Що відбулося на Переяславській раді, пам'ятник якій демонтували у Києві

Що відбулося на Переяславській раді, пам'ятник якій демонтували у Києві

Переяславська рада: обставини, наслідки, Москва та демонтаж пам'ятника у Києві
Переяславська рада. Колаж: Вікторія Желєзна/Суспільне Культура

У Києві 30 квітня демонтували скульптурну композицію на честь Переяславської ради та монумент робітників у складі колишньої Арки Дружби народів. Архітектурний комплекс возвеличував міф возз'єднання українців і росіян.

Суспільне Культура розповідає про передумови Переяславської ради, що на ній відбулося насправді та як її використовувала й продовжує використовувати російська пропаганда.

Передумови Переяславської ради

Гетьман Війська Запорозького Богдан Хмельницький в 1648 році не був певний у створенні Гетьманщини. Він вважав, що веде боротьбу за права і вольності українського козацтва в складі Речі Посполитої. Проте перемога війська Хмельницького під Пилявцями у вересні 1648 року та наступні походи на Львів і Замостя спровокували переоцінку місії української революції під проводом Хмельницького. Після цього на переговорах з Яном Казимиром II 23 лютого 1649 року Хмельницький вперше заявив про намір "вибити з неволі лядської весь народ руський", як про це пише Віктор Горобець, доктор історичних наук, що спеціалізується на історії ранньомодерної історії України в "Локальній історії".

Після такої заяви гетьман почав проводити дипломатичну роботу з укладення антипольського союзу: він намагався його створити з Молдавським, Волоським та Трансільванським князівствами. Проте Хмельницькому був потрібен союзник більшої величини. У нього було два варіанти: або Османська імперія зі столицею в Стамбулі, або Московське царство. Оскільки Стамбул в той час був зосереджений на війні проти Венеційської республіки, то єдиною кандидатурою залишилась Москва.

Як пише Віктор Горобець, обрати Москву союзницею Хмельницького і змушувала угода між Московським царством та Річчю Посполитою, що "передбачала спільні воєнні дії проти Кримського ханства – якщо татари вторгнуться чи то на землі Московської держави, чи то Речі Посполитої".

З весни 1648 року татари з Кримського ханства воювали в союзі з Хмельницьким проти Речі Посполитої. Варшава за умовами договору звернулася по допомогу, щоб спільно боротися проти кримців і гетьманців. У Московії почалась мобілізація на прикордонні з українськими землями. В травні того ж року з'явився наказ московським воєводам виступати задля допомоги Речі Посполитій.

Козаки перехопили листування царських воєвод із командуванням Речі Посполитої. Опісля Хмельницький пояснив цареві причини союзництва з Кримським ханством, він апелював до "одновірності" українців і московитів. Та прохав не проводити військову інтервенцію на українських землях. Крім того, він просив: "дати йому, гетьману, своїх государевих ратних людей на поміч".

В 1653 році Хмельницький проводив переговори зі Стамбулом про військову співпрацю, про це довідалися в Московському царстві й 2 липня 1653 року надіслали грамоту Хмельницькому. В ній, зокрема, йшлося про готовність Московії взяти Військо Запорозьке під "царської величності високу руку".

Переяславська рада: Москва як союзниця

Сама Переяславська рада відбулася 18 січня 1654 року (8 січня за старим стилем). Пам'ять про неї доволі містифікована й оповита безліччю міфів. Адже самих рад, згідно з істориком Горобцем, було 4. Він пише, що на пакти Переяславської ради є посилання в літописі Самійла Величка. Хоча як таких документів у той день підписано не було. І взагалі цю раду назвати загальновійськовою дуже складно. На ресурсі Інституту історії НАН України Горобець писав, що після Жванецької кампанії 1653 року Військо Запорозьке було відправлене по домівках на зимівлю.

Сама рада відбувалась у Переяславі, тож на ній могли бути тільки деякі рядові козаки з найближчих округів і полків. На ній були присутні старшини та козаки, які супроводжували Хмельницького, зокрема:

"Достеменно відомо, що в роботі Переяславської ради взяли участь полковники Переяславського, Чигиринського, Черкаського, Канівського, Корсунського, Білоцерківського, Київського, Чернігівського, Ніжинського, Прилуцького, Миргородського та Полтавського полків (відсутніми були брацлавський, уманський, кропивнянський, кальницький та паволоцький полковники). Загалом же на П. р. були присутні бл. двохсот старшин полкового і сотенного рівня. Кількість рядового козацтва була мінімальною".

Попередньо Хмельницький хотів скликати старшинську раду, проте хтось зі старшин наполіг на загальновійськовій раді, яку скликали пополудні.

