Кінематограф є не лише формою мистецтва, але й дзеркалом суспільства, що відображає емоції, конфлікти та мрії людей. Через призму улюблених фільмів можна зрозуміти, які ідеї та теми хвилювали лідерів нації, які питання вони вважали важливими і як вони сприймали культурні та соціальні зміни в країні.
Улюблені фільми президентів США можуть багато розповісти про їхні цінності, вподобання та погляди на світ.
Хто з президентів США показував вестерн Хрущову? Який фільм "надихнув" Ніксона відправити американським війська до Камбоджі? Та хто з американських президентів дивився найбільше кіно?
Суспільне Культура розповідає про улюблені фільми 14 президентів США (та однієї кандидатки) — від чорних комедій до вестернів та трилерів.
Вудро Вільсон — "Народження нації" (1915), реж. Девід Ворк Ґріффіт
Двадцять восьмий президент США, представник Демокартичної партії, Вудро Вільсон був президентом США з 1913 по 1921 рік. Найбільш відомий він тим, що провів країну через Першу світову війну, виступав за прогресивні реформи та створення Ліги Націй, яка мала на меті сприяти глобальному миру. Він — лауреат Нобелівської премії миру 1919 року.
Незважаючи на його внесок, спадщина Вільсона також позначена політикою расової сегрегації, яка продовжувала впливати на життя афроамериканців і за часів його президенства.
Знаковим у його політичній кар'єрі став фільм "Народження нації" — німа стрічка, що розповідає про життя двох родин із Півночі та Півдня, під час Громадянської війни та Реконструкції.
Це був перший фільм, який показали Вільсону під час його перебування на посаді. Стрічка зображує боротьбу Півдня та його остаточну поразку, прославляючи Ку-клукс-клан як "рятівників" від політики Реконструкції та чорношкірих громадян.
Фільм став новаторським завдяки своїм кінематографічним прийомам, зокрема великим планам і масштабним батальним сценам, що вплинуло на розвиток сучасного кінематографу.
Та "Народження нації" викликало гостру полеміку через глибоко расистське зображення чорношкірого населення і прославляння Ку-клукс-клану. Це також призвело до протестів і засудження з боку груп із захисту громадянських прав, включно з Національною асоціацією сприяння прогресу кольорового населення.
Спадщина фільму є неоднозначною: хоча він мав значний вплив на кіно як вид мистецтва, він також відіграв певну роль у відродженні Ку-клукс-клану і зараз вважається одним із найбільш образливих і шкідливих фільмів в американській історії.
Спочатку Вільсон був вражений фільмом:
"Це як писати історію блискавкою. І єдине, про що я шкодую, це те, що все це настільки жахливо правдиво".
Але через расистський зміст фільму Вільсон згодом заявив, що він "абсолютно не знав про характер [фільму] до того, як він був показаний, і жодного разу не висловив свого схвалення. Його показ у Білому домі був ввічливим жестом, виявленим до старого знайомого".
Франклін Делано Рузвельт — "Я не янгол" (1933), реж. Веслі Раґлз
Представник Демократичної партії Франклін Д. Рузвельт був президентом Сполучених Штатів з 1933 по 1945 рік, перебуваючи на цій посаді протягом безпрецедентних чотирьох термінів.
Він відомий тим, що провів країну через два найскладніші періоди її історії — Велику депресію та Другу світову війну. Рузвельт запровадив "новий курс" — серію програм і реформ, спрямованих на відродження американської економіки, підтримку безробітних і реформування фінансової системи. А його лідерство під час Другої світової війни допомогло привести союзників до перемоги.
Президентство Рузвельта трансформувало роль федерального уряду в американському житті, заклавши основу сучасної держави загального добробуту.
Одним з його улюблених був фільм "Я не янгол". Головну роль у стрічці грає акторка Мей Вест. Її персонажка Тіра — артистка цирку, яка стає відомою і багатою. Картина розповідає про її особисте життя та шлях до щастя та незалежності.
