Роман "Сестри Річинські" письменниці Ірини Вільде називають українською "Грою престолів", тільки без драконів.
Це монументальний твір-епопея, сімейна сага, дія якої відбувається на Галичині у час Першої світової війни та міжвоєнний період. А ще це найбільша за обсягом книга, написана українською авторкою будь-коли.
Попри радянську цензуру й деякі вимушені компроміси з соціалістичною дійсністю, "Сестри Річинські" не втратили художньої цінності та стали найбільшим творчим досягненням авторки. У 1965 році Ірина Вільде отримала за свій роман Шевченківську премію.
То якою є історія створення роману і чим захоплюють "Сестри Річинські" сучасних читачів та читачок?
Про феміністичну оптику, секс та унікальний зріз епохи твору розповідає Суспільне Культура. Додаємо коментар видавництва "Віхола", яке перевидало роман у 2023 році.
Сюжет "Сестер Річинських"
У центрі сюжету п'ять сестер — Катерина, Зоня (Софія), Ольга, Неля і Слава.
Після смерті батька, греко-католицького священника Аркадія Річинського, сестри і їхня мати Олена опиняються сам на сам із фінансовими труднощами у сучасному їм патріархальному світі.
У підсумку жінки обирають різні професії та здобувають нові суспільні статуси, виявляючи такі нібито "нежіночі" якості, як розум та сила волі.
"Без грошей, без розуміння того, як функціонує реальність навколо них, із купою акцій збанкрутілої компанії дівчата все ж налаштовані більше не бути об'єктами та не залежати від романтичних стосунків чи вдалого шлюбу. Кожна із сестер готова брати на себе відповідальність за своє життя й робити вибір у згоді з власними уявленнями про успіх і щастя", — описує книгу видавництво "Віхола".
Авторка не просто так обрала троп родини священнослужителя: церква пропонувала дуже невелике утримання попівнам у разі смерті священника.
Існують спогади, що історія заснована на реальних подіях: Ірина Вільде працювала у журналі "Жіноча доля" разом із Влодзею (Володимирою) Яцишиною, батько якої був священником. Коли він раптово помер від туберкульозу, то без захисту лишилася його дружина та семеро дітей.
Тим не менш сама авторка у автобіографічній передмові до збірки "Незбагненне серце" писала:
"Дехто з моїх читачів вважає, що в основу роману ["Сестри Річинські"] лягла конкретна родина священика. Називали мені (о, санкта сімпліцітас!) навіть прізвище такої сім'ї. Мушу в ім'я правди розчарувати тих, хто переконаний, що Річинські живцем взяті з життя. Зрештою, брати у життя, а копіювати його — далеко не одне і те саме. (...) Не треба бути соціологом, щоб помітити тягу у сучасного читача до документалізму в літературі. І тому в ім'я тієї ж правди повинна сказати, що мої Річинські й інші не мають своїх прототипів «в житті»".
Зріз епохи: час і місце роману
Події в романі відбуваються у місті на річці Прут, за описом міста Наше в романі вгадується Коломия.
Масштаб і цінність роману "Сестри Річинські" полягає в тому, що авторка пропонує читачам зріз епохи в момент руйнування старосвітської ідилії через війни та прихід нової комуністичної влади на галицькі землі.
Ірина Вільде детально описує соціальні настрої та складну суспільно-політичну ситуацію — тут і польський шовінізм, і комуністичне підпілля, і український націоналізм, і єврейська буржуазія.
У книзі згадується просвітянська інтелігенція та борці за українську національну свободу, але вони існують десь на периферії і є занадто слабкими політичними акторами.
Окрім того, у романі можна знайти детальний опис моди, багатьох народних традицій і звичаїв. Також йдеться про соціальний устрій першої половини ХХ століття — економічний, культурний та освітній аспекти, медичне обслуговування того часу.
