Починаючи з 90-х українська важка сцена почала свій нелегкий етап становлення і розвитку. За цей час на неї очікувало безгрошів'я, популярність закордоном та невідомість в Україні, й усі можливі палиці в колеса на кшталт пандемії та повномасштабного вторгнення. Утім українська метал та металкор-сцена зараз набрала обертів та широко представлена великою кількістю гуртів.
У новому випуску Artилерії Юля Ткачук на фестивалі Faine Misto досліджувала історію української важкої музики.
Суспільне Культура публікує текстову версію матеріалу.
Зародження важкої музики в Україні(1980-1990)
Українська музика другої половини ХХ століття була далекою від незалежної. За діяльністю музикантів пильно стежила радянська влада, місцеві ВІА підганяли під стандарт та заганяли під "опіку" обласних філармоній. Людей затримували за нелегальне прослуховування західної музики та зберігання платівок. Іноземна музика вважалася ворожою і такою, що культивувала західний спосіб життя, а отже була шкідливою. Гурти, які грали музику, відмінну від "ідеологічно правильної", називали "самодіяльними".
Тим не менш, вистачало тих, кому вдавалось тим чи іншим способом отримати записи Black Sabbath, Deep Purple, Led Zeppelin, Kiss. Наслухавшись "шкідливої музики", вони створювали власні самодіяльні ВІА, які поєднували хард-рок і хеві-метал. У 1980-х такими були САД, Adem, ТОК.
В Україні існує поняття "важка музика", якого, за словами редактора медіа Neformat Миколи Маги, не існує в закордонних медіа. У західній пресі описують конкретні жанри та піджанри, коли в Україні поняття "важка музика" — це про великий обсяг жанрів, і ті, що виникли у 70-80-х, і їхні більш сучасні інкарнації:
"Це щось з Радянського Союзу. У нас тоді все ж таки була культурно-інформаційна блокада, і всякі західні культурні речі, в тому числі гітарна музика, подавалася громадянам СРСР як щось маргінальне. Тобто є загальноприйняті речі, наприклад, якась музика з покійної естради, а це якась важка музика, вона для маргіналів, не для нормальних людей, це щось асоціальне".
Про зародження української важкої сцени можна говорити, починаючи з 80-х. Утім, за словами Миколи, виділити свій великий гурт того часу ми не можемо, адже українські самодіяльні ВІА не мали доступу до якісного запису своєї музики, на відміну від схожих гуртів у Росії:
"Ми тоді були, грубо кажучи, колонія, ми не змогли конкурувати з гуртами з метрополії, і тому українці слухали усілякі «арії», «круїзи» і тому подібні російські гурти, які могли записувати якісні альбоми, видаватися мільйонними накладами на тій же «Мелодії». З того часу у нас залишилися тільки якісь різні демки, які зараз люди просто вишуковують і викладають в YouTube".
Зі здобуттям незалежності, у 90-х виник своєрідний культурний бум, який зачепив і метал-сцену. У той час виникають перші великі українські метал-гурти.
"Ну, в основному це треш-метал, дез-метал, блек-метал і так далі, — каже Микола Мага, — І тоді ми вже отримали перший свій великий феномен — це харківська блек-метал сцена. Вона тоді задала тон і напрямок українській метал-сцені, і тоді у нас з'явилися от великі гурти".
Один із визначальних харківських гуртів того часу — Nokturnal Mortum, які спершу називались Suppuration.
Гурт грав блек-метал та значно вплинув на своїх наступників. У 1998 році Nokturnal Mortum також заснували блек-метал фестиваль "Коловорот", який проходив до 2010 та мав короткий камбек у 2017.
Ще одними представниками харківської блек-метал сцени того періоду стали Hate Forest. Серед не-харківських колективів, які стали по-суті засновниками метал-сцени можна виділити житомирян Lucifugum.
Саме в 1990-х зароджуються перші фестивалі важкої музики. Окрім згаданого Коловороту, першим регулярним заходом став Terroraiser Metal Fest, котрий зазвичай проводився два рази на рік.