Цей фільм став однією з найбільш знакових ролей Мей Вест, продемонструвавши її дотепні репліки, сміливу сексуальність і чарівність. Мей Вест стала символом жіночої емансипації та сексуальної свободи у 1930-ті роки. Але саме відкритість та революційність стрічки відіграла важливу роль у посиленні обмежень зображення "ризикованих" тем у Голлівуді, які тоді лобійовали консерватори.
Кодекс Гейза, або ж серія моральних цензурних директив, які регулювали кіновиробництво більшості американських кінокартин, виник у 1930 році, але почав діяти в 1933-му, і це тривало аж до 1968 року.
Гаррі Трумен — "Моя дорога Клементина" (1946), реж. Джон Форд
Тридцять третій президент США, представник Демократичної партії Гаррі Трумен обіймав посаду президента з 1945 по 1953 рік.
Трумен найбільш відомий тим, що ухвалив рішення про використання атомних бомб у Хірошімі та Нагасакі, щоб прискорити закінчення війни. Трумен також відіграв ключову роль у повоєнному мирі та ініціював план Маршалла з відбудови Європи, підтримавши створення НАТО. Він також створив доктрину Трумена, яка задала тон політиці США щодо стримування комунізму під час Холодної війни.
Серед згадок про його діяльність є й згадка про кіно: за час свого перебування на посаді президента Трумен влаштував перегляд понад 200 фільмів у Білому домі.
Одним з його улюблених фільмів був вестерн "Моя дорога Клементина".
У центрі стрічки "Моя дорога Клементина" — легендарна перестрілка в О.К. Коррал26 жовтня 1881 року правоохоронці зіткнулися з членами організованої групи ловців худоби та конокрадів під назвою "Ковбої". Незважаючи на те, що перестрілка тривала менше ніж хвилину, вона була предметом книг і фільмів у XXI столітті..
Фільм розповідає про Ваятта Ерпа, якого грає Генрі Фонд, що стає маршалом міста Томбстоун, штат Аризона, після вбивства свого брата. Разом із доктором Голідеєм Ерп протистоїть лиховісній родині Клантонів.
Хоча фільм не ґрунтується на історичних фактах, він порушує теми закону, порядку та особистої чесності на Дикому Заході.
Двайт Ейзенгавер — "Рівно опівдні" (1952), реж. Фред Циннеманн
Двайт Ейзенгавер став 34-й президентом США. Був відомий своєю політикою "стримування", спрямованою на протидію поширенню комунізму під час Холодної війни, а також своїм втручанням у Корейську війну, що призвело до перемир'я невдовзі після його вступу на посаду.
Улюбленою стрічкою Ейзенгавера був фільм "Рівно опівдні" — вестерн у жанрі трилеру. За сюжетом маршал Вілл Кейн мусить протистояти банді злочинців, що жадають помсти. Кейн звертається по допомогу до громади, яку він захищав, але та кидає його, залишаючи один на один зі злочинцями.
Фільм мав великий вплив завдяки соціальному та політичному коментарю, що лежить в його основі. Зокрема, "Рівно опівдні" критикує нездатність людей протистояти гнобленню та несправедливості.
Стрічка вплинула на як на розвиток жанру вестернів, так і на політичний дискурс у Сполучених Штатах.
У спогадах та матеріалах йдеться, що Двайт Ейзенгавер переглядав цей фільм щонайменше тричі, перебуваючи на своїй посаді. Та загалом переглянув понад 200 вестернів.
Іншим фільмом, який згадується у межах його політичної кар'єри, був фільм "Шейн". Одного разу Ейзенгавер дивився його в Кемп-Девіді з Микитою Хрущовим і намагався пояснити останньому свою любов до вестернів:
"Я знаю, що вони (вестерни, — Ред.) не мають ніякого змісту і не вимагають ніяких роздумів, щоб їх оцінити, але в них завжди є багато хитромудрих трюків. А ще я люблю коней", — сказав Ейзенгавер.
Джон Кеннеді — "Доктор Ноу" (1962), реж. Теренс Янґ
Тридцять п'ятий президент США, представник Демократичної партії Джон Фіцджеральд Кеннеді був президентом з 1961 року до свого вбивства в 1963 році.