Феміністична оптика і секс
Увесь цей історичний зріз показаний очима жінок, які більше не хочуть жити в патріархальному світі: хтось під тиском обставин, а хтось усвідомлено, вони виходять із ролі "берегині сімейного вогнища" до викликів широкого світу.
Героїні інколи згадують про своє захоплення Ольгою Кобилянською, яка закликала жінок ставати цілями самим собі.
Ірина Вільде — тонка знавчиня жіночої психології. Вона майстерно пише про проблеми гендеру і подвійні моральні стандарти, які були властиві вікторіанській епосі.
Дівоча цнота ставала мало не товаром, а пуританське ставлення до сексуальності та відсутність елементарних знань про власне тіло ставали причиною особистих трагедій і психологічних травм.
Показовим є абзац, що описує стосунки подружжя Аркадія і Олени Річинських. Початок їхнього спільного життя абсолютно не орієнтований на потреби й побажання Олени та радше нагадує зґвалтування — "не щадив її".
Згодом Олена, у якої виникають свої побажання в інтимному житті, соромиться сказати про це навіть після народження трьох дочок. Жінка, яка "поволі прокинулася в ній", у підсумку "задерев'яніла".
"Аркадій, немов навмисне, часто запитував її:
— Скажи мені, пташко, що ти хотіла б мати? Може, маєш якісь бажання, про які я й не догадуюся? Скажи!
Олена заперечувала не дуже впевнено. Щоправда, була одна справа, про яку слід би поговорити з ним, але на розмову про це ніколи б не зважилася.
В перший час після одруження Аркадій не міг приборкати своєї пристрасті, що каламутила кров. Її дитяче, незаймане, безвільне тіло паморочило його до того, що забував про все і не щадив її. З закритими очима, з затиснутими устами, перелякана, Олена падала в те все, немов у прірву. Не боронилася навіть, бо хто б міг прийти з допомогою? Потім, з часом, коли була вже на світі третя дочка, Олена відчула, що в ній поволі прокидається жінка. Але ще не позбулася стидливості, соромилася виявляти свою волю, свій голос. Треба було порозумітися з чоловіком, погодити дещо, найзвичайнісінько домовитись. Але, власне, цього Олена й соромилася. Ні жестом, ні словом не вміла висловити своєї волі, і так воно все в ній задерев'яніло.
Заспокоївши свою першу жагу, Аркадій з літами ставав до Олени все ніжнішим, але ніжність його виявлялася саме тоді, коли це найменше було їй потрібно. Отак народила вона на світ п'ятеро дочок".
Історія створення роману
Ірина Вільде почала писати роман у 1936–1937 роках, а перший том роману був надрукований у журналі "Жовтень" у 1955–1956 роках.
"Давно, десь ще в тридцятих роках, виникла в мене думка написати повість, де була б індивідуалізована не лише мова героїв, а й відповідно до стилю кожного з них — і мова автора [...] Отож мала то бути повість про жінок, про кожну в іншій гамі. І от якось в розмові з однією приятелькою я почула таку фразу: «Щоб пізнати справжній характер людини, треба для того якогось катаклізму в її житті. У нормальних умовах люди здебільша всі нормальні, а от у біді, наприклад, кожний проявляє себе по-різному». В цій хвилині народилися «Сестри Річинські». Постали вони в досить скорому часі як сім'я зі своїми суто особистими радощами, клопотами й малими трагедіями", — писала Ірина Вільде про задум роману.
Вона писала "Сестер Річинських" фактично все своє життя, постійно думаючи про персонажів і додаючи їх в інші свої твори.
Авторка говорила про роман формулою: "через родину до могутності нації", а в інтерв'ю 1936 року зазначала: "Доки не впораюся з цим малим світиком — з людським серцем, не візьмуся, просто не зможу сягнути до ширших проблем людського життя".
