з'їздів.
Кіно-концертна зала замість Михайлівського Золотоверхого
Будувати Кіно-концертну залу (так тоді називався майбутній Палац "Україна") вирішили на місці Володимирського ринку. Проте на стадіях розробки проєкту керівництво зіткнулося з проблемою: торговці ринку не хотіли покидати територію.
Тоді виникла ідея почати будівництво палацу на місці Михайлівського Золотоверхого собору, який на той час перебував у занедбаному та зруйнованому стані. Але проти цього виступила головна архітекторка палацу Євгенія Маринченко.
"Доповідаючи про варіант проєкту, якого від мене вимагали, я категорично заявила протест і показала на ескізних кресленнях, що на території Михайлівського монастиря неможливо розмістити увесь комплекс споруд ККЗ. Праве крило будівлі перекриє вулицю Героїв революції (Трьохсвятительську), її прийдеться закрити.
І взагалі архітектурна композиція споруди ККЗ неприйнятна для цього місця, бо на пагорбах не будують невисокі і подовжені споруди — це наче придавлює пагорб. Споруди на підвищеній місцевості, навпаки, потрібно підняти, щоб підкреслити високу точку рельєфу. Перед усіма категорично заявляю: На цьому святому місці повинно стояти те, що стояло віками — Михайлівський Золотоверхий!!!" — зазначає вона у спогадах.
Будівельні надмірності
Довго приховувати будівництво такого масштабу було неможливо. Постійне залучення коштів з інших, фіктивних, проєктів не могло бути непоміченим. Тим паче постійні доноси недоброзичливців про "будівельні надмірності" проєкту, який мав бути не більше ніж ще одним київським кінотеатром, тільки підігрівали підозри керівництва у Москві.
Закінчилося це зрештою тим, що до Києва прибув голова Держплану СРСР Микола Байбаков. "На цьому тлі наш Кремлівський палац з'їздів — як стара конюшня. Хто відповість за це неподобство?" — такі слова приписують чиновнику.
Утім, процес був запущений і дійшов точки неповернення: керівництву в Москві довелося офіційно схвалити будівництво палацу, адже на той момент у цей проєкт було вкладено дуже багато грошей.
Отже, палац зрештою добудували, а відкриття у 1970 році присвятили сотій річниці дня народження Леніна. Одним із компромісів стало зменшення кількості місць — 3780 у Палаці "Україна" замість 4000, як у Кремлівському палаці з'їздів.
Попри те, що відкриття палацу не було гучним та урочистим, виступати собі там могли дозволити лише зірки першого ешелону радянської естради: Дмитро Гнатюк, Софія Ротару, Іво Бобул тощо.
Скандальна інавгурація
І хоча Палац "Україна" встиг запам'ятатися багатьом саме як концертна платформа, його початкова функція була радше політичною. А саме — проведення з'їздів Комуністичної партії.
Утім, з настанням незалежності, політичні події в палаці проводили дедалі рідше. Одна з найяскравіших — інавгурація президента Леоніда Кучми у 1999 році. Це єдина інавгурація президента України, яка відбулася не у приміщенні Верховної Ради.
Вихід Кучми на повторний термін викликав багато обурення як серед депутатів, так і серед пересічних громадян. Велика кількість парламентарів бойкотували інавгурацію та не прийшли до Палацу "Україна" навіть попри запрошення від самого Кучми. Також ця інавгурація увійшла в історію, бо саме з неї пішла традиція вручати президенту булаву, нагрудний знак та гербову печатку.
Ера Мозгових
Однією з екстравагантних постатей в історії палацу є співак та композитор Микола Мозговий. Впродовж усього п'яти років, що Мозговий очолював Палац "Україна", він встиг запам'ятатися як візіонер.
Як послідовний противник фонограми, Микола Петрович не зрадив своєї позиції та впродовж усього свого терміну на посаді виступав проти використання "фанери" у палаці.
Звісно, втілити цей задум йому було б набагато легше, якби він обійняв посаду відразу з відновленням незалежності, адже тоді фонограма була відносно новою практикою на українській сцені. Натомість це потребувало в рази більших зусиль у 2005 році, коли Мозговий очолив концертну платформу, що свідчить тільки на користь того, наскільки сильними були задуми та амбіції Мозгового.
Більше про боротьбу Мозгового з "фанерою" та інші суперечливі сторони його особистості можна прочитати у нашому лонгриді про Миколу Петровича.
