Кандидатка на президентську посаду в США від демократів Камала Гарріс у своїй передвиборчій агітації покликається на творчість однієї з найвідоміших темношкірих сучасних мисткинь — Кері Мей Вімз.
У рекламній кампанії політикиня наголошує на правах жінок: виступає за розширення доступу до абортів, підтримку екстреної допомоги, пов'язаної з вагітністю, доступ до контрацепції тощо.
Стилістика кампанії побудована довкола серії фотографій "Кухонний стіл" (1990), що стала однією з ключових для Вімз.
Суспільне Культура розповідає детальніше про Кері Мей Вімз та її знакову роботу.
Що варто знати про Кері Мей Вімз
Кері Мей Вімз народилася 20 квітня 1953 року в Портленді, штат Ореґон.
Дівчинка завжди тяжіла до творчості: ще з підліткового віку вона почала займатися танцями та вуличним театром.
У 1970-му 16-річна Кері народила свою першу і єдину дитину — дівчинку Фейт. Того ж року вона переїхала з батьківського дому до Сан-Франциско, щоб вивчати сучасний танець у майстерні хореографині Анни Голприн.
"Я почала танцювати з відомою і надзвичайною Анною Голприн. Я була в її компанії рік чи два, експериментуючи з дуже глибокими аспектами танцю та ідеями про танець. Анну дуже цікавили ідеї про мир і використання танцю як способу зближення різних культур, як засобу мультикультурного самовираження... Я не дуже цікавилася танцем, я просто дуже добре вміла танцювати. Я дуже глибоко відчувала своє тіло з раннього дитинства", — згадувала Вімз.
Згодом Кері ще поверталася до танцю у своїй творчості: тридцять років потому, у 2008-му, вона досліджувала блюз і фламенко, а також ідеї про танець та рух у проєкті "Конструювання історії: Реквієм, щоб відзначити момент" у Коледжі мистецтва та дизайну Саванни в Атланті.
Кері Мей Вімз вирішила продовжити навчання й вступила до Каліфорнійського інституту мистецтв у Лос-Анджелесі, який закінчила у віці 28 років зі ступенем бакалаврині мистецтв.
Художниця також здобула магістерський ступінь із закордонних справ у Каліфорнійському університеті в Сан-Дієґо, а ще брала участь в аспірантській програмі з фольклору в Каліфорнійському університеті в Берклі.
У молодості Вімз також була політично активною в робітничому русі як профспілкова організаторка.
Перші мистецькі роботи
Шлях мисткині у фотографії розпочався з книги зображень афроамериканських фотографів "Щорічник чорних фотографів" (The Black Photographers Annual). Видання містило роботи Шона Вокера, Б'юфорда Сміта, Ентоні Барбози, Мінґа Сміта, Адджера Ковенса і Роя Де Карави. Інтерес до цієї теми заніс Кері до Нью-Йорка і музею-студії в Гарлемі — згодом її запросили туди викладати.
У 1983 році Вімз завершила свою першу колекцію фотографій, тексту та усного мовлення під назвою "Сімейні фотографії та історії". Зображення розповідали історію родини самої авторки. За її словами, цим проєктом вона намагалася дослідити міграцію темношкірих спільнот із Півдня на Північ на прикладі своєї сім'ї.
Наступна серія "Американські ікони" (1989) оприявнила тему расизму. Вімз розповідала, що протягом 1980-х років вона відходила від жанру документальної фотографії, натомість створюючи "репрезентації, які здавалися документальними, але насправді були інсценізаціями", а також почала комбінувати у своїх роботах фото з текстом, застосовувати диптихи й триптихи, конструювати наративи тощо.
Наступною серією став проєкт "Кухонний стіл", але до нього повернемося згодом.
Фотографія, право жінок та пам'ять
З 2000-х Вімз активно продовжує розвиватися у світі мистецтва. У її доробку варто згадати такі фотопроєкти, як "Луїзіана" (2003), "Роумінг" (2006), "Музеї" (2006), "Конструювання історії" (2008), "Африканські коштовності" (2009), "Мандінго" (2010), "Еквіваленти" (2012), "Блакитні нотатки" (2014–2015) тощо.