Кеннеді відомий харизматичним стилем керівництва та відданістю громадянським правам, а також тим, що вмів орієнтуватися в критичні моменти Холодної війни, зокрема під час Карибської кризи, яка поставила світ на межу ядерної війни.
Він також відомий завдяки своїй інавгураційній промові, у якій закликав американців "не питати, що ваша країна може зробити для вас, а питати, що ви можете зробити для своєї країни".
Через хронічні проблеми зі спиною Кеннеді часто дивився фільми, сидячи в спеціально встановленому ортопедичному кріслі (іноді йому привозили ліжко).
У деяких матеріалах згадується, що він обожнював "Касабланку", і, як фанат бондіани, Кеннеді назвав книгу Яна Флемінґа про пригоди агента 007 "З Росії з любов'ю" своєю улюбленою, а також віддавав перевагу фільму "Доктор Ноу".
"Доктор Ноу" — перший фільм із серії про Джеймса Бонда, знятий режисером Теренсом Янґом за мотивами роману Яна Флемінґа.
Сюжет фільму розповідає про британського секретного агента Джеймса Бонда у виконанні Шона Коннері, який розслідує таємниче зникнення свого колеги-агента на Ямайці. Розслідування приводить його до лігва зловісного Доктора Ноу — лиходія, який планує зірвати американський космічний запуск за допомогою потужного радіопроменя.
Саме цей фільм започаткував франшизу про Джеймса Бонда і встановив шаблон для майбутніх шпигунських фільмів із такими знаковими елементами, як елегантний головний герой, екзотичні локації та ретельно продумані плани лиходіїв.
Успіх стрічки проклав шлях до численних сиквелів і закріпив за Бондом статус культурної ікони, вплинувши на зображення шпигунів і героїв бойовиків у кінематографі на десятиліття вперед.
У документальному фільмі "Все або нічого" розповідається про те, що Кеннеді влаштував приватний перегляд "Доктора Ноу" в Білому домі, сказавши: "Я хотів би мати Джеймса Бонда у своєму штаті".
Кеннеді так і не вдалося побачити екранізацію своєї улюбленої книги про наступні пригоди Бонда — фільм "З Росії з любов'ю" вийшов на екрани за день до вбивства президента 22 листопада 1963 року.
Останнім фільмом, який Кеннеді подивився, була оскароносна стрічка "Том Джонс".
Ліндон Джонсон — "Шукачі" (1956), реж. Джон Форд
Джонсон заступив на посаду президента у 1963 році, після вбивства президента Кеннеді та був обраний президентом у 1964 році, перебував на цій посаді до 1969-го.
Він найбільш відомий своєю амбітною програмою для американців, відомою як "Велике суспільство", у межах якої планувалося подолати бідність та расову несправедливість за допомогою різних соціальних програм, включно з Medicare, Medicaid та Законом про виборчі права 1965 року.
Президентство Джонсона було позначене значними досягненнями в галузі громадянських прав та затьмарене ескалацією війни у В'єтнамі, яка призвела до широких протестів і дедалі більшого розколу всередині країни.
Джонсон називав стрічку "Шукачі" однією зі своїх улюблених.
Фільм розповідає історію Ітана Едвардса — ветерана Громадянської війни, який вирушає у далеку подорож, щоб врятувати свою племінницю Деббі, викрадену індіанцями команчі.
Фільм вважається одним із найкращих вестернів усіх часів та належить до списку 100 найкращих американських фільмів за 100 років за версією AFI.
У 1989 році фільм внесли до Національного реєстру фільмів для зберігання в Бібліотеці Конгресу через його культурне, історичне або естетичне значення.
Річард Ніксон — "Паттон" (1970), реж. Франклін Шеффнер
Тридцять сьомий президент США, представник Республіканської партії Річард Ніксон перебував на посаді президента з 1969 по 1974 рік.
Ніксон започаткував дипломатичні відносини з Китаєм та створив "політику розрядки" у відносинах з Радянським Союзом, що послабила напруженість під час Холодної війни. Та найбільш відомий він через Вотергейтський скандал, пов'язаний із проникненням у штаб-квартиру Національного комітету Демократичної партії та встановленням там апаратів підслуховування.
