"Польові дослідження з українського сексу" — це перший роман, яка спадає на думку, коли згадують про Оксану Забужко.
Ця книга стала культовою та вже майже 30 років впливає на українську культуру. "Польові дослідження..." викликали жваву дискусію в літературному процесі та заклали основи для багатьох сучасних письменників і інтелектуалів. Також вони потрапили до списку ста найкращих творів української літератури за версією PEN Ukraine.
Суспільне Культура зібрало все, що варто знати про цю книжку.
"Польові дослідження з українського сексу" — це роман Оксани Забужко, який вперше побачив світ у 1996 році, спричинивши справжній літературний скандал через відверті еротичні сцени та міркування про українську й жіночу ідентичність.
У романі розповідається про складні стосунки української поетеси Оксани та амбітного скульптора, названого Миколою К. Оксана розповідає історію своїх стосунків з Миколою, чергуючи їх з епізодами життя своєї сім'ї та друзів. У вуста герої вкладені ліричні відступи до тем української історії, суті кохання, ідентичності українців та українських жінок.
Історія написання
У проєкті "Запах Слова" літературний критик і літературознавець Євгеній Стасіневич розповідав, що від початку "Польові дослідження..." не були романом — це скоріше був есей, написаний у вересні-грудні 1994 року, після того як письменниця завершила програму Фулбрайта у США.
Перший варіант майбутньої книжки існував у декількох копіях (за словами Стасіневича, їхня кількість не перевищувала пари десятків), які Забужко поширила серед своїх знайомих, щоб зібрати перші враження.
Сама письменниця ділилася, що книжка писалася чотири місяці. Коли вона завершила текст, в Україні "не було ні видавництв, ні книжок сучасних авторів, нічого, крім цієї рухнутої радянської системи книговидання".
Оксана Забужко також пояснювала, що роман значною мірою автобіографічний, але точних збігів із реальними особами в ньому немає.
"Я їй [Оксані], звичайно, дала цілий ряд таких автобіографічних збігів. Але шукати якогось стовідсоткового портретного «сходства» не варто", — розповідала вона пізніше.
Однак серед літературознавців досі поширена думка, що прототипом Миколи К. з роману став художник Микола Кумановський. Водночас письменниця зазначає, що Микола — збірний образ з "усіма його комплексами українського мужчини", якого авторка "ідеалізувала і еротизувала".
Також Забужко розповідала в пізніших інтерв'ю, що "Польові дослідження..." — це результат її "внутрішнього діалогу, який цілу молодість тягнувся з Кундерою", усі книжки якого вона перечитала.
"Я дуріла від того, як він працює з сексом. Як він через один рух в ліжку може показати всю соціологію героя: походження, минуле, комплекси і т. д.", — додала вона.
В інтерв'ю для The Ukranians Забужко розповідала, що нинішній варіант роману — досить змінена версія її першої чернетки, оскільки треба було змінити позицію оповідачки: "З'явилися «я-ти-вона». Нараторка, яка діє в першій, другій, третій особах. Щойно це увімкнулося, оповідь «полилася». Очевидно, в цьому справді є щось літературно інноваційне, бо про це дуже багато писали критики, в різних країнах, різними мовами".
Забужко також зауважувала, що роман перед своєю публікацією ходив Києвом у копіях: "Тільки по Києву ходило 700 копій. Мені казали, що це книжка, яка відродила самвидав".
За її словами, роман був настільки неординарним та ризикованим, що будь-яке видавництво боялося його публікувати. Тому було створено "видавництво-прикриття", яке окрім "Польових досліджень..." більше нічого не видавало.
"Тому цей день, 29 лютого 96 року, можна вважати днем народження українського книжкового ринку і нової сучасної української літератури. Це її вихід на яв, контакт з публікою та претензія на комерційний успіх і комерційну самодостатність", — зазначає письменниця.
Роман вперше з'явився у 1996 році у видавництві "Згода". І за 28 років з моменту публікації книга витримала 17 перевидань.
Роман Забужко також один із найбільш перекладених української творів. Першим був переклад угорською в 1999 році. За словами акторки, до цього був ще переклад російською з купою помилок і саме на нього звернув увагу один із "ридерів" угорського видавництва.
"Тож вийшло, що роман сам себе продав. А вже в Будапешті мене помітив німецький «сталкер» і згодом вийшов на контакт", — зазначає письменниця.
Загалом "Польові дослідження з українського сексу" побачили світ англійською, російською, чеською, польською, хорватською, угорською, болгарською, німецькою, шведською, італійською, румунською, французькою та голландською мовами.
Тільки у 2023 році книжка вийшла у Словенії та Естонії.
Літературний скандал навколо "Польових досліджень..."
Презентацію книги "Польові дослідження з українського сексу" призначили на 29 лютого — і Забужко неодноразово наголошувала, що ця дата була обрана невипадково.
"Це була ідея покійного Сергія Проскурні, який вважав, що це високосний рік і саме на цей день, який повторюється тільки раз на чотири роки, треба зробити щось таке, чого ще не було. Знак радикальної новини, переродження і перетворення, а також день народження нової української літератури. Зал був переповнений. Це була подія", — описувала авторка.
Тоді презентацію книжки називали "спланованою літературною провокацією" — дискусію викликала назва роману. В інтерв'ю після виходу тексту письменниця говорила: "Витираючи об мене ноги, люди реалізують свої комплекси".
Пізніше літературознавець Григорій Грабович зауважив, що "про секс говориться мало, і він тут вельми нерадісний, а еротики немає зовсім", але спочатку назва викликала шквал осуду від людей, які захищали нібито "суспільну мораль" і стверджували, що суспільство не готове до такої літератури.
Натомість українська і західна критика кваліфікувала книгу як текст, де авторка робить спробу бути вільною жінкою, вільною людиною у вільній країні.
За словами літературного критика Василя Скуратівського, роман є "першою послідовною спробою української літературної відвертості", а Микола Сулима зазначав, що "цей твір — одна з перших літературних сенсацій. Це справжній вчинок авторки, хоч би як по-різному його сприймали".
За твердженням Забужко, після публікації роману й із суспільним резонансом навколо нього українська література перестала бути літературою, де про письменниць згадують тільки на 8 березня.
Вплив книги на українське суспільство
Роман Забужко "Польові дослідження з українського сексу" став помітним явищем в українській літературі.
Письменниця розповідала, що після виходу книжки на неї "лавиною рвонули" листи від жінок з усієї України й вона досі пам'ятає описані там історії.
"Сповіді, пронизливі історії, «ваша книжка врятувала мене від самогубства» — потім я це чула не раз і не два… Але коли всі валом, від 20 до 60, криком кричать тобі «це про мене» — це вражає, повірте. Для цілого покоління жінок, першого покоління незалежності, ця невеличка книжечка стала the word of liberation, визвольним словом".
Книжка "Польові дослідження..." вже майже 30 років впливає на українську культуру і літературу. Щобільше, чи не вона змінила загалом розуміння жіночого тексту. Забужко тут порушила питання про місце творчої жіночої особистості у суспільстві, а також загалом становище української жінки.
Роман аналізує постколоніальне життя українського народу, вказуючи на його ідентичність та проблеми, з якими стикається суспільство. Зроблений акцент на "дослідженні сексу" у назві — це радше іронія над читацтвом, оскільки це більше "метонімія для якоїсь загальної, а також і національної приреченості".
Роман став культовим, символізуючи 90-ті роки. Нині частина людей купує цю книгу більше як артефакт, що тільки підкреслює її статус та цінність в українському суспільстві.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
