"Звертайте увагу на творчість очевидців, бо це те мистецтво факту, яке не потребує жодної додаткової верифікації", — говорить про ветеранську літературу поетка й парамедикиня Олена Герасим'юк.
За дослідженням Ганни Скоріної, в Україні нині існує 1300 книг, написаних ветеранами або діючими військовослужбовцями.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну кількість авторів, що мають військовий досвід, продовжує зростати. Але також дедалі більше авторів гинуть у бою проти російських окупантів. Книжки, написані військовими та ветеранами, стають бестселлерами, а також стають важливою частиною великих книжкових фестивалів — таких як "Книжковий арсенал" та Book Forum.
Суспільне Культура закликає читати книги військовослужбовців — ми зібрали список із 10 книг комбатантської прози на різні теми.
"Полон", Валерія "Нава" Суботіна, 2024 рік
Видавництво Folio
Українські військові тримали оборону в Маріуполі протягом 86 днів. З метою збереження життів та порятунку поранених, вони припинили оборону за наказом військового командування й потрапили у російський полон.
Валерія "Нава" Суботіна, військовослужбовиця, майор Національної гвардії України, журналістка, викладачка, поетка, Кандидатка наук із соціальних комунікацій провела у полоні понад 11 місяців. У своїй книзі вона описує випробування, які пережила — постійне спостереження, контроль, нелюдські умови утримання, критичний дефіцит їжі та води, допити та катування, а також дезінформація та пропаганда ворога.
"Точка нуль", Артем Чех, 2023 рік
Видавництво Meridian Czernowitz
"Точка нуль" – це щоденникові записи мобілізованого киянина, який занотовує все, що бачить, і пропускає все це через себе. Він не герой, він звичайна людина, зі своїми страхами, тривогами, надіями і сумнівами. Він знає, що так, як раніше, вже не буде, знає, що тепер настає інша реальність і для нього, і для його дружини, і для всіх, хто їде разом з ним в "учебку", на полігон, на Схід, до точки нуль…
Це збірка документальної прози Артема Чеха про десять місяців служби у лавах ЗСУ в 2015—2016 роках. Книга була вперше опублікована у 2017 році після тривалої паузи в літературній творчості письменника. З початком повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, Чех повернувся до лав ЗСУ.
"Інфодемія. Зброя дезінформації у вірусну епоху", Олександр Солонько, 2023 рік
Видавництво Markobook
Дезінформація стала зброєю масового ураження. Її використовують як під час пандемії, так тим більше під час війни. Інфодемія, — а цим словом автор називає безконтрольне і масоване поширення дезінформації, — стала явищем, під знаком якого проходять всі важливі соціальні події. Книга стала не тільки спробою осмислення глобальної пандемії, але й частково записками на полях російської війни проти України в кінетичній, інформаційній, віртуальній та смисловій площині. Автор Олександр Солонько – військовослужбовець, фахівець з комунікацій, політичний аналітик. Працював консультантом з кризових комунікацій у міжнародній організації в рамках проєкту по боротьбі з пандемією COVID-19. До повномасштабного вторгнення працював у проєкті з протидії поширенню російської дезінформації в медіа. З 2022 року – військовослужбовець Збройних Сил України, аеророзвідник, брав участь в обороні Бахмута від російських окупантів.
"Історії та війни", Юрій Гудименко, 2023 рік
Видавництво "Фоліо"
"Це не зовсім звичайна книга. Тут немає сюжету, немає персонажів, які затримуються надовго. Це – збірка текстів, промов, історичних нарисів, які я писав і пишу донині. Тут є смішні тексти і тексти несмішні, є слова, які я писав у доброму гуморі й ті, які я писав у шпиталі, не бувши певен, що колись встану на ноги. Є навіть тексти, за які мені соромно, але вони все одно будуть тут, у книзі, тому що я їх говорив і я їх написав", – говорить про книгу автор Юрій Гудименко.
Гудименко — український політичний діяч і лідер Руху "Демократична Сокира". Був блогером, телеведучим і публіцистом, після вторгнення Росії в Україну приєднався до Збройних Сил України, ставши сапером, отримав поранення.
"Бабах на всю голову", Віталій Запека, 2022 рік
Видавництво Vivat
У збірці воєнної прози Віталій Запека не боїться бути відвертим —тут і чоловічі сльози, і справжнє кохання, і бувальщини та нариси з окопів Донеччини, і оповідь про перші дні повномасштабного вторгнення. Автор досліджує, як у непростих обставинах українці зберігають людяність, розповідає про досвід російсько-української війни і про нашу безмежну жагу до життя і свободи. В описі книги йдеться, що ці тексти здатні розрадити тих, кого травмувала війна, і додати сил усім, хто наближає нашу перемогу.
"Згадайте себе в перші три дні вторгнення, коли вони вже під Києвом, і ти не розумієш, що робити, а на сайті МВС друкують рецепти «коктейлів Молотова». Ці три дні мали історичне значення, їх потрібно запам’ятати, щоб вони ніколи не повторювались. У цей час я засів за комп’ютер і всі вільні години писав, навіть під час чергувань, писав і прислухався, чи не летять «шахеди»", — розповідає письменник.
