Перейти до основного змісту
145 років з дня народження Григорія Чупринки: ким був поет, який надихав Шухевича та Пивоварова

145 років з дня народження Григорія Чупринки: ким був поет, який надихав Шухевича та Пивоварова

Григорій Чупринка, Артем Пивоваров
Григорій Чупринка: поезія та революція. Суспільне Культура/Вікторія Желєзна

27 листопада — 145 років із дня народження поета Григорія Чупринки.

Суспільне Культура розповідає про поета, чия творчість надихала не одне покоління — від Романа Шухевича, який взяв псевдонім на його честь, до Артема Пивоварова, який сьогодні створює музику на основі поезії поета.

Григорій Чупринка народився 27 листопада 1879 року в селі Гоголів на Чернігівщині, у козацькій родині.

Він вважав себе спадкоємцем козацької традиції та активно проявляв це у своєму житті, розповідаючи історії про свободу через свою поезію.

Григорій Чупринка став одним з організаторів антибільшовицьких повстань, зокрема на Чернігівщині, де здобув повагу селян, які називали його "отаманом Чупринкою".

Його рішучість і віра в Україну, однак, стали приводом для численних арештів. У 1921 році, після залучення до підпільної боротьби, його було засуджено до розстрілу за участь у Всеукраїнському повстанському комітеті.

Постать Чупринки уособлювала бунт проти тиранії, навіть після його трагічної смерті.

Роман Шухевич, майбутній головнокомандувач УПА, взяв собі псевдонім Григорій Чупринка, адже поет і отаман став для багатьох символом боротьби за незалежність України, людиною, яка поєднала творчість і революційний дух.

Шухевич, взявши це ім'я, не лише вшанував пам'ять поета-бунтаря, але й увібрав його ідеали: вірність, сміливість, прагнення свободу та непокору тиранії. Тож ім'я Чупринки слугувало мостом між двома епохами боротьби: повстанським рухом початку XX століття і національно-визвольними змаганнями 1940-х. Воно було нагадуванням, що кожне покоління має своїх Чупринок, готових вести народ до свободи попри всі небезпеки та втрати.

У червні 1921 року Чупринка був арештований, 28 серпня 1921 року засуджений до розстрілу. Його розстріляли разом з Іваном Андрухом як члена київського Всеукраїнського центрального повстанського комітету.

Чупринка був реабілітований у 1996 році.

Він був представником модерністської літератури, його творчість містила елементи символізму, експресіонізму та неоромантизму. Поезія Чупринки вирізнялася емоційністю, новаторськими ритмами та сміливим звуковим експериментом.

Ось добірка поезій Григорія Чупринки.

ГЛЯНЬ ЇЙ В ОЧІ!..

Глянь  їй  в  очі!  —  Пишні  вії,

Мов  озера,  обгорнули,

Де  блищать  живі  надії,

Де  страждання  потонули.

Глянь  їй  в  очі!  —  Наче  в  морі,

В  широтах  багатоводних,

Огоньки  —  небесні  зорі

Загорілися  в  безоднях.

Глянь  їй  в  очі!  —  Таємнича

Згага  щастя,  згага  волі

В  їх  розлита,  і  обличчя

Сяє  в  дивнім  ореолі.

То  красою  в  дивні  очі

Провелися  паралелі

І  холодної  півночі,

І  південної  пустелі.

ВІТЕР

Вітер  шалий,  ніби  п’яний,

Розігнав,  розбив  тумани,

Збив,  підняв  до  небосхилу

Хмари  пилу.

Проти  шалу,  проти  сили

Буйно  сосни  зашуміли,

Сколихнулися  дуби;

Вітер  злий,  несамовитий,

Розлютований,  сердитий

Свище,  грає,

Заклинає:

—  Не  виходь  на  бій,  слабий!..—

Знаю,  бачу

Буйну  вдачу,

Що  бажає  грому,  блиску!

—  Ти  ж  не  даром,  вітре  дивний,

Прилітав  на  степ  мій  рівний

І  гойдав  мою  колиску!..

НЕВЖЕ?

По  широких  степах  України  

І  по  різних  далеких  кутках  

Ми  згинаєм  робітницькі  спини  

І  тримаєм  всю  працю  в  руках.  

