Мальопис — не лише розважальний жанр, у чому вчергове переконує комікс "Коротка історія української літератури" від видавництва "Видавництво".
Книжку створив літературознавець і військовий Остап Українець, а проілюстрували коміксисти Юлія Вус та Іван Кипібіда.
Які алегорії і відсилки заховали автори у мальописі, як вдалося розповісти про тисячу років української літератури на сотні сторінок та яких героїв було особливо складно зобразити — про це у програмі "Ранок культурної людини" ведучий Євгеній Агарков поспілкувався з командою авторів, Остапом Українцем, Юлією Вус та Іваном Кипібідою.
Чому саме мальопис
Розкажіть історію створення книги-коміксу "Коротка історія української літератури", чому ви обрали саме цей формат? Також як ви обирали авторів і періоди, які будуть висвітлені в мальописі?
Остап УкраїнецьПочалося з того, що я прочитав у Львові серію лекцій з історії української літератури. Ілля Стронґовський з видавництва "Видавництво" звернувся до мене з пропозицією зробити мальопис на цю тему. Я, як людина, котра не вміє малювати, але любить візуальну інформацію, погодився, оскільки завжди хотів попрацювати у форматі мальопису. Мені завжди було цікаво побачити, як візуал буде втілений в реальності.
Ілля сказав, що над ілюстраціями працюватимуть Юлія Вус та Іван Кипібіда. Я на той момент уже бачив деякі їхні роботи. Я погодився, бо мав час та інтерес до того, щоб спробувати подати текстуальний і словесний жанр дуже не характерними для нього візуальними засобами. Дуже добре, що Іван та Юля в цьому починанні мене дуже вміло підтримали.
Періодизація доволі стандартна. Якщо ви візьмете "Історію української літератури" Дмитра Чижевського, знайдете там подібний поділ: середньовіччя, бароко, романтизм, реалізм, модернізм — це ключові епізоди; ренесанс і класицизм — як дискусійні. Адже зразків не настільки багато, і щодо багатьох зразків можна дискутувати, наскільки це власне українська література, бо деякі тексти перетинаються з польською літературою.
В цілому ідея була в тому, щоб подати історію ключових ідей. Зрозуміло, що на сотні сторінок неможливо викласти розповідь про історію української літератури з поясненнями за тисячу років.
Це основні ідеї, основні течії, основні впливи і автори, яких варто зауважити. Звісно, там абсолютно не все, що міститься в українській літературі, чи що варто було б подати. Але були обмеження жанру і в кількості сторінок, і в тому, що велику кількість процесів та явищ доводилося передавати саме візуальними засобами. Велика частина історії, розказана в мальописі — це робота художників, а не текстова інформація.
Як малювати один комікс удвох
Запитання до ілюстраторів: як ви розподіляли ролі? Хто що малював? Які візуальні референси ви використовували, щоб передати дух української літератури?
Юлія ВусЦе вже наш третій комікс. Ми постійно намагаємося експериментувати і по-різному ділити наші обов'язки. В цьому коміксі Іван працював над ескізами, а я працювала над фінальними зображеннями.
Іван КипібідаМи по-різному розподіляємо етапи роботи, загальну концепцію ми будували з Юлією разом, а вже потім ділили роботу за етапами. Стосовно самого коміксу і візуальних референсів — загалом роботи було дуже багато. Доводилося багато шукати, багато гуглити. Я і сам дізнався багато інформації про різні етапи історії України та української літератури. Так ми і працювали: я робив ескіз, а Юля його фіналізувала.
Юлія ВусАле основні візуальні референси та ідеї — це все робота Остапа. Наша робота полягала у візуалізації цих ідей. Лише в деяких моментах ми пропонували свої альтернативні ідеї. Ми намагалися робити їх зрозумілими читачеві.
Про відсилки й алюзії в ілюстраціях
Чи намагалися ви використовувати єдиний стиль для всієї історії?