Також з’являються глобальні всеукраїнські лейбли, які записують у себе у тому числі і важкі колективи. Це Moon Records (так, спершу цей лейбл видавав "неформатну" музику), Rostok Records та Metal Scrap. Саме Moon Records першими видали CD-диски українських метал-альбомів. Зараз "дійною коровою" лейблу є перш за все права на записи Скрябіна та гурт Latexfauna.
Та лейбл періодично втрапляє в скандали. Один з останніх — альбом каверів на Скрябіна від артистки їхнього лейблу Dakooka, яка досі видає російськомовну музику.
Нульові та "дореволюційні" десяті
"Нульові також цікавий час, — каже Микола Мага, — телеканал Enter, нью-метал, гурт ТОЛ, в першу чергу, АННА, Skinhate і ще купа нью-метал гуртів, які тоді, як би, прогриміли, і, знову ж таки, телебачення тоді, як-ніяк, змогло трохи допомогти популяризації цих гуртів. Це так само культурний феномен в рамках українського металу".
Головним і станом на зараз охрещеним ЗМІ та меломанами "легендарним гуртом" "нульових" варто вважати ТОЛ.
Створили його у 2003 році, молоді музиканти "Прозоров", KNOB, "Дакіла", "Джимбо", "Розбірливий" і Digitol. Спершу ТОЛ порівнювали з американськими металістами Korn, утім гурту вдалось випрацювати власне неповторне звучання та зробити свою музику та сонграйтинг на голову вищими за усіх, хто тоді працював в індустрії.
ТОЛ стали авторитетами та трендсетерами на сцені.
Надалі для молодих поколінь музикантів ТОЛ були натхненниками для запуску власного гурту. Зокрема, ними надихалась фронтвумен сучасного гурту 0% Mercury Елфі Елфман:
"ТОЛ — це була моя улюблена група. І особисто мене це прям колись врятувало. Це саме те, коли ти знаходиш відгук в творчості і розумієш, що людина, яка це співає, відчуває те саме, що відчуваєш ти, і ти не самотній в цьому. Це для мене дуже важливо".
Зараз складно уявити, але на тодішньому ТБ телеканал Enter Music спокійно крутив собі в ротації відеокліп на пісню "Самознищення", яку зняв відомий кліпмейкер Віктор Придувалов. Кліп був настільки популярним, що посів 4 місце у підсумковому чарті Enter Music і транслювався 8 років — з 2004 по 2012 рік.
Пізніше, у 2006 році, Віктор Придувалов та продюсер ТОЛ Влад Ляшенко засновують лейбл "ІншаМузика". Першими його підписантами стають ТОЛ. Саме "ІншаМузика" дала поштовх розвитку української важкої сцени нульових та ранніх десятих, організовуючи записи та концерти для різних метал та рок-команд. На нього також були підписані інші відомі важкі гурти: "АННА" (його теж продюсував Влад Ляшенко), "Мегамасс", Merva, Stoned Jesus.
ТОЛ існував до 2013. Нині фронтмен гурту Василь Переверзєв має новий гурт "Прозак", а також вступив у ЗСУ і служить у складі НГУ "Азов". Сергій KNOB Любинський є іменитим звукорежисером та має власну студію Revet Sound, де записуються Vivienne Mort, Ziferblat, Hardkiss, Jamala та ціла купа інших артистів.
ТОЛ має і своїх смислових послідовників у музиці: гурти ЗЛАМ і Bojevilla.
"Ми перший сингл, EP і альбом записували в KNOB`a Любинського, — каже вокаліст гурту Bojevilla Артем Міняйло, — Оскільки ми були фанатами ТОЛ і росли на цій музиці, то ми писалися в нього. Спочатку ми були дуже зелені і, грубо кажучи, якби ми писалися не в KNOB`а, то навряд чи ми взагалі б комусь були потрібні. Тому що ні грати, ні писати музику ми тоді ще добре не вміли, він нам дуже допоміг".
Але не ТОЛ єдиними.
"Нульові" принесли слухачам ще кілька знакових сьогодні постатей та бендів: "АННА", Drudkh, Karna. Київські дез-металісти Fleshgore стали першим українським метал-гуртом, який 2006-го запросили виступити на одному з найбільших метал-фестів світу Wacken Open Air.
Яскравий розвиток метал-сцени у нульових ближче до "десятих" стабілізувався. У 2013 Влад Ляшенко започатковує премію BUMA — Best Ukrainian Metal Act, яка теж "пушнула" індустрію.
