Відкриття 105-го театрального сезону в Національному академічному театрі імені Івана Франка розпочнеться з тижня української класики.
Про це в ефірі Радіо Культура розповідає генеральний директор та художній керівник театру, народний артист України Євген Нищук.
На театр чекають суттєві зміни як в інтер'єрі, так і в репертуарі. До роботи залучатимуть іноземних режисерів із новітніми постановками. Крім того, театр Франка активно працює для фронту і завдяки благодійним виставам за останні чотири місяці передав на потреби армії понад 5 млн гривень. Також театральна трупа регулярно дає вистави в прифронтових містах, військових частинах і реабілітаційних центрах для військових.
Суспільне Культура публікує текстову версію розмови.
Які трансформації чекають на театр у контексті інклюзивності?
Після завершення 104-го творчого сезону наступного дня почалася активна робота з підготовки театру до 105-го сезону. Потрібно було в максимально короткий термін (трішки більш як місяць) скористатися тим, що театр без глядача і акторів — і зробити якомога більше для покращення екопростору, самої інфраструктури театру та доступності. Це є важливим стандартом честі стосовно тих, хто прагне бути дотичним до театрального мистецтва та культурних процесів.
Країна дуже зранена. Воїни повертаються з війни з пораненнями і нам потрібно враховувати ці процеси. Певний час це формально виконувалося. Проте зараз ми плануємо приділити цьому більш серйозну увагу. Це стосуватиметься і покращення заїзду до театру шляхом встановлення пандусів, дверних отворів, які відповідають останнім класифікаціям колісних крісел.
Ми залучили ГО "Доступно. UA", члени якої є фахівцями і випробовували усе це на собі. Крім цього, буде оновлено наш сайт, де в системі продажу квитків будуть підсвічуватися окремі місця для людей на колісних кріслах.
Які цікаві речі вам вдавалося знайти під час ремонтних робіт у театрі?
Окрім квитків, ми знаходили цілу низку записок, переважно любовних, оскільки театр передбачає певні ліричні настрої. Ці записки і квитки датуються 50-ми або 60-ми роками. Тобто деякі відсіки театру з тих часів не ремонтували. Так не може бути. Ми хочемо, щоб відповідність була у всьому. Оббивки меблів не відповідали навіть протипожежній безпеці.
Ми плануємо приділити посилену увагу системі безпеки. Також у наших вітальних залах, у гардеробній частині, яка, на жаль, від плісняви вже просто валилася і де жили різні мешканці театру, відбулося скорочення щурів, блощиць, тарганів та інших комах. Ремонтні роблять і в гримерках. Лампи в них ще з 1953 року.
Тут питання не в красі, а в суті. Ми несемо зі сцени якісь ціннісні речі, але при цьому майже з ранку до ночі живемо в іншому радянському нашаруванні. Ми ж вивільняємо театр від радянського ватника. Ми не втручаємося в архітектурну частину. Йдеться про ті зміни, які робилися в брутальні часи тоталітарного режиму, коли не дотримувалися жодних реставраційних норм.
Ви відкриваєте сезон тижнем української класики. Чому це важливо?
Передусім це зумовлено спраглим бажанням суспільства бачити якомога більше свого. Ми бачимо, який зараз попит на відкриття нових літературних сторінок тих, хто був розстріляний або заборонений. Люди хочуть бачити своїх на екранах, хочуть бачити свою драматургію. Після виставлення на продаж квитків буквально за пів дня було продано весь тиждень.
Ці всі вистави є в репертуарі, але ми хотіли зробити згусток, концепт того, що відбуватиметься. Формування нового репертуару на камерній сцені буде відповідно до такого концепту. Це добре, коли є різна стильова ситуація, але в мене виникла ідея щороку задавати тему і для режисерів, і для того, який матеріал буде обрано. За камерну сцену відповідатиме творчий куратор Давид Петросян.
Сто років тому, в 1924 році, театр Франка почав працювати українською мовою. До нього прийшов Лесь Курбас на нетривалий час. Про це мало хто знає. Я почав вникати в шпарини нерозкритих історій. Ця історія з Курбасом відкрила цікаві метаморфози. Вони полягають ще в певних стосунках Курбаса з Гнатом Юрою. Гнат Юра підписав листа проти Курбаса. Ми хочемо повертати ці імена. Тому на камерній сцені у нас постануть роботи Куліша та Підмогильного. Це буде певна репліка перед тим Розстріляним відродженням.
Які прем'єри вийдуть цього сезону?
Буквально в середині жовтня буде прем’єра Давида Петросяна "Слуга двох панів" за Карло Гольдоні. Дуже красива і світла робота у всіх сенсах цього слова. Вже готові декорації і костюми. Квитки вже розкуплені.
Також планується робота над постановою "Сон літньої ночі" Вільяма Шекспіра. Вона матиме нові вкраплення або великі зміни і вийде на початку нового року.
Після того майже навесні вийде постанова Давида Петросяна "Енеїда" Котляревського. Вже є плани із залучення і композиторів, і великої творчої групи. Це легендарний твір, який вже йшов на нашій сцені у постанові Сергія Данченка. Це буде цілком нова робота, а не реконструкція старої.
Також наприкінці сезону Дмитро Богомазов ставитиме "Ундіну".
У планах є і робота за творами Тараса Шевченка.