Юлія ВусІ так, і ні. Насамперед ми обрали три кольори для кольорової гами мальопису і продумали загальну стилістику, але за нашим спільним задумом протягом всієї історії стилістика змінюється.
На початку вона менш деталізована, як середньовічні мініатюри, та з кожною наступною епохою вона стає більш насичена деталями. Також у нас є окремі сторінки про жанри, які ми хотіли підсилити ще й візуально.
Наприклад "залізну руку города" з твору Коцюбинського ми зобразили технікою пуантилізму. Портрет Семенка не реалістичним, а створеним з футуристичного вихору форм.
Які джерела або візуальні референси ви використовували, щоб передати дух української літератури? Оглядачка Ольга Петренко-Цеунова у статті "Тижня" пише, що побачила, наприклад, алюзії до фільму "Пропала грамота".
Юлія ВусВізуальних відсилок та алюзій у нас багато, хоч часом їх складно вловити. Наприклад у нас є відсилка до "Таємної вечері", до фільму "Назад у майбутнє", картин Отто Дікса.
Мені особисто запам'ятався кадр з орками з "Володаря перснів", яких ми стилізували під російських солдатів на сторінці про зруйнування Катериною ІІ Запорізької Січі.
Як вдавалося вмістити мистецьке середовище "в один кадр" або ж на одну сторінку?
Іван КипібідаПеред нами був сценарій, ми робили розкадровку і дивилися, як усе сприймається, чи зчитується ідея й кадри, скільки всього ми маємо туди помістити. І відповідно підбирали стилістику. На перших сторінках коміксу в нас простіша, примітивніша промальовка, а коли ми переходимо на наступні етапи історії України, вона у нас потроху насичується, з'являється більше деталей.
Як ви працювали над образами відомих літературних діячів? Чи є в коміксі персонажі, яких було особливо складно зобразити?
Юлія ВусУ більшості випадків все залежить від рис обличчя. Якщо у людини риси обличчя впізнавані, це набагато легше малювати. У когось є притаманні йому риси. Наприклад, ми малювали досить типовий образ Шевченка. Більшість залежить від зовнішності, важливо, чи буде одразу вгадуватися особистість, чи ні.
В анотації до книги йдеться про те, що це "не розповідь, а запрошення у галерею сотень текстів із різних епох, які чекають на сучасне прочитання і звитяжців, котрі розшифрують усе, що заклали в ілюстрації". Про що йдеться?
Остап УкраїнецьОскільки у форматі мальопису неможливо детально пояснювати якісь складні процеси, бо на це потрібно дуже багато місця, то я цілеспрямовано обрав жанр, який в українській літературі в різні часи був популярний, який згадується впродовж мальопису в різних місцях і в різних концептах. Це жанр паломницької літератури або мандрівної літератури, коли ти в екскурсійному режимі ніби проходиш галереєю.
Якщо людина, йдучи галереєю, не хоче витратити весь день, щоб прочитати кожен підпис і кожен детальний опис до картини, вона йде для того, щоб передусім надивитися.
Навіть якщо ми не знаємо деталей про створення робіт, візуал усе одно запам'ятовується. Ми починаємо впізнавати ці роботи, починаємо впізнавати референси до них.
Нашою метою було зробити щось подібне. Якщо хтось відчуває, що йому не вистачає бази в українській літературі, недостатньо прочитаних текстів, аби зрозуміти, про що йдеться на певній сторінці, можна звернутися до переліку текстів у кінці.
Але передусім це написано так, щоб людина, яка не знає нічого, мала б з огляду принаймні розуміння про якісь глобальні процеси, які відбувалися в літературі. Для тих, хто має певну читацьку базу, це буде, як охрестила літературна оглядачка Ярослава Стріха у своєму відгуку, літературний стендап. Тому що дуже багато цілеспрямовано додано гумору, дуже багато інформації я пробував донести саме через гумористичну подачу, тому що вона дозволяє доволі безпечно спрощувати складні питання.