"Це премія важкої музики, де раз на рік обирали кращий метал-гурт України, кращий кліп, кращий альбом, — пояснює Артем Міняйло, — Це була дуже крута подія, ми всі хотіли туди потрапити. Коли випустили першу EP, нас номінували і це було дуже круто, можна було познайомитися зі своїми кумирами".
У свій час переможцями BUMA були нині відомі в Україні та закордоном гурти Jinjer (їх ми ще згадаємо), Morphine Suffering, Space of Variations, Motanka, Septa, 1914, вже згадані Nokturnal Mortum та Karna, гурт White Ward.
Загалом ринок важкої музики в "нульових" і дореволюційних "десятих" ідейно мало чим відрізнявся від музики інших жанрів. В українських та російських артистів був спільний інфопростір, українські артисти співали як українською і англійською, так і російською. Російські та українські артисти їздити одне до одного. Існував єдиний ринок СНГ, а Росія вважалась одним із напрямків для розширення аудиторії.
Показово, що якщо перший (і найвідоміший) альбом ТОЛ був українською, то вже другий і третій був російськомовним. А нині англомовний гурт Space of Variations до 2015 року називались "Пространство вариантов" і випускали російськомовну музику.
Одним з найвідоміших гуртів того часу були харків'яни "Тонкая красная нить". Також відносно широку аудиторію мали Dance party. Dance! Dance! (їхнім вокалістом був Артем Пивоваров — так, той самий Артем Пивоваров). Здогадайтесь, якою мовою вони співали. Одним із популярних закладів, де проводились метал концерти в Києві, називався "Ленин".
Faine Misto і важка сцена
У 2013 році Максим Черкашин, Ростислав Плахцінський, Володимир Пасяка та Рустам Ергешов запускають у Тернополі фестиваль, який називають Faine Misto — це відсилка до пісні Братів Гадюкіних. Уже на другий рік фесту організатори виділяють Rock Stage, де грають гурти Jinjer, Skinhate, Karna. А у 2015 "файне" набуває звичного розподілу сцен, де основними стають Light, Main і Dark Stage. Остання стає осередком важкої музики.
Цьогоріч на Faine Misto ми поспілкуватись із кількома гуртами.
White Ward беруть свій початок ще з 2012 року. У своїй музиці вони поєднують дарк-джаз, постблек та тріп-хоп, а у текстах відсилаються до Intermezzo Коцюбинського, робіт письменника Джека Керуака, психоаналізу Карла Юнга та навіть трохи — до культового "Твін Піксу".
"White Ward став відображенням всього того, що мені подобається в мистецтві, — каже засновник гурту та гітарист Юрій Казарян, — Різних жанрів кінематографу, починаючи від хоррорів і трилерів, і закінчуючи нуарним кіно. Аналогічно з музикою — слухав і слухаю все, починаючи від канонічного блекметалу і закінчуючи постпанком, електронікою, ембієнтом. Усе це я намагаюся якомога гармонійніше поєднати в нашій музиці".
Bojevilla створили власне звучання, переосмисливши світовий спадок маткору та хаотік-хардкору і залучившись підтримкою свого кумира з гурту ТОЛ KNOB`a. Артем Міняйло ділиться, як гурт визначив власний жанр:
"Якось, коли я працював в «Хвильовому», чувак на барі, який послухав нашу пісню, сказав: «О, це ж мазафака з диссонансами!». І от з тих пір, власне, ми так і визначаємо напрямок".
За час свого існування Bojevilla частково змінила склад. Після того, як з гурту пішов вокаліст і засновник Володимир Ямпільський, новим вокалістом став Артем. Та спершу епідемія ковід, я потім повномасштабне вторгнення завадили гурту повноцінно розвиватись далі. "Якщо чесно, мені до сих пір важко щось робити", — каже Артем Міняйло.
Зараз Bojevilla не виступають та рідко виходять з релізами. А нещодавно ударник гурту Андрій вступив до лав ЗСУ. Тож цьогоріч, на відміну від 2023, гурт не виступав на Faine Misto.
