Музичний проєкт Хірокі та Сари Heavenphetamine сформувався в Японії у 2018 році та прожив безліч трансформацій: був тріо, квартетом і зрештою перетворився у дует. Хірокі та Сара у своїх піснях змішують постпанк, психоделічний рок, асид-хаус та елементи традиційної японської музики.
Heavenphetamine має тривалу історію подорожей: Хірокі та Сара з 2021 року жили в Грузії та Україні. З початком повномасштабного вторгнення Росії Heavenphetamine їздить у благодійні тури Україною, Європою та Японією, а виручені кошти з концертів передають на гуманітарну допомогу Україні.
У межах проєкту "Artилерія" Юля Ткачук поговорила з Хірокі та Сарою про враження від благодійних турів, життя в Україні та чому їм так важливо допомагати українцям у часи повномасштабної війни, яку розв'язала Росія.
Для початку хотілося б провести коротку хронологію ваших подорожей, адже протягом останніх чотирьох років ви жили в Грузії, Україні, турили Європою.
Хірокі: Це складне запитання, бо ми не пам'ятаємо всіх наших переміщень. Та в нас є календар! Вперше ми приїхали в Грузію в серпні 2021 року. А Україну ми вперше відвідали в грудні 2021 року, пробули тут п'ять днів і повернулись у Грузію.
Після початку повномасштабного вторгнення ми поїхали в європейський тур на п'ять місяців. У цьому турі ми вдруге відвідали Україну. Потім знову повернулись у Грузію і залишилися там до кінця 2022 року.
Після цього ми знову повернулись в Україну на два місяці, щоб записати музику. І так повторювалось: Грузія — європейські тури — Україна — Грузія. Ми постійно так переїжджаємо.
Що вам найдужче подобалось у різних країнах? Поділіться цікавими спогадами.
Хірокі: Найцікавіше — це люди. У різних країнах вони думають і поводяться зовсім по-іншому. У Японії ми страждали через сильний суспільний тиск. Звісно, таке є в кожній країні, але суспільний тиск у Японії не підходить нашому стилю життя. Люди в Україні та Грузії значно відрізняються від японців, ці країни для нас набагато комфортніші.
Як надовго ви в Україні цього разу?
Хірокі: Ми приїхали в Одесу 12 березня і поїдемо 4 квітня (Інтерв'ю записували 31 березня — Ред.) Повернемось в Україну в червні. А зараз знову відправимось у тур Європою: Вірменія, Угорщина, Італія, багато країн.
Ви вже відіграли чимало благодійних турів Європою на підтримку України. А виручені кошти ви донатите українським благодійним фондам: наприклад, Musicians Defend Ukraine, добровольчому батальйону "Госпітальєри". Чому і як події повномасштабного вторгнення зачепили вас?
Хірокі: Російське вторгнення почалось за два місяці після того, як ми вперше відвідали Україну. Той візит до Києва був дуже особливим для нас.
Після переїзду в Грузію ми переживали дуже складні часи: як у стосунках, так і в музиці. Ми відчували, наче застрягнули в ямі. Приїхавши до Києва, ми зіграли концерт у Squat17B і цей виступ нас вразив. Бо аудиторія із захватом відгукувалась на нас. Вони наче змотивували нас і зберегли наші життя та життя гурту. Саме тому нам дуже сподобалась Україна і ми вирішили неодмінно повернутись сюди. Ми зустріли тут хороших друзів і пообіцяли одне одному знову зустрітись в Україні чи Грузії, щоб пограти разом.
А потім почалось вторгнення. Я ніколи не міг уявити, що подібне станеться. Я думав про те, що мій друг може загинути на війні, а це дуже незвичний досвід у житті японця. Я був засмучений і подумав: можливо, є щось, що я можу зробити для них, щоб підбадьорити чи допомогти? Так ми почали їздити у благодійні тури.
Як європейці реагували на те, що японці грають благодійний тур, щоб зібрати гроші для донатів українцям? Я також бачила, що ви в'язали синьо-жовті стрічки на свої інструменти і мікрофон.
Хірокі: Це були не лише стрічки — ми підіймали прапор України з підписами українців.
Реакція європейців дуже залежала від міста чи країни. Наприклад, у Східній Європі — Польщі, країнах Балтії, Болгарії, Румунії — ми отримали велику підтримку. Саме в цих країнах ми могли зібрати більше пожертв.
А от у країнах Балканського півострова було важче. Наприклад, у Сербії деякі майданчики не хотіли, щоб ми підіймали український прапор — не тому що їм не подобалась Україна, а тому що вони боялись інцидентів, хвилювались, що на нас нападуть проросійські люди. Цього, до речі, ніколи так і не трапилось. Та ми все одно намагались і там показати нашу підтримку України. Здебільшого на подіях у Сербії чи інших не дуже проукраїнських країнах аудиторія була привітною і розуміючою.
На Заході Європи рівень згоди падає. Вони підтримують Україну, але між підтримкою України в Західній і Східній Європі існує величезна прірва.
