На червоній доріжці 81-го Венеційського міжнародного кінофестивалю відбулася мистецька акція, щоб привернути увагу до українських цивільних та військовополонених, яких утримує Росія.
Про це стало відомо з пресрелізу події.
Акцію влаштувала команда документального фільму "Пісні землі, що повільно горить" режисерки Ольги Журби, світова прем'єра якого саме відбулася в межах кінофестивалю.
Учасники акції з'явилися в одязі з вишивкою, що зображує відстані від острова ЛідоВенеційський міжнародний кінофестиваль традиційно проходить на острові Лідо в Італії. до восьми місць позбавлень волі, де росіяни утримують українців.
Формат і вигляд вишивки розробила українська мультидисциплінарна мисткиня та дизайнерка Аліса Любомська. Вона заклала у свої вироби багато різних сенсів і сподівається, що кожен побачить щось своє: для когось вишивка буде схожою на написаний лист, а комусь нитки нагадають кров.
"Вишивка — це також мистецтво, тож цей формат ідеально вписався в рамки бієнале. Я обрала ручну вишивку, завдяки якій кожна літера стала унікальною, а текст — ніби написаний від руки. Подібний до того, що люди пишуть у листах, що часто є чи не єдиним, хай і непевним, способом тримати зв'язок з полоненими. До того ж вишивка — це наш культурний код, і такі елементи — додаткова можливість сказати, хто ми; показати, що це частина нашої культури", — поділилася дизайнерка.
"Пісні землі, що повільно горить" — це аудіовізуальний щоденник занурення України у прірву тотальної війни, відзнятий упродовж перших двох років повномасштабного вторгнення. Як йдеться в пресрелізі, фільм "складений із місць, людей, рідкісних діалогів, виразних звуків і тиші, які поволі оприявнюють трагічну хронологію нормалізації відчуття війни в суспільстві".
Готуючись до прем'єри, творці стрічки вирішили привернути увагу міжнародних ЗМІ та гостей фестивалю до проблеми ув’язнення українських військових і цивільних.
"Ми хотіли нагадати про страшні умови утримання людей у місцях позбавлення волі, про нелегітимні судові справи та сфабриковані звинувачення, про тортури та смерть. Про все, що досі безкарно здійснює Росія — країна-терорист — з людьми, які взагалі не мали там опинитись, — розповідає режисерка Ольга Журба і додає: — Це велика трагедія, про яку насправді за кордоном мало хто знає. І за яку мають нести кару та відповідальність усі, хто за цим стоїть та виконує".
Ольга Журба наголосила, що хотіла об'єднати два полярні світи: світ мистецтва та життя зі світом катувань і смерті.
Під час підготовки команда фільму консультувалася з Центром громадянських свобод та Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими. Одяг для акції надали українські бренди Tamar Keburia, Kachorovska, Andreas Moskin, Why Me та Knitel.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