"Андрій єдиний оригінальний учасник гурту Bojevilla, — каже Артем, — Він був першим і єдиним барабанщиком Bojevilla. Тому без нього нічого не буде".
Харківський гурт 0% Mercury існує з 2016 року і свого часу був на розігріві в Bojevilla. За словами артистів, їхній жанр — котик-хардкор.
"Наш хардкор не такий важкий, як всі звикли, — каже фронтвумен гурту Елфі Елфман, — А він трошки про кохання, дружбу і про те, що добро завжди перемагає зло".
Та масову увагу гурт привернув після того, як здобув третє місце у батлах на вже згаданому німецькому фестивалі Wacken Open Air.
"Перш за все, це чудова можливість була розказати свою особисту трагічну історію європейцям, — каже Елфі Елфман, — Для них війна зараз, як би це не звучало цинічно, —це серіал, який вони дивляться десь по телевізору, по ютубу, а ми тут знаходимося. І треба трохи їх повертати в цю реальність. Люди тут гинуть, страждають і нам потрібна допомога, підтримка людей, зброя, нам потрібно захищати себе. І я дуже рада, що в нас була можливість про це поговорити з людьми з усього світу, коли ми презентували Україну на Waсken".
Burned Time Mashine, які у своїй творчості поєднують нью-метал та металкор, як і 0% Mercury, стали більш відомими після початку повномасштабного вторгнення. Тоді вони випустили трек “Байдужість”, який завірусився онлайн.
"Трек «Байдужість» на всіх стрімінгих має декілька мільйонів прослуховувань, — каже гітарист гурту Богдан Наріжний, — Але якби можна було повернути час назад, то краще, щоб ми були просто ноунеймами і не було повномасштабного вторгнення".
(Не)прибутковість і тяглість поколінь
Утім, і досі важка музика в Україні є радше нішею, ніж популярним напрямкам. Окремим гуртам вдається час від часу “вистрілювати” в інфополі, утім попереду ще багато роботи, щоб важка сцена почала приносити в Україні стабільний прибуток музикантам.
Владислав Стадник — засновник тематичного медіа Metal Pilgrim, вважає, що Україна — досить унікальний ринок:
"Практично у всьому світі важка музика — це більш-менш стабільний і дуже прибутковий бізнес. У нас це ще досі неприбутковий бізнес, немає достатньо медіа, які це висвітлюють, немає достатньо ресурсів, які в це вкладають. Я не можу виділити момент, коли важка музика вийшла з андерграунду, тому що вона однією ногою ще досі там. І поки ми не почнемо сприймати її як частину, в тому числі мейнстрімного музичного звучання в Україні, вона і не вийде з цього".
Микола Мага вважає, що важка музика досі не сформувала індустрію, тож гуртам самим доводиться не лише писати музику, а й займатися самоменеджментом:
"Залежить від того, чи буде ця музика надалі приносити гроші гуртам, організаторам, менеджерам. І, відштовхуючись від цього, який приклад гурти, яким вдалося, будуть давати наступним гуртам, які будуть мати амбіції, зробити те ж саме".
В українському металі доводиться усього вчитись самотужки. На щастя, артисти не соромляться питати порад у “старшеньких”, а вони їх радо дають. Наприклад, такий досвід має Юрій Казарян та гурт White Ward:
"Через те, що в нас є досвід із закордонними концертами, і через те, що в нас є лейбл, то час від часу, наприклад, ті ж самі одеські хлопці Mortui Vultus час від часу цікавляться своїми питаннями. На щастя, в нас є досвід, яким ми можемо поділитися, і це, насправді, дуже круто. Тому що коли я починав кар'єру, то мені майже ні в кого було спитати, і доводилось самому все розуміти".
"Були люди з старшого покоління з цієї сцени, до яких можна було достукатись, і вони могли трошки допомогти, позвати на якийсь розігрів, — ділиться Артем Міняйло, —Наприклад 2016 році ми грали на розігріві Septa".
Гурту Burned Time Maсhine свого часу допомогли Grey Shapes: "Саме вони нас запросили нас вперше виступити в Києві. Вони нас ввели в двіжуху і я їм за це вдячний. І вже по нашому прикладу з'являється більш молоде покоління з інших гуртів, які роблять те ж саме. І воно працює".
