Редакторка, літературна критикиня та співзасновниця видавництва Creative Women Publishing Ірина Ніколайчук поділилась емоційним дописом у Facebook, розповівши про проблеми співпраці з видавництвом "Видавництво". Зокрема, вона розповіла, що оплату підрядникам вони часто пропонували нижчу за ринкову, та затримували виплату коштів, однак вимагали дотримання суворих дедлайнів.
Ніколайчук підтримали колеги, які також поділилися негативним досвідом співпраці з видавництвом.
У соцмережах розгорілась запекла дискусія, внаслідок чого видавництво "Видавництво" визнало, що "деякі комунікаційні практики могли викликати незадоволення", а співзасновник Ілля Стронґовський взяв паузу від прямої взаємодії з підрядниками та будь-яких комунікацій.
Суспільне Культура розповідає, що ж сталося в українській книговидавничій сфері.
Видавництво "Видавництво" засноване у 2016 році Іллею Стронґовським та Лілею Омельяненко. Воно спеціалізується передусім на виданні ліцензійних коміксів українською, а також відоме за перекладом графічного роману Еліс Осман "Коли завмирає серце".
Однак, як виявилося, не всі були задоволені співпрацею з ними.
Історія Ірини Ніколайчук
Редакторка та співзасновниця видавництва Creative Women Publishing Ірина Ніколайчук ще 12 березня у Facebook виклала довгий допис, у якому розповіла про проблеми у співпраці з "Видавництвом", з яким працювала кілька років.
"Протягом останніх чотирьох років ви не читали й не чули від мене нічого про книжки «Видавництва» й їхню роботу, окрім розхвалювання на всі заставки. Цілком виправданого, мушу зазначити: книжки (коли і якщо вони виходять) — справді виняткові. Допоки [підрядники] не починають ловити панічні атаки й загострення депресивних епізодів, а там і вигорання... ну, це вже я трошки забігаю наперед", — йдеться у дописі.
Зокрема, вона наголосила, що "Видавництво" дуже рідко укладає договори, а більшість домовленостей відбувається у месенджерах або телефонним дзвінком. Власне, сама Ірина підписувала з ними угоди тільки в окремих (переважно грантових) випадках.
Саме це, на її думку, і дає видавництву можливість боргувати підрядникам — редакторам, коректорам, перекладачам чи ілюстраторам. Фахівчиня додає, що інколи борги можуть сягати десятків тисяч гривень.
Попри постійні затримки з оплатами, дедлайни там встановлювали жорсткі, хоча книжки зрештою могли вийти зі значною затримкою або взагалі не вийти.
Редакторка також зазначила, що видавництво у відповідь на питання про оплату зазвичай розповідає, що вони "маленьке видавництво, нам важко, ми працюємо в мінус, книжки не продаються, ви маєте нас зрозуміти". І водночас вони продовжували купувати нові тайтли "на десятки тисяч євро".
Також Ірина розповіла і про особисте спілкування з власниками видавництва, яке, за її словами, часто переходило кордони. А її лояльність та медійність часто використовували для просування книжок або встановлення меншої оплати.
Однак вона зазначила, що не знімає з себе відповідальності, адже в окремих випадках дійсно зривала домовленості щодо редагування книжок, чи не вписувалася в часові межі, які ставила сама, через особисті обставини.
Реакція книговидавничої спільноти
У коментарях під дописами Ірини Ніколайчук зібралися колеги (редактори, працівники інших видавництв, ілюстратори), які поділилися власним досвідом роботи з "Видавництвом" або відреагували на викладені зауваження.
Зокрема, письменниця Тамара Горіха Зерня зауважила, що не розуміє, як можна працювати без договору, оскільки її досвід співпраці навіть із маленькими видавництвами показав, що це звична практика.
Редактор і перекладач Олександр Стукало зазначив, що також дуже довго очікував оплати своєї роботи від "Видавництва": "Почались розповіді про «у нас нема грошей і невідомо коли буде, Саша, зрозумій, ми самі бідні». Я буквально щодня випрошував у них грошей, і мені видавлювали їх по 2000 за два тижні".