Скандал призвів до відставки Ніксона в 1974 році, що зробило його першим президентом США, який пішов у відставку.
Під час війни у В'єтнамі Ніксон дивився байопік "Паттон" про генерала Джорджа С. Паттона щонайменше 12 разів.
Фільм досліджує суперечливу особистість Паттона, його військові стратегії та керівництво великими операціями в Північній Африці та Європі. Він показує його запеклу відданість перемозі, складні стосунки з іншими воєначальниками та конфлікти, що виникали через його агресивну тактику і прямолінійний характер.
Стрічка отримала схвальні відгуки критиків, здобувши сім нагород Американської кіноакадемії, зокрема за найкращу чоловічу роль для Джорджа Скотта, який відмовився від нагороди.
Деякі дослідники припускають, що саме цей фільм міг "надихнути" Ніксона наказати американським військам вторгнутися до Камбоджі під час війни.
Джиммі Картер — "Віднесені вітром" (1939), реж. Віктор Флемінґ
Тридцять дев'ятий президент США, представник Демократичної партії Джиммі Картер був на посаді з 1977 по 1981 рік.
Картер був посередником у Кемп-Девідських угодахКемп-Девідські угоди підписані 17 вересня 1978 року між Ізраїлем і Єгиптом за посередництва президента США Джиммі Картера. Угода була досягнута під час 13-денних переговорів у президентській резиденції Кемп-Девід. Ключовими результатами угод стало взаємне визнання між Ізраїлем і Єгиптом та домовленість про повернення Синайського півострова Єгипту в обмін на мирний договір і визнання Ізраїлю., які призвели до укладення мирного договору між Ізраїлем та Єгиптом, що стало значним досягненням у близькосхідній дипломатії.
Однак президентство Картера зіткнулося з проблемами, зокрема енергетичною кризою, високою інфляцією та кризою заручників в Ірані, коли 52 американських дипломатів і громадян утримували в заручниках протягом 444 днів.
Незважаючи на ці виклики, Картера часто хвалять за його постпрезидентську гуманітарну діяльність та зусилля у сфері охорони здоров'я. У 2002 році він став лауреатом Нобелівської премії миру.
Одним з улюблених фільмів Джиммі Картера була культова стрічка "Віднесені вітром".
Сюжет розповідає про життя Скарлет О'Гари — вольової красуні з Півдня — під час Громадянської війни та Реконструкції в Америці. Стрічка показує її бурхливе кохання до Ретта Батлера, боротьбу за виживання в умовах суспільних потрясінь та війни, а також волю та незалежність.
"Віднесені вітром" стали одним із найкасовіших фільмів усіх часів і отримали десять премій "Оскар", зокрема за найкращий фільм.
Хоча фільм відзначають за його епічний сюжет і технічні досягнення, він також зазнав критики за романтизоване зображення Півдня часів АнтебеллумуТермін "Антебеллум" (з лат. ante bellum — "до війни") найчастіше використовується для позначення періоду в історії США перед Громадянською війною (1861–1865). Ця епоха охоплює кінець XVIII століття і першу половину XIX століття, коли в південних штатах процвітало рабство і плантаційна економіка. і зображення рабства та расових питань, що спричинило дискусії про репрезентацію та історичну правдивість у кіномистецтві.
"Коли я був молодим, я дивився так багато фільмів, як тільки міг. Як ви знаєте, на Півдні ми ділимо життям до «Віднесених вітром» та після «Віднесених вітром». Коли «Віднесені вітром» вперше вийшли на екрани, всі школи в Джорджії були закриті, а всіх учнів відвезли в кінотеатри на шкільних автобусах. І це дуже вплинуло на наше життя. Я думаю, що, можливо, ми побачили іншу версію, ніж решта країни", — сказав Картер під час промови на честь 10-ї річниці Американського інституту кіномистецтва.
Повідомляють, що Картер переглянув більше фільмів, перебуваючи в Білому домі, ніж будь-який інший президент: загалом 480 фільмів протягом одного терміну, тобто більше ніж дві стрічки на тиждень.