Комікс для тих, хто хоче або ознайомитися з окремою авторською подачею, бо кожна історія літератури завжди буде іншою, це завжди буде історія, написана конкретним автором; або ж освіжити загальну тяглість української літератури. І це вже достатньо складний ребус.
В ілюстраціях можна доволі надовго залипнути, розбираючи додаткові контексти описаних періодів.
Наприклад, там є одна зі сторінок про початок українського бароко. На одній сторінці головний герой і його екскурсовод, його Вергілій, який веде його цією літературою, стоять біля суспільної піраміди. На її вершині — король, далі — шляхта, духовенство тощо. У руках він тримає камінь, на якому написано "грецька церква". А на наступній сторінці ми бачимо, як Сагайдачний із Петром Могилою будують Києво-Могилянську академію, закладаючи туди той самий камінь грецької церкви.
Можна просто роздивитися ілюстрації і зрозуміти, що це той самий камінь, та сама деталь, яка переходить зі сторінки на сторінку. Можна піти далі й побачити, наприклад, масонську символіку на ілюстрації з пірамідою, згадати цитату Цитата з Біблії Дiї 4:11: "Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним! І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали".про те, що "камінь відкинутий стане наріжним". І побачити трохи глибшу історію української літератури в той час. Це залежить від бекграунду, і текст можна прочитати незалежно від літературного бекграунду.
У мальописі ви говорите не лише про літературу і літературних постатей, а також розмірковуєте, наприклад, про етнографію, або про вплив історичного вибору православ'я на політичний вектор України — чи стикалися ви з викликами під час адаптації таких достатньо складних ідей до формату коміксів? Як ви розв'язували ці питання?
Остап УкраїнецьВласне, сама суть цього проєкту була в тому, щоб знайти спосіб перекласти складні ідеї та концепції в переважно візуальний формат. Аби зрозуміти, який загальний концепт передає спрощене зображення, треба вже мати певне поняття про цей концепт, або ж проводити власне розслідування за межами тексту. Я спробував перетворити цей виклик на історію, яку текст розповідає.
Про сприйняття мальописів в Україні
Наскільки, на вашу думку, жанр коміксу має місце на життя в Україні? Чи готове суспільство сприймати мальопис як серйозну тему?
Юлія ВусВ Україні історія мальопису тільки починається. У нас немає такої багатої історії мальопису, як, наприклад, у Бельгії, Франції чи Америці, він сприймається більше як дитячий жанр, як дитяча література. Тому нам набагато цікавіше руйнувати ці стереотипи і подавати складні теми за допомогою коміксу, за допомогою мальопису. Тому що насправді візуальна частина дуже допомагає. Особливо допомагає зацікавити підліткову аудиторію якоюсь складнішою темою.
Іван КипібідаЗагалом цей жанр досить легко сприймається. За допомогою коміксу можна розповідати деталі з більш художнього боку. Нам з Юлею дуже подобається працювати з коміксами, хоч ми не так давно цим займаємося, кожного разу кожна співпраця надзвичайно цікава для нас. Ми бачимо, як цей жанр в Україні розвивається, отримуємо хороший фідбек. І я думаю, що далі буде тільки краще.
Остап УкраїнецьЯ, навпаки, виходив з того, що мальопис — це жанр, дуже придатний для обговорення складних тем. Можливо тому, що мої знайомства з мальописом почалися в достатньо дорослому віці. Я підходив до роботи над цим мальописом, закінчивши роботу над "Неономіконом" і "Провидінням" Алана Мура.
Це був тривалий проєкт із реально складним та дорослим матеріалом. І робота з Муром мені дуже добре показала, наскільки більше можна передати візуальними засобами, ніж лише текстом. Наскільки паралельне використання тексту і візуалу дозволяє будувати метафори, які неможливо збудувати самим лише текстом.
Мені хотілося позайматися мистецтвом заради мистецтва. І це була одна з найкращих нагод. Тому що дуже багато інформації і дуже мало місця. А конвертувати цю величезну кількість інформації у візуальні підказки і ребуси — це була інтелектуальна задача для мене. І мені подобалося її розв'язувати.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