Чи підбивали ви підсумки, скільки грошей на підтримку України вдалося зібрати в турах Європою?
Хірокі: Загальної суми за весь час немає. Та протягом останніх пів року під час концертів у Японії, Європі та Україні ми зібрали близько 1500 євро.
Примітка: Команда лейблу Kontrabass Promo, яка організовувала концерти Heavenphetamine в Україні, детальніше розповідає про підсумки зборів з концертів у Києві та Львові 22 і 30 березня: 65 922 грн гонорару з київського концерту, Heavenphetamine перерахували на потреби добровольчого батальйону "Госпітальєри". Також на благодійність відправили відсоток з прибутку з концертів у Києві та Львові, а саме 30 тисяч гривень.
Керівниця PR-напряму kontrabass promo Катерина Войчук додає: "Маловідомі Сара та Хірокі з двох малюсіньких концертів без жодного аукціону, а чисто музикою передали на підтримку Сил оборони майже 100 тисяч гривень".
Ви також кілька разів турили Україною. Я була минулого року на вашому концерті в HVLV. Цей виступ припав на час блекаутів: світла не було, генератори не справлялись, техніка постійно вимикалась. Виступати в таких екстремальних умовах — це справді виклик. Розкажіть трохи більше про складнощі, які траплялись під час українського туру?
Хірокі: Концерт у Києві був для нас найскладнішим, але він і найбільше нам запам'ятався.
Здебільшого концерти в Україні добре організовані. І організатори справді намагались зробити так, щоб нам було комфортно.
Концерти в інших містах не були такими проблемними. Якщо зникало світло, були хороші генератори. Також ці концерти відбувалися в приміщенні, тоді як виступ у HVLV був на вулиці в супроводі шуму генераторів.
Сара: Але цей концерт теж є для нас дуже хорошим спогадом. Бо люди, коли було темно, намагались освітити нас ліхтариками телефонів. Нам було дуже приємно.
Хірокі: Це був дуже особливий момент. Він позказав, як українців не здолала ця ситуація: вони ніколи не будуть розчаровані. Навіть коли світло зникало, вони підбадьорливо викрикували нам, плескали і залишались вмотивованими. Це нас підбадьорювало, ми були зворушені таким ставленням до нас. Атмосфера була неймовірною. Хоч звук був дуже брудним та не був технічно хорошим.
Мені здається, тоді гучний звук генераторів став ніби додатковим музичним інструментом: до вашої музики додалось трохи нойзу.
Хірокі: (сміється) Так, генератор — це четвертий музикант, який створював шум.
Ви відвідали чимало міст протягом туру Україною. Яке місто вам сподобалось найбільше чи найменше?
Сара: Не було міста, яке нам не сподобалось. Кожне місто має різний вайб, різну атмосферу. І ми звідусюди маємо хороші спогади.
Хірокі: Так-так. Нам сподобалось багато міст в Україні. Ми не можемо виділити, яке з них було найкращим чи найгіршим. Але от Хмельницький був дуже цікавим.
Сара: Та-ак!
Хірокі: Ми востаннє відвідували Хмельницький у вересні минулого року. Після нашого концерту було вже пізно, після 12 ночі, комендантська година. Але таксі все ще їздили, а люди все ще були на вулицях. І ми жартували, що Хмельницький — це найбільш "панкушне" місто в Україні. У Хмельницькому дуже цікаві люди: вони багато говорять, сміються, багато говорять слово "бл*дь".
(сміються)
У серпні 2024 року ви випустили альбом "冬の太陽が照らす死と真 The Sun On A Winter Day". Власне, той концерт у Києві був його презентацією. Розкажіть трохи більше про те, як і коли записували альбом. Здебільшого ви писали його до повномасштабного російського вторгнення?
Хірокі: Так, але деякі пісні ми записали вже після початку вторгення, вони були створені під впливом від подій. Здебільшого в альбомі пісні про війну, суспільство, мислення і філософію та те, як це все пов'язано.
Які ваші рефлексії про війну вмістились у пісні, написані після початку повномасштабного вторгнення?
Хірокі: П'ятий трек Kemono буквально про мої емоції від подій війни. Я писав про солдатів, друзів, Путіна.
Третя пісня Kyoen більше про велику картинку. Вона оповідає про те, як люди живуть під час війни нормальне життя, але паралельно з цим відбуваються жахливі речі. Ця пісня — ніби попередження.
Також шоста пісня в альбомі — Tamatebako — написана після початку вторгнення. Я написав її, коли ми вперше турили Європою. Вона про капіталізм та те, як він руйнує світ, і також про те, як люди зараз творять історію.
З початком вторгнення музичні фестивалі та концертні організатори зіткнулись із тим, що зараз дуже складно запросити в Україну бодай якогось іноземного артиста. Вони зі зрозумілих причин бояться їхати сюди, або ж це не покриває їхнє медичне страхування. Утім, ви тут періодично живете, даєте концерти, записуєте музику, при тому є свідками бомбардувань, повітряних тривог, блекаутів. Як ви відчуваєте життя у країні, що воює?
