Сергій Чирков — резидент "Підпільного стендапу", співведучий подкасту "Запах слова", де з Євгенієм Стасіневичем говорить про роль літератури та те, як привернути до неї увагу.
Література також з'являється як одна з тем жартів коміка, зокрема про колоніальний вплив російської літератури та тексти Булгакова. Відмова від російського контенту і культури, стосунки з родичами, що живуть в Росії та багато іншого — гострі теми, на які у своїх жартах реагує Чирков. Але чи є теми, які лежать поза етичною межею, що може дозволити собі комік?
Наразі Чирков відіграв літній концерт у Львові та готується до великого виступу в київському Будинку кіно 7 липня.
Суспільне Культура поставило 7 запитань Сергію Чиркову про гумор та літературу під час війни.
У 2022 році в інтерв'ю The Village ви говорили про роль гумору під час війни. Чи змінилося ваше ставлення з початку повномасштабного вторгнення? Яку роль гумору віддаєте зараз?
Думка моя не змінилася. Роль гумору дійсно важлива, але прийшло усвідомлення того, що це не те що не найважливіше, а це навіть не в першій десятці. Тобто роль гумору важлива локально, у військових свої приколи для того, щоб не запаятися, у волонтерів свої приколи, щоб не запаятися і так далі. Втім, це просто косметика, що допомагає людям переживати ті чи ті події, за допомогою гумористичних виступів можуть акумулюватися кошти — не більше.
Але гумор не виграє війну і гумор не збиває ракети, гумор не служить у війську. Ось це усвідомлення прийшло досить гостро. Це все роблять люди — і це зараз набагато важливіше. Але локально, в індивідуальних історіях — то, звісно, гумор допомагає впоратись.
А чи змінився гумор за цей час? Які нові теми з'явилися в стендапі?
Тут складно говорити, треба визначити, що ми маємо на увазі взагалі під визначенням гумор, бо гумор загалом не змінюється. Гумор просто існує, змінюються якісь теми в людському житті — власне, змінюється те, як люди на них реагують. А сам гумор — я не думаю, що він може змінюватись.
Чи можливо сміятися з теми мобілізації та ТЦК?
Можна сміятися з теми мобілізації, тому що це така сама частина нашого життя і нашого сьогодення, як і будь-що інше. Можливо, вдале висвітлення її саме з гумористичного погляду може якоюсь мірою послабити ефект російських ІПСО, які накрутили дуже сильно людей стосовно мобілізації. Але знову ж таки наголошу, що гумор не розв'язує проблем.
Окреме питання, звісно, хто і як буде жартувати над цією темою. Тут вже починаються нюанси. Якщо з теми мобілізації сміється людина, яка втекла через Тису — в суспільстві виникатимуть питання.
Якщо з теми мобілізації сміється людина, яка прийшла, мобілізувалась, пройшла навчання і має увесь цей досвід й висвітлює цю історію в гумористичному світлі — які можуть бути до цього питання?
Ви багато говорити про російське та відмову від нього. Від чого, на вашу думку, ще варто відмовитися?
Кожна людина сама своє життя живе, сама обирає, від чого їй відмовлятись, на що їй погоджуватись, має свою голову на плечах. Перше, що на думку спало — відмовитись від читання новин або якихось, не знаю, повідомлень в інтернеті, фактів і так далі. Не далі заголовка. Тобто відмовитись від того, що прочитали заголовок, запаяли, зійшли з розуму, розіслали всім на світі, всіх накрутили. Займатись фактчекінгом. Бо дуже часто, коли якась новина викликає у вас яскраву емоцію – найімовірніше, це буде фейк, бо це якраз його пряме завдання — вивести вас на емоції. Відмовитись від сліпого споживання інформації.
На які теми вже більше не можна сміятися? Які теми вже не смішні?
Повторюсь: немає якихось тем чи слів конкретних, які не можна озвучувати, які вже не смішні. Це залежить від конкретного випадку, від контексту, від того, хто, як, де і про що жартує. Ось і все. Одна і та сама тема, навіть одні й ті самі слова, одні й ті самі жарти в одному контексті можуть викликати гомеричний сміх, я думаю, а в іншому моменті викликати злість, ненависть і відразу до людини, яка їх говорить. В цьому, певно, є гумористичний парадокс.
Ви співведучий подкасту "Запах слова". Як би ви схарактеризували ваші особисті зв'язки стендапу з літературою? Кого зараз читаєте та чим надихаєтеся?
Певною мірою стендап — це теж свого роду текст, який треба написати й потім не надрукувати, а декламувати. Хоча не всі коміки пишуть текст як такий. Хотілося б, навіть не хотілося б — просто побачимо, чи пов'язаний стендап і література. Бо, наприклад, подивимось на західний стендап — там коміки час від часу мають якісь спроби роботи у літературі, але поки без грандіозних звершень.
Мабуть, якщо людина з літературою якось пов'язана і має великий багаж спожитої літератури, то їй потім легше й самій формулювати думки. От приходьте на мій сольник 7 липня у Києві перевірити, чи вплинула на мою творчість література.
Зараз я читаю "Пастку 22" (роман американського письменника Джозефа Геллера про життя військових в американському авіаційному з'єднанні під час Другої світової війни, — Ред.). Ось, всім рекомендую. І також паралельно, такий збіг, читаю "Пригоди бравого вояка Швейка" (незавершений роман чеського письменника Ярослава Гашека про передчуття Першої світової війни та події, що розгорталися в Австро-Угорщині, — Ред.). Все-таки воєнний контекст нікуди від нас не дівається.
Чим насправді пахне слово?
Слово пахне тишею.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