Віталій Запека — доброволець, учасник російсько-української війни з позивним "Спілберг". У 2015–2018 році він воював у батальйоні "Полтава", і з перших днів вторгнення знову в лавах Сил оборони. Автор пише книги просто в окопах і розповідає, що видавництво Vivat заплатило йому гонорар за "Бабах..." сонячною електростанцією. "Після цього наш підрозділ посеред поля не мав проблем з електроенергією", — захоплено повідомляє автор.
"Грязь [khaki]", Сергій Сергійович Saigon, 2021 рік
Видавництво "Білка"
Реальна війна – це, безумовно, бруд і рутина, що б там не показували по телевізору. Для когось це брудна й повсякденна робота, для когось важкий обов’язок. Але в будь-якій війні є місце для неординарних почуттів, учинків і пригод, які викликають усмішку, захоплення, розуміння, іноді співчуття, а іноді й тугу. Є й те, чого хотілось би й взагалі не згадувати, але що неможливо забути, як не намагайся. Про все це – хороше й погане, смішне й сумне – книжка "Грязь" від одного з багатьох, хто пройшов цю війну, й одного з небагатьох, кому вистачило розуму, сил, терпіння й таланту написати про це, йдеться в описі до книги.
Сергій Сергійович Saigon – український письменник, військовослужбовець, ветеран. Громадський діяч, активіст та радник політичної партії "Демократична Сокира", лавреат премії "Книга року ВВС-2020".
"Піхота", Мартін Брест, 2021 рік
Видавництво ДІПА
Правдива історія бойових дій мотопіхотної роти навесні 2016 року у найпівнічніший точці сектора "М" – передмісті Докучаєвська.
"Двадцять два дні диму, попілу, боїв, "режимів тиші", сміху, суму по дому, стрільби, кави, гумору, злості, знов боїв… двадцять два дні справжньої української піхоти. Автор розповідає чесно, зло, іронічно, смішно і відверто: про атаки і оборони, про техніку і військовий побут, і завжди — про людей, хороших і різних, які воюють за свою країну", — йдеться в анотації.
Книгу написано від першої особи, її автор — безпосередній учасник описаних подій, уродженець Донецької області, колишній сержант 41-го окремого мотопіхотного батальйону Збройних Сил України, боєць з позивним Мартін Брест.
"Точка неповернення", Дмитро Вербич, 2020 рік
Видавництво "Наш Формат"
Ця історія про сучасних українських лицарів з різним способом життя: вегетаріанця, який торгував соляркою в Нігерії, тренера з фрі-файту, мандрівника й багатьох інших. Проте в одну мить для них настала точка неповернення, після якої життя вже не може бути таким, як до того, йдеться в описі до книги "Точка неповернення" Дмитра Вербича. Автор розповідає про бойові дії у 2014-2015 роках, правду війни, побратимів і ворогів та про війну, як явище.
Дмитро "Івіч" Вербич — український мандрівник, громадський активіст, боєць-доброволець, обороняв Донецький аеропорт, Піски, Авдіївку. За рік пройшов шлях від стрільця до командира штурмової роти. Після початку повномасштабного російського вторгнення приєднався до лав Збройних сил України. У 2023 році – пілот FPV дронів, командир розрахунку.
"Люди війни", Борис Гошко, 2019 рік
Видавництво Markobook
У "Людях війни" Борис Гошко пише про пересічних українців, які, знаючи на що йдуть, раз і назавжди змінять своє бачення на прості речі. В описі книги йдеться, що це історії людей, яким байдуже з ким воювати, адже вони обороняють найдорожче. Смерть, зрада, бої — для них стали звичними, а честь, гідність, дружба, кохання — надихали їх бути сильними.
За словами автора, увесь роман є історією про життя на фронті, а 80 відсотків історій у книзі — реальні події. Деякі з них, особливо бої і смерть, Гошкові довелося применшити, адже за словами письменника, читач не зможе повірити у страшну правду.
"Моноліт", Валерій Пузік, 2018 рік
Видавництво ДІПА
"Однією з найсильніших наших ветеранських проз" називає оповідання "Моноліт" літературознавиця Ганна Улюра. Автор "Моноліту" — військовослужбовець і письменник Валерій Пузік.
"Писати про загиблих важко, але потрібно. І тут важлива максимальна чесність. Перш за все — з поваги до людини, якої вже немає. Без зайвої героїзації та пафосу. Спогади, есеї, документальна проза — власне про це. Коли пишу я, або читаю чиїсь тексти про реальних людей, які загинули, мені дуже важливо бачити портрет, образ часу і руху, в якому опинилася та чи інша людина. Фальш у таких текстах сильно відчувається. Чесність — головний критерій", — говорить автор.
Книга Валерія Пузіка складається з 13 оповідань, що були написані в період з 2012 по 2016 роки. Тексти охоплюють увесь час незалежності України — від дитинства у 90-х роках до російсько-української війни на Донбасі. Умовний герой всіх текстів — людська пам'ять, зокрема, пам'ять людини, яка вмирає, це своєрідна хроніка подорожі духу в просторі і часі у невизначеність.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
