8 серпня в український прокат вийшла стрічка "Покинь, якщо кохаєш" — екранізація роману Коллін Гувер, яка розповідає історію домашнього насильства у житті головної героїні Лілі Блум. Чи принаймні хоче розповісти.
Після виходу стрічки історія створення "Покинь, якщо кохаєш" обросла справжньою драмою, яка стала джерелом для пліток та розслідування багатьох фанатів.
У цій рецензії кінокритикиня Суспільне Культура Альона Шилова розповідає, як саме фільм працює з темою домашнього насильства і чому під час перегляду складається враження, що його робили два різних режисери.
У тексті присутні спойлери.
"Покинь, якщо кохаєш" — це один із тих нечастих випадків, коли якість фільму важко повністю оцінити, не знаючи його історії створення. Стрічка стала екранізацією роману Коллін Гувер, який в оригіналі (як книга, так і фільм) має назву It Ends With Us, що в перекладі означає "Це закінчиться на нас". За іронією долі, навіть українська заміна назви на більш мелодраматичний варіант — "Покинь, якщо кохаєш" — ідеально вписується у той хаотичний процес, що утворився довкола зйомок та під час промокампанії фільму. Але про все по порядку.
Роман Коллін Гувер став бестселером із понад мільйоном примірників, що були продані по всьому світу. Екранізація не змусила чекати на себе, й у 2019 році актор Джастін Бальдоні анонсував свій режисерський дебют — стрічку "Покинь, якщо кохаєш".
Спочатку Бальдоні планував втілювати лише обов'язки режисера, але згодом він також взяв на себе роль Райла Кінкейда — одного з головних чоловічих персонажів стрічки. У 2023 році до проєкту також приєдналася Блейк Лайвлі, яка мала зіграти головну роль — Лілі Блум. Цікаво, що на етапі появи розмитих фото зі знімального майданчика (під час зйомок фільму) частина фанатів акторки закликала Блейк покинути проєкт, щоб не руйнувати свою кар'єру. Якою була причина? Незважаючи на тисячі проданих примірників, книгу Коллін Гувер серйозно критикували.
Коли письменниця видала "Покинь, якщо кохаєш", вона розповідала про те, що хотіла поділитися своїм досвідом та порушити тему домашнього насильства. Сама Гувер зазначала, що дитинство вона провела у родині, де матір зазнавала насильства з боку батька, і авторка хотіла відобразити цю проблему у своїй книзі. Однак майже одразу після публікації велика частина читачів розкритикувала те, як Гувер говорить про таку болючу тему. Адже "Покинь, якщо кохаєш" рекдамують як романтичну історію для жінок, і за відгуками читачів сама авторка часто зображує чоловіка-аб'юзера як героя, який вартує співчуття та розуміння.
Тож ще на етапі зйомок фанати Блейк Лайвлі були занепокоєні стосовно долі своєї улюбленої акторки. Аж тут "Покинь, якщо кохаєш" вийшов у прокат — і у соціальних мережах розгорілася нова драма, внаслідок якої виявилося, що це фільм треба було рятувати від Лайвлі, а не навпаки.
"За сюжетом дитинство головної героїні Лілі Блум ніколи не було казковим, адже багато років вона була свідкою домашнього насилля з боку батька. Вже у дорослому віці дівчина переїздить до Бостона, щоб почати усе заново та втілити свою мрію — відкрити квітковий магазин. Випадкова зустріч із чарівним нейрохірургом Райлом Кінкейдом змінює її життя. Проте згодом Лілі починає помічати у Райлі сторони, які нагадують її батька. Тож дівчині доведеться зробити складний вибір, щоб розірвати це коло".
Протягом усього фільму глядачі спостерігають за двома сюжетними лініями. Перша — історія вже дорослої Лілі, яка на похоронах батька не може згадати жодної хорошої речі про нього і зрештою переїздить у Бостон, щоб стати професійною флористкою. У цьому ж таймлайні вона зустрічає хірурга Райла і між ними зав'язується роман. Друга сюжетна лінія розповідає про підліткові роки Лілі та її взаємини з хлопцем на ім'я Атлас. Матері обох потерпають від домашнього насильства, а сам Атлас живе на вулиці. Лілі стає для нього опорою та джерелом підтримки, що виливається у насичений підлітковий роман, який обривається з приходом дорослого життя.
Поки доросла Лілі живе своє найкраще життя: відкриває квітковий магазин, зустрічається з привабливим хірургом, — вона з друзями та кавалером вирушають до ресторану "Коріння". За всіма правилами драматичних сюжетних поворотів, виявляється, що Атлас є шефом закладу, і вони випадково зустрічаються з Лілі після тривалих років розлуки. Ця раптова зустріч розбурхує в Лілі старі почуття, а Райл, помічаючи це, впадає у ревнощі. Ці події відбуваються орієнтовно посередині фільму — тоді ж починають проявлятися аб'юзивні схильності Райла.
Ось у чому парадокс: у деяких моментах "Покинь, якщо кохаєш" вдало працює з темою домашнього насильства, тоді як в інших робить це недолуго і картонно. Наприклад, перші прояви насильства Райла — різкий удар, штовхання — зняті в такий спосіб, що глядачі самі до кінця не бачать, що саме відбулося. Такий прийом точно вловлює відчуття розгубленості та шоку — коли сама героїня сумнівається і відмовляється повірити, що саме зараз з нею сталося. Людині, яка зазнала насильства, зокрема від іншої близької людини, було складно прийняти, що той, кому ти довіряла найбільше, здатен тобі зашкодити. Тому в цьому сенсі Джастіна Бальдоні можна похвалити: як режисер він обережно, але дієво зображує насильство на екрані, не переводячи його в експлуатацію.