Рональд Рейґан — "Це дивовижне життя" (1946), реж. Френк Капра
Сороковий президент США, представник Республіканської партії Рональд Рейґан обіймав посаду в період з 1981 по 1989 рік.
Рейган відомий своєю консервативною політикою, яка передбачала значне зниження податків, дерегуляцію промисловості та сильний акцент на вільній ринковій економіці, яку часто називають "рейґаномікою".
Президентство Рейґана також позначене боротьбою за першість із Радянським Союзом, який він назвав "імперією зла", а також нарощуванням військової потужності.
Враховуючи, що сам президент раніше був актором, його любов до кіно, його любов до кіно була всеосяжною.
Одним зі своїх найулюбленіших фільмів Рейґан називав класику "Це дивовижне життя".
Стрічка розповідає історію Джорджа Бейлі (Джеймс Стюарт), який напередодні Різдва опинився на межі самогубства через фінансові труднощі та відчуття невдачі. Йому з'являється ангел на ім'я Кларенс, який показує, наскільки іншим було б життя в його містечку, якби він ніколи не народився. Завдяки цій подорожі Джордж відкриває для себе цінність життя, спільноти та важливість людських зв'язків.
Також Рейґан згадував ще один фільм — "Містер Сміт вирушає до Вашингтона" (1939).
Марк Вайнберґ, помічник прессекретаря президента Рональда Рейґана, розповідав, що Рейґан та його дружина полюбляли веселі, розважальні фільми, що піднімали настрій.
"Їм подобалися позитивні фільми з героєм, за якого можна вболівати, і вони висловлювали розчарування і незадоволення фільмами, в яких забагато сексу, насильства чи гламурного вживання наркотиків", — згадував Вайнберґ.
Джордж Буш — "Поле його мрії" (1989), реж. Філ Олден Робінсон
Сорок перший президент США, представник Республіканської партії Джордж Буш перебував на посаді у період з 1989 до 1993 року.
Його президентство припало на період завершення Холодної війни, розпаду Радянського Союзу та об'єднання Німеччини. Він керував військовою операцією "Буря в пустелі" у 1991 році, яка мала на меті звільнення Кувейту від іракської окупації під проводом Саддама Хусейна, та здобула широку підтримку в США.
Для внутрішньої політики характерний економічний спад, що зрештою призвів до втрати підтримки виборців та поразки у виборах 1992 року.
Буш був колишнім власником бейсбольного клубу Texas Rangers, тож не дивно, що серед його улюблених кінокартин опинилася стрічка "Поле його мрії".
Фільм розповідає історію Рея Кінселли (Кевін Костнер), який чує таємничий голос, що закликає його побудувати бейсбольне поле на своєму кукурудзяному полі. Незважаючи на скептицизм родини та громади, Рей будує поле, яке приваблює привидів легенд бейсболу, зокрема Босоногого Джо Джексона. Фільм досліджує теми спокути, ностальгії та незламної сили мрій.
Деякі дослідники також припускають, що перегляд фільму "Падіння «Чорного яструба»" Рідлі Скотта підштовхнув Буша до формування зовнішньої політики США.
Повідомляють, що після перегляду репортажу про залишених американських солдатів у Могадішо в 1993 році, Буш заявив: "Я б ніколи так не вчинив", і керувався цим принципом в Іраку та Афганістані.
Білл Клінтон — "Рівно опівдні" (1952), реж. Фред Циннеманн
Сорок другий президент США, представник Демократичної партії Білл Клінтон відомий своєю центристською політикою та зосередженістю на економічному розвитку.
Адміністрація Клінтона впровадила Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (NAFTA), яка мала збільшити обсяги торгівлі між США, Канадою та Мексикою.
Клінтон наголошував на реформі охорони здоров'я, хоча одна з основних ініціатив не пройшла.
Президентство Клінтона також було позначене суперечностями, особливо скандалом із Монікою Левінскі, який призвів до його імпічменту Палатою представників у 1998 році за звинуваченнями у лжесвідченні та перешкоджанні правосуддю. Він був виправданий Сенатом і завершив свій другий термін.
Як і Двайт Ейзенгавер, Клінтон був фанатом фільму "Рівно опівдні". За часів свого президенства він дивився стрічку мінімум 20 разів.