"Я не знаю, чи нам так пощастило, але всі, до кого ми зверталися з питаннями, були раді нам допомогти, — каже Елфі Елфман з 0% Mercury, — І почалося все з Жені Тимчика і його гуртів Septa і The Nietzsche, коли ми підписалися на його лейбл. Також нам допомагав гурт Space of Variations. На Waсken їх басист Антон вийшов зіграв з нами як гітарист".
Та відсутність сталої індустрії в Україні в результаті приводить до ще одного явища — в Україні є цілий прошарок так званої “музики на експорт”.
Метал — музика на експорт?
Європейські лейбли підписують у себе українські метал-гурти. Найвідомішим лейблом, який хантить українських артистів, є австрійці Napalm Records. Першими їхніми підписантами у 2015 році стали Jinjer. Потім послідували Motanka, Space Of Variations, 1914, IGNEA, Stoned Jesus. Є також гурти на французьких лейблах: Так Somali Yacht Club випускаються на Season of Mist, а White Ward співпрацюють з Debemur Morti Productions.
"Потрібно розуміти, що в Україні є декілька метал-гуртів, які в результаті кропіткої і дуже виснажливої роботи стали настільки популярними закордоном, — пояснює Владислав Стадник, — І мене дуже радує. Наприклад, мої великі друзі IGNEA щойно виступили на Waсken. І оце прекрасний показник того рівня, до якого можуть дійти українські метал-гурти".
Утім Юрій Казарян не погоджується з тим, що підписання на іноземному лейблі робить їх більш відомими саме за кордоном:
"Зараз мені важко сказати, що ми за кордоном більш популярні, ніж в Україні. У цілому якщо брати якусь статистику по країнах, то в Україні у нас буде 10-15% слухачів, а в цьому іншому світі буде 80%. Якщо в цілому брати закордон, то так, ми там популярніші, але якщо ми окремо по країнах, то ні. Не думаю, що зараз, якщо б ми грали в умовному Парижі, ми б не зібрали тих самих 600 людей, як в Києві, в Bel’Etage".
Та виступи закордоном відкривають для артистів можливості заробити та отримати ширше визнання.Так найвідомішим гуртом з України закордоном є Jinjer. Утім, в Україні їх недолюблюють через неоднозначну позицію стосовно війни Росії в Україні. З початком повномасштабного вторгнення гурт вибачився за свої висловлювання та заявив, що він підтримує і завжди підтримував Україну.
"Зараз ми повністю визнаємо, що мир с путінською Росією ніколи не був можливим, і нам прикро, що ми зрозуміли це лише вранці 24 лютого", — сказав Євген Абдюханов для Суспільне Культура.
Микола Мага говорить: "Багато хто, в тому числі і я, вже звикли казати, що Jinjer не найвідоміший український гурт, а найвідоміший гурт з України. Багато хто з українців не вважає їх українським гуртом".
Фан важкої музики та журналіст Олег Новіков вважає, що українські гурти, які зараз закордоном, мають постійно нагадувати про повномасштабне вторгнення аудиторії в своїх соцмережах, яка в більшості іноземна:
"Було б непогано хоча б щодня робити сторіз про те, що стається і прикріпляти QR-коди фондів, які підтримують ЗСУ. Якщо вони ще на виступах будуть якось акцентувати увагу, виходити з українським прапором — це вже хоча б щось. І ще було б добре, якщо б вони під час інтерв'ю іноземним ЗМІ згадували про те, що триває війна. Але я знаю випадки, що гурти казали щось про війну, а ЗМІ це вирізали, бо це нікому не цікаво".
Приклади успіху українських гуртів закордоном ще і до повномасштабного вторгнення мотивували українських артистів робити музику в першу чергу англійською мовою. Артем Міняйло каже, що молодші гурти переходили на англійську, адже мали мрію досягнути рівня своїх успішних закордоном кумирів: "У 2019 році, коли ми їхали в тур, була проблема знайти в кожному місті українськомовний розігрів".
З початком повномасштабного вторгнення україномовної музики в жанрі стало більше. Попит на важку музику зріс рівномірно з підвищенням інтересу до всього українського. Микола Мага не розуміє, що музикантам заважало перейти на українську мову до повномасштабного вторгнення: "Ну, знову ж таки, пішов тренд, і всі пішли за цим трендом".
