Колишній політичний в'язень, громадський діяч та військовий Максим Буткевич розповів про те, що його підтримувало його у полоні та зазначив, що це були книжки. Зокрема, у інтерв'ю на Радіо Культура він розповів, що прочитав Біблію разів 15 і щоразу знаходив для себе нові речі.
"Якісь дуже важливі й цікаві речі я для себе відкрив. І це було теж тісно пов'язано з книжками, тому що той самий Новий Заповіт я перечитав, мабуть, разів 15 мінімум за цей час, щоразу відкриваючи для себе щось нове", — розповів він та зазначив, що часто він читав у голос для тих, хто не міг читати.
Він також згадував молитви та заучував їх просто для себе.
У інтерв'ю він розповів, що ця книга дісталася йому від іншої людини, колишнього солдата ЗСУ.
"У нього був із собою Новий Заповіт і Псалтир. Нам перед тим вже сказали, що книжок нам не дадуть. І раптом у цього хлопця є Новий Заповіт і Псалтир. Через добу його з нашої камери перевели в іншу. Тобто його реально закинули просто, щоб він віддав Новий Заповіт, і коли його виводили — я йому хотів повернути цю книгу, він подивився на нас і сказав: «Мені здається, вам воно потрібніше". Його забрали, книга лишилась у нас»", — зазначив військовий.
Буткевич також додав, що читав багато текстів на релігієзнавчу тематику, книги з історії релігії, про сучасну концепцію прав людини та з історії загалом.
"Мені здавалося, вони виражали краще те, що я тоді відчував, і те, що мені було потрібно. І взагалі тривав якийсь внутрішній процес осмислення цінностей і пріоритетів. Я зрозумів у перші ж дні полону, що давно хотів це зробити, я давно хотів подумати над деякими фундаментальними речами. Але, перебуваючи в потоці подій, я ніколи не мав часу і сили. А тут, будь ласка, ти хотів час — ось тобі час", — розповів колишній політв'язень.
У інтерв'ю Буткевич говорить про те, що книжки були для нього завжди важливі. Зокрема й тому, що мати військового працювала бібліотекаркою.
"Всі попередні роки останнім часом я читав літературу винятково по роботі. Це величезні обсяги текстів, але це не були книжки за бажанням. Коли ж ми потрапили в Луганське СІЗО, не було книжок, не було текстів, не було паперу, не було ручки, не було нічого. Це була проблема для хлопців, які нудилися. Я не нудився, не було жодної хвилини, коли мені було нудно. Зокрема тому, що я працював із текстами в голові: я їх начитував, я намагався не забути англійську, намагався, коли опинявся в російськомовному середовищі, не забувати українську", — говорив він.
Читайте повне інтерв'ю: "Я чую інших людей, сподіваюся, вони чують мене" — Максим Буткевич про повернення з полону
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