Вплив радянської цензури на "Сестер Річинських"
Попри те, що Ірина Вільде була змушена шукати компроміс із соціалістичною дійсністю, "Сестри Річинські" не втратили художньої цінності та стали її найбільшим творчим досягненням.
Цікавий прийом, який вона застосовує — інколи "негативні" персонажі висловлюють ідеї, які поділяє авторка.
Щоб твір пройшов через радянських критиків, авторка мусила переробляти й нівечити текст, додаючи історію кохання Олі Річинської та комуніста Бронка Завадки. Однак в умовах цензури письменниці вдалося згадати й про Голодомор, і про репресії 1930-х років.
Також є позитивний образ українського націоналіста Маркіяна Івашківа. А період так званої хрущовської відлиги авторка змогла використати для того, щоб внести у твір "національний струмінь".
У першому виданні роману 1958 року є прямолінійні публіцистичні характеристики від імені автора та персонажів у стилі газетних штампів, у другому ж 1964-го переважає глибина психологічного аналізу, інтелектуальна атмосфера діалогів, філософський характер авторських роздумів, пише дослідник Микола Ільницький.
Письменник Дмитро Герасимчук у статті "Любов'ю любов нарікши…" до 75-річчя Ірини Вільде зауважив:
"Якби письменниця не написала більш нічого, а лише роман «Сестри Річинські», і тоді б її ім'я було б у списку найдостойніших. Але крім згаданого роману є ще повісті «Метелики на шпильках», «Б’є восьма», «Повнолітні діти», «Ті, з Ковальської», книжки повістей та оповідань і нарисів «Химерне серце», «Історія одного життя», «Яблуні зацвіли вдруге», «Окрушини» (мініатюри). Та все ж над тим усім — «Сестри Річинські»".
Видавництво "Віхола" про перевидання роману Ірини Вільде
Ольга Дубчак, головна редакторка і співзасновниця видавництва "Віхола"Видавництво "Віхола" перевидало "Сестер Річинських" у 2023 році. У коментарі Суспільне Культура головна редакторка і співзасновниця видавництва Ольга Дубчак розповідає, що "Віхола" хотіла перевидати роман навіть раніше, адже після радянського видання 1977 року повного комерційного перевидання не було.
Проте, за словами Дубчак, обговорення всіх нюансів із правовласницею, онукою Ірини Вільде Соломією Полотнюк, укладання угоди, звіряння текстів, написання передмови Вірою Агеєвою — усе це зайняло час, тому друком "Сестри Річинські" вийшли саме 2023 року.
"Перед тим ми вже підготували трилогію Ірини Вільде «Метелики на шпильках», «Б'є восьма» та «Повнолітні діти» в нашій серії «Неканонічний канон», тож перевидання «Сестер Річинських» стало логічним продовженням повернення творів цієї чудової й майже забутої письменниці на український видавничий ринок. Особисто я дуже вболівала за перевидання текстів Ірини Вільде й персонально звіряла всі її тексти", — ділиться Ольга Дубчак.
На питання про те, чи оцінює "Віхола" книгу як популярну, Ольга Дубчак відповідає ствердно.
За її словами, роман Вільде "Сестри Річинські" знайшов нову популярність тому, що цей "дуже талановитий, фактично геніальний твір міг би бути популярний в усі часи, не лише зараз".
"Але зараз він популярний тому, що нарешті перевиданий. І ще й у дуже гарній — інстаграмній (нині це важливо в контексті модного на українському ринку букблогерства) — обкладинці. До речі, у 2024 році вона отримала спеціальну відзнаку в категорії «Найкращий книжковий дизайн» від «Книжкового Арсеналу»", — говорить співзасновниця "Віхоли".
Щодо накладу — за словами Ольги Дубчак, на кожний том планувався перший наклад 2000 примірників. На сьогодні ж примірників першого тому "Сестер Річинських" продано понад 5000. Нині на сайті "Віхоли" на перший том відкрите передзамовлення — його додруковують.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