Подібну історію розповіла й перекладачка Ірина Савюк, зазначивши, що заради роботи для "Видавництва" відмовилась від іншого проєкту, де могла б заробити "в рази більше та швидше".
Письменник Остап Українець зауважив, що й раніше знав про проблеми, бо стикався з різними дрібними неприємностями, але навіть не підозрював про масштаби.
"Маю тепер багато що обдумати з цього всього, як їхній автор", — додав він.
Нагадала про свою історію ілюстраторка Женя Олійник, яку опублікувала у Facebook ще 4 роки тому: "Там усе почалося із несподіваного прохання почати роботу раніше, ніж заплановано, і нерозуміння, чому я відмовляюся це робити. Потім я чула і докори за те, що я не працюю на вихідних, і звинувачення в шантажі, коли я просила вчасно надсилати правки, і коментарі, що моя робота виглядає дешево, а я не вмію працювати в команді. Ну, і закиди, що мені нецікаво працювати, що під кінець уже було цілковитою правдою".
Ірина Ніколайчук додала, що отримала багато історій в особисті повідомлення, бо не всі люди готові ділитися ними публічно: "Цікаво, чого б це вони боялися реакції найтолерантнішого й найпрогресивнішого видавництва в Україні? Як так сталося? І головне — як це корелює з вашими цінностями й заявленими підходами в роботі?"
За кілька днів після публікації допису, більшість із тих, хто хоч якось відреагували на допис Ірини, помітили, що співзасновниця видавництва Ліля Омельяненко відфрендила їх у Facebook, а декого навіть заблокувала.
Позиція видавництва "Видавництво"
За кілька днів видавництво "Видавництво" відреагувало на допис Ніколайчук.
Насамперед вони подякували усім, хто підтримали їх та запропонували допомогу.
Також вони перепросили, що "деякі наші комунікаційні практики могли викликати незадоволення" і що вони "готові переглянути та покращити підходи до внутрішньої та зовнішньої комунікації, щоб уникнути подібних непорозумінь у майбутньому".
Крім того, там визнали затримку виплат, зауваживши, що це наслідок "особливостей розрахунків із книгарнями", що спричиняє касові розриви.
Та додали, що працюють над оптимізацією фінансової моделі, щоб у майбутньому "мінімізувати затримки та підвищити стабільність виплат нашим підрядникам".
"Щодо нашого вибору публікувати соціально значущі книги і не мати через це надприбутків — це усвідомлений вибір, щодо якого ми не потребуємо порад та консультацій".
Однак вони також перерахували усі проблеми, які мали від співпраці з Іриною, зокрема часті перенесення дедлайнів та зрештою передання роботи іншому редактору: "Ми не можемо вважати, що незадоволення оплатою праці (встановленою виконавцем) може бути індульгенцією щодо невиконання термінів та умов роботи".
У коментарях до допису комунікаційниця Марія Кравченко зауважила, що це прикра позиція — звинуватити у всьому редакторку та заплющити очі на десятки коментарів від інших людей зі схожими проблемами: "Це дуже багато говорить про вашу професійність, звісно".
Ірина ж зауважила, що на початку свого допису сама визнала свої проблеми в роботі, однак це не скасовує усі виклики, які мала вона та інші підрядники видавництва.
"Також дуже зручно було проігноровано те, скільки разів Іра погоджувалась на розтермінування оплати за зроблену терміново й на позавчора роботу над книжками, які потім лежали роками. Та й усі книжки, здані вчасно й завчасно — також можна не згадувати, бо нащо", — додала вона.
Зрештою у видавництві повідомили, що співзасновник Ілля Стронґовський візьме паузу в стратегічному впливі на розвиток "Видавництва", усунеться від прямої взаємодії з підрядниками та від будь-яких інших комунікацій.
"Видавництво переглядає свою стратегію розвитку та мобілізується для закриття всіх поточних боргів. Розраховуємо це втілити протягом чотирьох місяців, до 15 липня 2025 року. На цей період ми скорочуємо кількість нових проєктів в роботі. Дякуємо читачам та партнерам, і ставатимемо краще задля втілення майбутніх проєктів, які нам важливі".
Суспільне Культура звернулося до видавництва "Видавництво" за коментарем та чекає на відповідь.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