Окремої уваги вартує також робота "Повільне згасання до чорного" (2010), яка досліджує афроамериканських жінок у мистецтві ХХ століття, які зникли з колективної пам'яті. Розмиті образи мисткинь слугують метафорою постійної боротьби темношкірих за те, щоб залишатися видимими та актуальними.
У 2023 році Вімз стала першою темношкірою жінкою, яка отримала Hasselblad Award. Премію присуджують фотографам за визначні досягнення.
Одного разу Кері Мей Вімз сказала, що в мистецтві та політиці її найбільше турбує статус і місце афроамериканців у США. Проте згодом вона додала, що досвід чорношкірих насправді не є головним — радше складним і багатовимірним.
Мисткиня у своїх серіях наголошує на важливості "людського досвіду та соціальної інтеграції".
"Керрі Мей Вімз — впливова американська художниця, її роботи дають змогу висловитися людям, чий досвід замовчувався або ігнорувався. Досліджуючи історію, ідентичність і владу, вона знаходить зв'язки між особистим досвідом і масштабнішими структурами й інституціями, які формують наше життя. Протягом сорока років вона створила визнаний доробок, використовуючи фотографії, текст, тканину, аудіо, цифрові зображення, інсталяції та відео. Починаючи з 1980-х років, роботи Вімз можна побачити по всьому світу, і вона надихнула ціле покоління художників своїм поетичним та оригінальним підходом до оповіді", — йдеться на сайті мисткині.
Зараз 71-річна Вімз живе в Нью-Йорку зі своїм чоловіком Джеффрі Гуном.
Фотопроєкт "Кухонний стіл"
У 1989 році Керрі Мей Вімз почала щодня встановлювати камеру на своїй кухні перед простим дерев'яним столом, освітленим єдиним світлом зверху. І за цим столом розгортається вигадане життя, де Вімз грає головну роль.
З цих скромних декорацій художниця створює цілий світ. Кухня, що традиційно вважається жіночим простором, рідко зображувалася як важливе місце. Мисткиня перевертає цю ідею з ніг на голову, стверджуючи, що кухонний стіл — це справжня сцена, де розігруються найважливіші моменти життя та виражається весь спектр людських емоцій.
Серія фотографій досліджує життя жінок: зокрема, утверджує складність, силу та красу темношкірого жіноцтва.
Як писало Суспільне Культура раніше, у своїй серії Вімз показує чорношкірих жінок та саму себе, що сидять за кухонним столом. Її серія, як і її творчість загалом, — про питання ідентичності, що особливо зважає на досвід афроамериканської спільноти, права та досвід жінок у суспільстві, історію та культурну пам'ять у контексті колоніалізму, рабства та соціальної несправедливості.
Робота "Кухонний стіл" стала переломним моментом для репрезентації темношкірих людей у мистецтві.
"Моя серія важлива насамперед через висвітлення досвіду чорношкірих, але вона не про расу", — сказала Вімз журналу W у 2016 році.
Мистецтвознавиця Елізабет Санн доповнила цю думку: за її словами, кожен може мати стосунок до цієї роботи: білі жінки, азійки і навіть чоловіки, які можуть провести асоціацію з жінками зі свого життя.
Вибори в США і "Стіл Камали"
Камала Гарріс — перша чорношкіра жінка, що є кандидаткою на президентський пост США. Питання здоров'я — одне з ключових у її програмі. У своїй кампанії політикиня наголошує на важливості розширення доступу до абортів та доступу до медицини.
Акцент на жіночих правах посилено стилістикою рекламної кампанії Гарріс: вона базується на вже згаданій серії Вімз "Кухонний стіл". 30 жовтня в мережі з'явилося відео "Стіл Камали" з таким меседжем:
"Це кухонний стіл. Тут ми збираємося сім'єю. Тут ми їмо разом, оплачуємо рахунки. Саме там Камала Гарріс зрозуміла важливість служіння людям... Підтягніть стілець. За столиком Камали Гарріс є місце для вас".
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