Опісля ради відбулася зустріч царського боярина, що представляв інтереси Москви, Василя Бутурліна та Хмельницького. Гетьман бажав, що Бутурлін від імені царя присягнув свято поважати права і вольності козаків та всіх інших соціальних українських верств. Але Батурлін відмовився, бо це нібито суперечило політичній традиції московського самодержавства: у ній цар ніколи не присягає своїм підданим.

Врешті після обговорення між старшинами та Хмельницьким українська сторона вирішила погодитися на союзництво. Бутурлін зі свого боку дав слово, що цар є правовірним володарем, тож підтвердить усі надані королем вольності та свободи козацькі й навіть перевершить їх у своїй милості.

Після цього Бутурлін та Хмельницький разом зі свитами поїхали до московського посла. Там Бутурлін від імені царя вручив гетьману прапор, булаву та ферезеюСимволічний московський парадний одяг.

Наслідки Переяславської ради

У наступні дні в Переяславі почалися консультації щодо змісту угоди, проєкт якої Хмельницький відправив до Москви 27 лютого.

Після ради уклали Березневі статті. Оригінали документів не збереглися. Україна зберігала свої збройні сили — 60-тисячне козацьке військо, також Московське царство не мало втручатися у внутрішні справи Гетьманщини. Гетьманський уряд мав право на відносини з іншими державами, але з дозволу Москви, не мав права на відносини з Річчю Посполитою та Османською імперією.

На території Гетьманщини розміщалися московські війська, що повинні були утримуватися за кошт України. Москва вимагала, щоб кожне місто держави Хмельницького присягло на вірність царю. Представники Москви опинилися у 117 містах Гетьманщини. У полтавському полку, як пише історик Юрій Мицик, московитів побили киями.

Текст союзної угоди Гетьманщини та Московського царства не зберігся. Разом із московитами козаки перемогли військо Речі Посполитої 29 січня 1655 року в битві під Охматовою. Після цього союзне військо відігнало королівську армію до Вісли. Проте 24 жовтня 1656 року московський цар підписав із Річчю Посполитою Віленське перемир'я. Уже 1658 року гетьман Іван Виговський розірвав угоду з Москвою й уклав Гадяцький договір з Польщею.

Після смерті Богдана Хмельницького Москва змусила Юрія Хмельницького перепідписати угоду, яка увійшла в історію як Переяславські статті (1659). Водночас сину Хмельницького довелося йти на поступки й підписувати менш вигідну угоду. Москва розпочала політику повільного поневолення.

Врешті співпраця з Москвою призвела до того, що 1722 року Петро I створив Малоросійську колегію, яка зменшувала права і вольності Гетьманщини. У 1764 році Катерина II ліквідувала автономію Гетьманщини, а в 1775-му — Запорозьку Січ.

Переяславська рада як міф про возз'єднання українців і росіян

Переяславська рада стала одним з основних колоніальних міфів росіян, який існував і в Радянському Союзі. Парадокс Переяславської ради в тому, що радянська влада, яка революцією поборола царат і династію Романових, возвеличувала події 1654 року та угоду, укладену представником цієї династії. Тобто святкуванням 300-річчя від Переяславської ради СРСР утверджувався як наступник Російської імперії.

Події Переяславської ради намагалися перекручувати. Наприклад, часто зображали Бутурліна присутнім на раді, хоча цього не було. Так, московський боярин був зображений і на пам'ятнику біля колишньої Арки Дружби народів, який звели 1982 року.

Фігурну композицію, присвячену Переяславській раді, демонтували 30 квітня в межах деколонізації, після висновку УІНП про те, що Арка дружби народів підпадає під демонтаж, адже є символом російської імперської політики, та після указу МКІП про виключення Арки дружби народів зі списку пам'яток історії місцевого значення.

12 липня 2021 року на сайті Кремля з'явилася стаття з авторством Володимира Путіна й назвою "Про історичну єдність росіян та українців". У ній російський президент апелював, зокрема, до Переяславської ради:

"У листі до Москви в 1654 році Б. Хмельницький дякував цареві Олексію Михайловичу за те, що той «все Військо Запорозьке і весь світ православний російський під міцну і високу руку свою царську прийняти зволив». Тобто у зверненнях і до польського короля, і до російського царя запорожці називали, визначали себе руськими православними людьми".

В цьому фрагменті Путін використовує самоназву українців історичного періоду Переяславської ради як спосіб обґрунтування "єдності українців і росіян". Хоча вона була пізніше вкрадена Петром I, як і назва держави, адже "Російська імперія" виникла лише 22 жовтня 1721 року.

Єдність двох народів річ штучна, про що свідчить і процес Переяславської ради. Адже Хмельницький та старшини хотіли не просто союзництва, а того щоб московський цар присяг на вірність вольностям і правам козаків.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

На початок