Як порівняти з книгою, самі діалоги також стали більш реалістичними та живими. В одній зі сцен герої навіть сміються над власними іменами. Для контексту: Коллін Гувер відома тим, що часто дає своїм героям виразні імена, щоб ті запам'ятовувалися та виділялися для читачів. У випадку з "Покинь, якщо кохаєш" головну героїню звуть Лілі Блоссом Блум, що з англійської — Lily Blossom Bloom — буквально перекладається як "Лілія Цвітіння Розквітати". Тож у фільмі герої іронізують над тим, що вона ще й флористка, тому стрічка, на відміну від книги, відчувається більше самосвідомою. Проте в усіх інших аспектах ситуація не настільки однозначна.
Велика частина сюжету "Покинь, якщо кохаєш" вибудовується як романтична драма, ледь не ромком. Те, за що критикували книгу, переноситься й у фільм. Історія, яка має порушувати серйозну тему про домашнє насильство, відчувається як романтична комедія. Справа не тільки у наявності любовного трикутника, а й у тому, що перша половина фільму ніяк не вибудовує напругу у стосунках Лілі та Райла. Так, у першій же сцені їхньої зустрічі чоловік б'є ногами стілець, що натякає на запальний характер. Але аж до моменту першого серйозного роздратування та удару в поведінці Райла не проскакує жодних натяків на схильність до контролювання та насильства.
Можна посперечатися, що у реальному житті аб'юзери теж не завжди показують так звані червоні прапорці і їхні виплески агресії справді можуть ставати шоком та несподіванкою для близьких. Однак тут "Покинь, якщо кохаєш" впускає можливість попрацювати з тими малими жестами й деталями, які можна помітити у поведінці аб'юзивних людей навіть до того, як вони застосують пряме насильство. І це не про те, що постраждала "має бути розумнішою" і все помітити та здогадатися. А про те, наскільки тонкими, але дієвими можуть бути маніпуляція, тиск та порушення кордонів у таких стосунках.
Інший суттєвий момент, за який критикують фільм — зображення Райла як героя, що заслуговує на прощення.
У другій половині фільму, після того як вагітна Лілі йде від свого чоловіка, вони з Райлом все ще перетинаються і намагаються побудувати хороші стосунки, заради того щоб нормально виростити дочку. Для когось таке зображення стало виправданням кривдника та романтизацією аб'юзу, для інших — мораллю про важливість змін та прощення. Втім, реальність така, що якщо люди не працюють над розв'язанням цієї проблеми психологічно, вони щоразу заганяють себе у пастку повторюваного насильства.
Тож на цьому моменті постає логічне запитання. Чому тема домашнього насильства у "Покинь, якщо кохаєш" зображена так сумбурно? Фільм вирізняється своєю неоднорідністю від стрибків між романтичним настроєм і до глибокої драми. Зазвичай цю незграбність легко списати на нечітке бачення режисера чи проблеми зі сценарієм. Але у випадку "Покинь, якщо кохаєш" ситуація дещо складніша.
Після виходу фільму глядачі так само звернули увагу на несумісність між романтичною, рожево-цукровою атмосферою та темою домашнього насильства. Деякі користувачі почали знімати комедійні TikTok-ролики, в яких вказували на те, що під час промоції фільму Блейк Лайвлі ніколи не згадує про домашнє насильство, а просуває стрічку як "веселий ромком для дівчат". Частина глядачів також зауважила, що Лайвлі використовує маркетингову кампанію та свою участь у фільмі для того, щоб просувати власний бренд товарів для догляду за волоссям, що також видалося багатьом фанатам акторки нечутливим та обурливим.
"Чому ви використовуєте фільм про домашнє насильство для промоції свого бренду для волосся? Чому піар-компанія виглядає "веселою та пухнастою" замість того, щоб підвищувати обізнаність та говорити про серце фільму?", — зазначила одна з блогерок.
Фанати також помітили, що режисер та виконавець ролі Райла Джастін Бальдоні у більшості своїх матеріалів якраз таки позиціонує "Покинь, якщо кохаєш" як фільм про домашнє насильство та говорить про важливість теми. Натомість, за спостереженнями фанатів, Блейк Лайвлі (та інші члени акторського складу) уникають запитань про режисера на інтерв'ю, не з'являлися поруч із ним на червоній доріжці й навіть не стежать за ним у соцмережах (що особливо додало драми в очах фанатів).
Хоча жодна зі сторін не робила офіційних заяв, у соцмережах фанати фільму дійшли висновку, що Бальдоні справді хотів зробити "Покинь, якщо кохаєш" драматичною та серйозною історію про домашнє насильство, тоді як Блейк Лайвлі (та сама Коллін Гувер, про що свідчать їхні спільні промовідео) бачила це більше як романтично-комедійну стрічку про шлях жінки. Чи є це правдою — навряд чи ми колись дізнаємося, однак це могло б пояснити, чого з "Покинь, якщо кохаєш" вийшло чудовисько Франкенштейна зі світу кіно.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