Хірокі: Хороше запитання. Ми розуміємо, як українці призвичаюються до життя в таких умовах і ми теж дотримуємося цього.
Звісно, коли вперше почули сирену, то подивились у небо і подумали: "Боже, це ж зараз ракета прилетить у наш дім!" Ми були налякані. Але знаєте, коли це трапляється вдруге, втретє, вчетверте, вп'яте, то сирени стають однією з частин повсякденного життя. Зараз нам вже байдуже на їхній звук.
Звісно, ми боїмося вибухів, і іноді я думаю, що, можливо, я не прокинусь зранку, бо в мій будинок прилетить дрон і я помру уві сні. Але потім забуваю про це.
Ми можемо мати нормальне життя в таких умовах. Але іноді умови переривають це так зване нормальне життя. Ми не хочемо цього боятися, не хочемо бути розчарованими і зневірюватися через це. Цього хоче Путін.
Тож ми граємо музику, ходимо в клуб, танцюємо. Знаєте, це і є нормальним життям. Але в Україні це є способом боротьби. Жити нормальне життя в Україні вже є протестом і боротьбою проти Росії.
Ви долучались до джемів з українськими музикантами в культурному центрі "Спаська 13". Розкажіть трохи більше про ці джеми.
Хірокі: На "Спаській 13" кожного вівторка відбуваються джем-сесії. І ми джемили з місцевими музикантами. Це було весело.
Після цього ми мали концерт-джем-сесію як дует. Це була повна імпровізація, ми не змовлялись, просто грали те, що спаде на думку. І це теж було дуже весело, і дуже сподобалось людям. Та нас знову перервав блекаут.
Під час перебування в Україні ви точно зустрічали чимало українських художників, музикантів, культурних діячів. Які ваші враження від місцевої культури?
Хірокі: Нам дуже подобається знайомитися з новими людьми, музикантами, митцями.
Ми зустріли гурт Mushroomonion в Харкові. Вони з Полтави, ми двічі грали разом у межах туру. Нам сподобалась їхня музика, щось між трип-хопом і психоделічним роком. Вони були дуже круті, ми були під великим враженням від їхньої музики.
Ми зустріли так багато крутих музикантів в Україні. Були дуже юні, підлітки грали гаражний панк-рок. Вони були такі енергійні й шумні, а люди танцювали і слемились. Мене це дуже надихнуло. Також ми зустріли кілька диджеїв на Brave! Factory, там була дуже класна атмосфера.
З ваших спостережень: як японська музична сцена відрізняється від української?
Хірокі: Багато людей казали нам, що японська музична сцена дуже унікальна, широка і глибока. Але ми відчуваємо, що українська музична сцена теж унікальна, вона має сильний якір, і деяка її частина досить депресивна та темна.
Але от у попмузиці в Україні є багато натхнення з етномузики, вона відрізнається від американського попу. Іноді вона досить кумедна.
Нещодавно ви знову були в Японії. Очевидно, що з поверненням ваші друзі та родичі розпитували про те, як воно — бути в країні, що перебуває в стані війни. Як вони реагували на ваші історії про Україну?
Хірокі: Були деякі друзі, які дивувались: "Ого, а ви виявляється можете в'їхати в цю країну!"
Також сім'я, особливо батьки, дуже хвилювались, боялись, що з нами станеться щось погане, що ми можемо постраждати, або ж взагалі загинути. Це справедливо.
Також деяким друзям було цікаво дізнатись більше про вторгнення, як відбуваються бомбардування, про те, як тут живуть люди. Ми пояснювали і вони були дуже вражені.
Я думаю, що через наші розповіді наші знайомі-японці зрозуміли, що відбувається в Україні. Таких людей небагато, утім, просто пояснювати про війну вже допомагає краще зрозуміти, як українці страждають через це.
Зараз ви повернулись в Україну для туру. Чи був у вас план залишитись надовше в Японії? І коли вирішили все ж повернутись сюди?
Хірокі: У нас не було точних дат повернення, але ми приїхали сюди зараз і знову будемо тут влітку. Нам насправді дуже полюбилося в Україні, я впевнений, ми приїдемо сюди ще дуже багато разів. Ми відчуваємо, що Україна — наш другий дім.
Ми дуже цінуємо українців. Бо ви, друзі, дуже сильно нас мотивуєте. Багато українців казали нам, наскільки вони цінують те, що ми приїжджаємо і виступаємо в Україні. Але водночас ми дуже цінуємо, як вони надихають нас. Це взаємодія, добровільний обмін культурами, так ми культурно допомагаємо одне одному. Це дуже багато означає для нас.
Примітка: Текст оновлено 10.04 о 12:06. Додана детальніша інформація стосовно зборів на гуманітарну допомогу, а також виправлена інформація: гурт ніколи не жив у Німеччині.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