Микола вважає, що тренд на українську буде послідовним у випадку, якщо він приноситиме гроші: "Займатися весь час творчістю, стабільно покращуючи свої скіли, свою якість, без того, щоб хоча би це окупило себе, я вже не кажу про прибуток, буде дуже важко".
Утім, Олег Новіков дотримується думки, що сучасному артисту важкої сцени варто дотримуватись балансу у використанні англійської і української.
"У рок-гуртів є можливість хоч якось отримувати гроші зі Spotify з україномовними треками, тому що їх буде слухати багато людей, це попсово. А для металкор-гуртів і метал-гуртів це трохи складніше, бо на прослуховуваннях з України вони навіть не зможуть хоча б відбивати сам запис музики. Тому я думаю, що західного слухача все одно треба враховувати і робити альбоми 50:50 або 60:40. Але щоб на концертах всі співали українською, їм підспівували. Це видно на концертах Burned Time Machine або Blind8".
Сучасна сцена: занепад чи розквіт?
Тож що зараз? Як вже було зазначено, повномасштабне вторгнення дало своєрідний “пуш” для української культури. У пошуках нової української музики слухачі відкривали для себе нових виконавців, які ще вчора мали значно менші прослуховування.
Артем Міняйло каже, що прослуховування Bojevilla з початку повномасштабного вторгнення зросли на 70-80%: "У 2018-2019 році навіть зібрати 200 людей в Києві було успіхом. А зараз, оскільки створився вакуум, ніхто до нас не приїжджає, це дуже позитивно вплинуло на розвиток сцени. І це дуже трагічно, тупо, і дуже боляче".
Микола Мага каже, що в Україні зараз є великий інтерес до українського металу, в першу чургу до металкор сцени: "Ця сцена зараз дуже активна, вони дуже грамотно працюють, їх завжди багато, і це дає свій результат".
Так зване “нове покоління” вже отримало свою стабільну кількість поціновувачів в Україні і поступово нарощує свою впливовість в індустрії. "Ну, з тих, кого я можу так по пам'яті назвати, кого я бачу весь час, це True Tough, Sick Solution, 0% Mercury, Burned Time Machine, Grey Shapes, Telema, Nora Plan", — каже Микола Мага.
У п'ятірку улюблених гуртів Олега Новікова входять Burned Time Machine, Blind8, Grey Shapes, éllia та Алекс Ярмак.
"Я вважаю, що зараз зі сценою, не дивлячись на всі конфлікти, які є, все буде в порядку. Вона працює набагато зібраніше", — каже Мирослав Щербак, гітарист та вокаліст Burned Time Machine. Вокаліст гурту Влад Усенко додає: "Просто всі почали в якийсь час одне одного підтримувати, якісь поради роздавати. Ця взаємопідтримка дуже допомогла".
То у чому взагалі цінність важкої музики?
"Ну, це соло-гітара, це очевидно, — каже Олег Новіков, —Але останні, мабуть, півроку або більше, я став звертати увагу саме на концертах на барабанщиків. Без вокалу, взагалі, метал-музика, мені здається, неможлива".
Юрій Казарян з White Ward каже, що так намагається реалізувати потребу в творчості і інтерпретувати в ній усе, що подобається чи те, що тривожить: "Якщо це справжнє мистецтво, коли воно робиться реально від себе, ізсередини, то воно працює саме так."
Для Владислава Стандика з Metal Pilgrim важка музика – це драйв: "Для мене і для багатьох моїх друзів-металістів метал-музика – це те, що допомагає не поїхати кукухою зовсім і продовжувати працювати задля підтримки нашої країни".
Елфі Елфман з 0%Mercury каже, що у важкій музиці менше цензури і через це більше щирості: "Тому слухач частіше може знайти відгук. Хочу, щоб знаходили тільки хороше, і це їх мотивувало не здаватися, шукати сили в собі, виплескувати свою агресію під час прослуховування та важких концертів, і повертатися до своєї буденності милими котиками і няшечками".
А щоб вам легше було з пошуком нової для себе музики, тримайте плейлист “Важка музика” від Artилерії:
*тут буде вбудований споті*
*тут буде лінк на відео*
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