Тільки  з  праці  тієї  не  досить  

Навіть  хліба  для  наших  дітей,  

Бо  лихий  соціальний  недосвіт  

Зупиняє  довільних  людей;  

Зупиняє  од  руху,  од  світу  

Благородних  високих  ідей,  

Що  виводять  із  давнього  гніту  

До  братерства  і  волі  людей.  

Що  ведуть  їх  під  прапор  науки  

І  навчають  людей  в  боротьбі  

Поважати  робітницькі  руки  

І  прийматись  за  працю  собі.  

Ми  працюєм  без  міри,  без  ліку  

На  широких  степах,  на  морях,  

Ми  вкорочуєм  працею  віку  

В  наймитах,  в  грабарях,  в  шахтарях.  

До  життя  ми  всі  засоби  людям  

З  підневільної  праці  дали,  -  

То  невже  ми  того  не  здобудем  

І  собі,  що  другим  здобули?

ПЕРЕМОГА

Як  спалахне  серце  кволе  

Палом  страчених  надій,  

Я  прийду  до  тебе,  доле,  

На  страшне  криваве  поле,  

На  останній  смертний  бій.  

Все  одно  я  маю  рану,  

Рану  смертного  жалю,  

Так  на  бій  я  сміло  стану,  

Гучно  висловлю  догану,  

Хоч  тебе  і  не  зломлю.  

Я  не  гнусь,  мов  раб,  під  гнітом,  

Доле,  мачухо  лиха,  

Знай  —  з  тобою,  з  цілим  світом  

Я  поб'юсь  з  лицем  одкритим  

Проти  злості  і  гріха.  

Смерті  в  очі  я  загляну,  

Жах  могильний  я  стерплю,  

Все  одно  я  маю  рану  

Нестерпучу,  нездолану,  

Рану  смертного  жалю.

І ГРІХОВНА, І СВЯТА

Вся  в  колючках,  вся  в  гірляндах,

І  в  тернах,  і  в  пишних  квітах,

Вся  в  коштовних  діамантах

І  в  блискучих  огнецвітах

В  млі  горить  моя  мета  —

І  гріховна,  і  свята.

Вся  одверта,  вся  закрита,

Особиста  і  загальна,

Темним  фльором  оповита  —

І  весела,  і  печальна

В  млі  горить  моя  мета  —

І  гріховна,  і  свята.

Нерозгадна,  невловима,

Як  огонь  заблудлий  в  полі,

Як  обличчя  херувима

В  світлосяйнім  ореолі,

В  млі  горить  моя  мета  —

І  гріховна,  і  свята.

Як  далеко  світло  ясне

Манить,  вабить,  притягає! —

Ближче,  ближче…  Світло  гасне,

Віра  в  серці  потухає.

В  млі  горить  моя  мета  —

І  гріховна,  і  свята.

Вся  в  колючках,  вся  в  гірляндах,

І  в  тернах,  і  в  пишних  квітах,

Вся  в  коштовних  діамантах

І  в  блискучих  огнецвітах

В  млі  горить  моя  мета  —

І  гріховна,  і  свята.

МАЙБУТНІСТЬ

І

Я  скінчу  свої  страждання

І  на  шлях,  слізьми  напоєний,

Вийду  сміло  без  вагання,

Дзвоном  ліри  заспокоєний.

Щоб  не  нило,  не  боліло

Серце,  ще  не  загартоване,

Я  пущу  його  в  горнило,

Гнівним  палом  роздратоване.

Я  приб’ю  свій  бїль  пекучий

Величезним  тяжким  молотом  —

І  в  красі  живій,  горючій

Бризну  перлами  і  золотом.

II

Оживлю  глухі  кутки,

Збризну  росами  квітки,

Щоб  цвіли,

Блисну  променем  ідей,

Кину  слово  до  людей,

Щоб  жили!

Слово  кину

На  Вкраїну,

На  одроджену  отчину,

Слово  дивне,

Переливне  —

Спів  на  радісний  мотив,

Щоб  од  вечора  до  ранку

Без  упину,  без  устанку

Він  летів

І  спокійний

Тиховійний

Сон  будив.

Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

Топ дня

Вибір редакції

На початок