"Це фільм про мужність перед обличчям страху і про хлопця, який робить те, що вважає правильним, незважаючи на те, що це може коштувати йому всього. Ґері Купер весь час наляканий. Тому він не вдає з себе якогось мачо. Він просто робить те, що вважає правильним. Це чудовий фільм", — згадував Клінтон.
Цікавий факт: під час Національного з'їзду Демократичної партії у 2016 році Клінтон розповів, що одного разу він прогулював два дні, щоб переглянути всю серію фільмів "Поліцейська академія", не виконуючи свою роль президента.
Барак Обама — "Хрещений батько" (1972), реж. Френсіс Форд Коппола
Сорок четвертий президент США, представник Демократичної партії Барак Обама увійшов в історію як перший чорношкірий американець на цій посаді.
Він відомий завдяки підписаній ним реформі охорони здоров'я — Закону про доступне медичне обслуговування (ACA), який мав розширити перелік медичних послуг та зменшити їхню вартість для мільйонів американців.
Президентство Обами також було зосереджене на відновленні економіки після Великої рецесії, впровадженні стимулювальних заходів та реформах у фінансовому секторі.
У зовнішній політиці він відомий тим, що віддав наказ про проведення військової операції, яка призвела до загибелі Осами бен Ладена в 2011 році, він просував дипломатію, зокрема через ядерну угоду з Іраном та відновлення відносин з Кубою.
Барак Обама відомий своєю любов'ю до кіно і кожного року ділиться з публікою улюбленими фільмами за рік. Обама називає себе "кіноманом", він часто звертався до класики кінематографу — від "Лоуренса Аравійського" до "Хрещеного батько". Останню стрічку він також вирізняв як одну з найулюбленіших.
Знятий за мотивами роману Маріо П'юзо фільм розповідає про могутню італо-американську сім'ю Корлеоне на чолі з її патріархом Віто Корлеоне, якого грає Марлон Брандо.
У центрі сюжету — молодший син Віто, Майкл Корлеоне (Аль Пачіно), який спочатку намагається дистанціюватися від сімейного кримінального бізнесу, але врешті-решт глибоко вплутується у світ організованої злочинності після замаху на свого батька.
Дональд Трамп — "Громадянин Кейн" (1945), реж. Орсон Веллс
Сорок п'ятий президент США, представник Республіканської партії та один із кандидатів на пост президента США у 2024 році Дональд Трамп відомий своїм "нетрадиційним" підходом до політики, часто лишаючи критичні та контроверсійні повідомлення у Twitter / Х.
Його президентство ознаменувалося значним зниженням податків, зусиллями з дерегуляції та сильним акцентом на імміграційному контролі, включно з суперечливою політикою "нульової толерантності", яка призвела до розділення сімей на американо-мексиканському кордоні.
Зовнішня політика Трампа охоплювала вихід із Паризької угоди про зміну клімату та ядерної угоди з Іраном, а також пряму дипломатію з Північною Кореєю. Його адміністрація зіткнулася зі значними викликами, особливо щодо расової рівності, пандемії COVID-19 та двох імпічментів — спочатку у 2019 році за зловживання владою та перешкоджання роботі Конгресу, а потім у 2021 році за підбурювання до повстання після бунту в Капітолії.
У списку улюблених фільмів Трамп поставив на перше місце культову стрічку "Громадянин Кейн". Фільм вважають новаторською драмою, яка розповідає історію Чарльза Фостера Кейна — заможного газетного магната, про його прихід до влади та подальший занепад.
Фільм починається із загадкового останнього слова Кейна "Бутон троянди" і розгортається через серію флешбеків, коли репортери розслідують його життя. Ця стрічка — про амбіції, розкіш, що розбещує, та невловимість щастя.
"Це один із найкращих фільмів усіх часів. Акторська гра, історія, виробничі характеристики — все це чудове. Той факт, що це був перший повнометражний фільм Орсона Веллса, також вражає, а таємниця «Бутона троянди» посеред розповіді про боротьбу за владу в бізнесі надає йому ще більшого резонансу. Це важко перевершити", — сказав Трамп в інтерв'ю журналу Movieline у 2012 році.