Також на посаді гендиректора Мозговий наполягав на реконструкції Палацу "Україна" та мав у планах зустрітися з тодішнім президентом України Віктором Януковичем. Але зустріч так і не сталася через смерть Миколи Мозгового у 2010 році. Після нього три роки обов'язки гендиректорки виконувала його вдова Віолетта Мозгова, яка до того обіймала посаду заступниці генерального директора з творчих питань.
У 2017 році Мозговому поставили пам'ятник біля службового входу до Палацу. Таке розташування було обрано не випадково — тепер Мозговий зустрічає не гостей, а артистів, які збираються на виступ.
Вже повз кам'яного Мозгового встигли пройти Лана Дель Рей, Рінґо Старр та ще багато українських і закордонних зірок. А от Крістіна Агілера та Джо Кокер дали виступи у палаці ще поки Мозговий обіймав посаду.
Нинішні проблеми палацу
Палац "Україна" 31 грудня 2022 року був серйозно пошкоджений внаслідок російського обстрілу. Наслідки прильоту неподалік будівлі були серйозними — зруйновано або пошкоджено було близько 70 % фасаду палацу. На відновлення пішло більш ніж пів року, а проводити нові заходи змогли майже через рік після атаки.
Про стан та ремонти палацу нерідко ходять чутки — наприклад, письменниця Оксана Забужко називала один з ремонтів там "спотворюючим".
Тож ми вирішили запитати у людей, які організовували власні шоу в Палаці "Україна", про їхній досвід. Також ми звернулися по коментар до адміністрації палацу, але на момент виходу матеріалу не отримали відповіді.
Стендап у палаці
Окрім музичних та політичних подій, у Палаці "Україна" відбуваються стендап-виступи. До такого жанру можна було би зарахувати, наприклад, виступ шотландського актора Г’ю Лорі, відомого українцям за роллю Доктора Хауса з однойменного серіалу. Під час свого візиту до України Лорі поєднав у виступі в палаці елементи музичного концерту та стендап-програми.
У жовтні 2023 року сцену Палацу "Україна" підкорив український стендап-комік Антон Тимошенко. Антон першим в історії українського стендапу зібрав зал палацу. Ми запитали у нього про емоційний бік такого великого виступу.
"З одного боку, це неймовірні емоції, тому що в такому великому залі, звичайно, зовсім інший рівень енергії. З іншого боку, таким великим залом важко керувати. Це ніби море з хвилями сміху, і ти маєш ці хвилі постійно розганяти й тримати темп, аби була якась амплітуда сміху. Бо якщо ти провиснеш довго на такій великій сцені, то потім важче буде розкачати зал. Треба, щоб у тебе була велика щільність приколдесів, або ти просто вмів дуже гарно своє акторською грою тримати зал.
У мене такого скіла немає, тому мені треба було написати багато смішних жартів, що я і зробив. І тому було трошки дискомфортно починати. Ближче до кінця я трохи втомився, і мене почало турбувати горло. Але, в цілому, це не сильно відрізнялося від виступу, наприклад, в МЦКМ чи в тисячному залі.
Трошки важко зайняти собою таку велику сцену, але коли ти згадуєш, що твоє завдання — приколи, то все працює. Мені, як правило, треба вийти і отримати перший сміх від залу, тоді я розслабляюсь. В принципі, в палаці люди мене дуже гарно підтримували, в мене хороша аудиторія, вони зразу мені дали карт-бланш. Тому я розслабився десь на десятій хвилині".
За своїм задумом Палац "Україна" — це авантюра, якій вдалося пробитися крізь численні нашарування радянської цензури та бюрократії. Попри це, зараз у лайнапах подій, які проводять у палаці, майже немає нових імен. З гучних концертів артистів так званої нової сцени можна пригадати хіба що тріумфальний солдаут театрально-музичного гурту Schmalgauzen.
Ті молоді артисти, кому вдається пробитися на сцену палацу, здебільшого виступають далеко не на чільних ролях, а найчастіше у межах громіздких концертів-триб'ютів разом із легендами естради.
Власне, навіть жанрово Палац "Україна" застряг у межах попмузики старого зразка. І такий підхід ніби відділяє палац від інших масштабних майданчиків, на яких щороку з'являється все більше імен, що отримали свою популярність вже завдяки інтернету, а не завдяки телебаченню чи іншим консервативним шоубізнесовим алгоритмам. Навряд чи це — доля, на яку заслуговує місце такого масштабу.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