Ми плануємо запросити іноземного режисера Якуба Сабразіса, який ставитиме "Есхіла. Розп'яття Прометея". Вистава вийде в перший тиждень листопада на камерній сцені. Це дуже швидка постанова, оскільки ми скористалися вікном незайнятості цього режисера, за яким можна було довго стояти в черзі. Також ми спілкуємося з деякими польськими провідними режисерами. Можливо, це буде Ґжеґож Яжина або ще хтось.
Точково змінюється команда менеджменту театру. Нещодавно до нас приєдналися Анастасія Гайшенець і Крістіна Кісєльовайте, які працюватимуть над міжнародними проєктами та запрошенням іноземних режисерів.
Як так сталося, що фрагмент вистави "Конотопської відьми" був показаний на одному з майданчиків під час Саміту миру у Швейцарії?
Це дуже важливий прецедент, тому що зазвичай на таких форумах міжнародних і світових, де представлені понад сто очільників держав цивілізованого світу, в культурному сегменті користуються послугами так званого шоу-бізнесу. А тут чи не вперше звернулися до фрагменту театральної вистави. Ми брали за основу цього фрагменту музичну частину, але водночас це тло повноцінної театральної вистави.
Це був дуже цікавий досвід і важливий посил до того, що театр може і в такому вимірі промовляти дуже потужні сенси, які є важливими для сильних світу цього. Мене переповнювала гордість за наш театр, коли Камала Гарріс, Олаф Шольц, Еманнюель Макрон після двох хвилин цієї магії відразу взяли телефони і почали знімати для себе.
Як вирішити проблему з квитками на популярні вистави? Як боротися з перекупами?
Ми закликаємо в жодному разі не користуватися послугами перекупів. 99 %, що ви прийдете на вже продане місце. Це конкретні шахраї і на кожен з епізодів ми викликаємо правоохоронців.
Крім того, ми починаємо тестувати нову систему продажу квитків. На найбільш дефіцитні вистави ми інтегруватимемося із застосунком "Дія", де буде ідентифікація особи і обмеження з продажу квитків. Квитки будуть персональні і буде зменшений час бронювання, яке якраз і відкривало можливості скуповування великої кількості квитків з метою подальшого перепродажу. Слід створити максимальну незручність саме для перекупів. Тому тут буде багато технологічних новинок, які з часом унеможливлять ці процеси.
Більшість українських театрів репертуарні. Проте за кордоном дуже поширені антрепризні. Яка між ними різниця? І чи хотіли б ви керувати антрепризним театром?
Загалом культура репертуарного театру справді притаманна Україні, Литві, Польщі. Франція та Британія також має невелику кількість театрів повністю на державній дотації. Це так звані національні бренди, які вони повністю беруть під свою опіку. Це європейська модель. Якщо говорити про Америку, Бродвей, там трішки інша модель цього існування — від проєкту до проєкту. Репертуарна модель у цьому руслі — це надбання для сталості й розвитку театрального мистецтва. Її не треба руйнувати.
Втім, я знаю приклади чудових енергетичних талановитих вибухів недержавних театрів. У багатьох містах є дуже цікаві вистави. Але їх також ставлять режисери репертуарних театрів. Колись була ця прірва, тому що були сталі режисери в репертуарних театрах. Ті, які ставили в недержавних театрах не могли потрапити в державні, тому що не було вакансій. Зараз ситуація змінилася.
Цього сезону в театрі Франка ставитимуть вистави режисери і режисерки, які ніколи до цього тут не працювали, а зарекомендували себе в недержавних театрах. Я готовий до співпраці з недержавним сектором — надавати майданчик на пільгових умовах час від часу, щоб можна було підживлювати сталі процеси живою талановитою енергією.
Театр Франка також надаватиме приміщення для колег, які не мають даху над головою. Йдеться про Маріупольський театр, Херсонський театр, який буде 16 вересня на нашій сцені. Ми надавали приміщення Харківському театру, який зараз розробляє новий україномовний репертуар. Театр Франка — це не просто якісні власні вистави, які мають попит і продаються. Тут велика соціальна відповідальність і ми повинні мати цю опцію.
Театр Франка працює для фронту. За ці чотири місяці ми перерахували через фонд "Повернись живим" понад 5 мільйонів гривень. 23 вересня у нас відбудеться ще одна благодійна вистава "Марія Стюарт". І так у нас буде майже щомісяця. Крім того, ми працюємо невеликою театральною бригадою у військових частинах і реабілітаційних центрах, у прифронтових містах. Це дуже важливо для наших захисників.
У нас планується великий європейський тур, а також тур Канадою і Америкою.
А що ви думаєте про себе як про актора в цій ситуації?
Я поставив на паузу планування нових театральних робіт. В цей перший рік я повинен запустити усі процеси, оновити увесь менеджмент, який би дав можливість контролювати всю операційну діяльність — і тоді вже спробувати точково поєднати це зі знаковою для себе роботою.
Зараз я маю знайти цілу низку партнерів для реалізації та втілення цих великих робіт. Для цього потрібні додаткові кошти, яких держава не дає. З каси з продажу квитків ми покриваємо дірку в заробітній платі, комунальні платежі й податки.
Крім того, в нас воює 19 працівників театру. На жаль, серед нашого колективу є вже й загиблий.
Тому я залучаю партнерські стосунки, при тому що ніхто жодних коштів безпосередньо нам не пересилає. Ми не торкаємося грошей. Для нас важливі процеси конкретного напряму роботи. Перетворення здійснюють наші партнери зі своїми підрядниками.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