Серед улюблених фільмів Трамп також відзначив "Хрещеного батька", вестерн "Хороший, поганий злий" та "Славних хлопців" Скорсезе.
Джо Байден — "Вогняні колісниці" (1981), реж. Г'ю Гадсон
Джо Байден став 46-м президентом США 20 січня 2021 року. Він відомий своїм прагненням об'єднати країну після глибоко поляризованого політичного клімату та зусиллями у боротьбі з пандемією COVID-19 за допомогою широкомасштабних ініціатив із вакцинації та планів економічного відновлення. Байден також наголошував на боротьбі зі зміною клімату, приєднанні до Паризької угоди і виступав за комплексні інфраструктурні та соціальні витрати в межах плану "Відбудувати на краще".
Байден балотувався на другий термін у 2024 році, але зняв свою кандидатуру на користь Камали Гарріс.
В інтервю Байден зазначав, що його улюбленою стрічкою є британська картина про спринтерські перегони "Вогняні колісниці".
Стрічка "Вогняні колісниці" — історична драма, що розповідає історію двох британських спортсменів, Еріка Лідделла та Гарольда Абрагамса, які змагаються на Олімпійських іграх 1924 року в Парижі.
Фільм торкається тем віри, наполегливості та прагнення до досконалості, підкреслюючи контрастні мотивації двох бігунів — відданість Лідделла своїм християнським переконанням і бажання Абрагамса подолати упередження і показати свою єврейську ідентичність у переважно християнському суспільстві.
Фільм отримав чотири премії "Оскар", зокрема як найкращий фільм. Вважають, що він відродив інтерес до Олімпійських ігор і надихнув глядачів своїм посланням про рішучість і чесність.
"Хтось поставив особисту славу і популярність позаду принципів... для мене це є ознакою справжнього героїзму", — згадував Байден про стрічку.
Камала Гарріс — "Мій кузен Вінні" (1992), реж. Джонатан Лінн
Камала Гарріс є кандидаткою на посаду президентки США у 2024 році.
Як членкиня Демократичної партії, вона виступає за прогресивну політику, спрямовану на соціальну справедливість, економічну рівність та боротьбу зі зміною клімату.
Гарріс виступає за імміграційну реформу, доступ до охорони здоров'я, а також за заходи, спрямовані на боротьбу з системним расизмом. Її пріоритет — права жінок, особливо у сфері репродуктивного здоров'я, та посилення закону про контроль над зброєю.
У своїй політичній кар'єрі Гарріс підкреслює важливість створення коаліцій та задоволення потреб маргіналізованих громад.
Згідно з матеріалом The Independent, Гарріс назвала своїм улюбленим фільмом стрічку 1992 року "Мій кузен Вінні".
Комедійний фільм розповідає історію двох ньюйоркців, Білла Ґамбіні та Стена Ротенштейна, яких несправедливо звинувачують у вбивстві під час подорожі Алабамою.
Зіткнувшись зі складною юридичною ситуацією, вони звертаються до двоюрідного брата Білла, Вінні Ґамбіні, якого грає Джо Пеші, недосвідченого адвоката, що нещодавно закінчив юридичну школу. Вінні, незважаючи на відсутність досвіду роботи в суді, використовує свою вуличну кмітливість і нестандартні методи, щоб захистити своїх кузенів.
Серед улюблених стрічок Гарріс також згадувала "Чорну пантеру" Marvel, назвавши її "більше ніж фільмом" і моментом "спільного торжества".
Фільм режисера Раяна Куґлера був випущений у 2018 році та відзначився тим, що став першим супергеройським блокбастером із переважно афроамериканським акторським складом. Він оповідає історію про вигадану африканську країну Ваканду, яка вирізняється багатством і технологічною розвинутістю. Так "Чорна пантера" порушила важливі теми расової ідентичності, колоніалізму та соціальної справедливості.
Стрічка здобула похвалу за культурне представлення та різноманіття, а також отримала три премії "Оскар", ставши важливим моментом для різноманітності в Голлівуді.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
