Мистецтво, фотографія, заслання та життя у Криворівні: Оксана Семенік про Параску Плитку-Горицвіт

Мистецтво, фотографія, заслання та життя у Криворівні: Оксана Семенік про Параску Плитку-Горицвіт

Параска Плитка-Горицвіт
Параска Плитка-Горицвіт. Фото: Facebook/Параска Плитка-Горицвіт / Paraska Plytka Horytsvit

Українська художниця, фотографиня, письменниця та казкарка Параска Плитка-Горицвіт все життя прожила у Криворівні, де померла 16 квітня 1998 року. Її спадщина довгий час була незнана для української аудиторії, а проте була перевідкрита вже за часів незалежності. Вона стала приводом для створення фільмів, виставок та музею, який відкрився уже під час вторгнення.

Історикиня мистецтва Оксана Семенік розповідає, чому Параска Плитка-Горицвіт важлива для українського мистецтва. Суспільне Культура публікує текстову версію її радіоблогу про художницю, створеного спеціально для Радіо Культура.

Про усе, що стосується цієї художниці, хочеться сказати — це "неймовірно". Неймовірно, що їй вдалось повернутися із двох заслань. Неймовірно, скільки спадщини ця мисткиня лишила по собі: ікони, фотографії, картини, написані книги та витинанки. А ще — що просто випадково художниці Інга Леві та Катерина Бучацька і кінооператор Максим Руденко під час подорожі в Криворівню знайшли архів негативів, який нараховує чотири тисячі фотографій. Відтоді Параска Плитка-Горицвіт нарешті отримала заслужене визнання.

Параска Плитка-Горицвіт народилася у Криворівні. Її батько знав декілька мов, тож навчив доньку говорити німецькою. Ми не знаємо, яким було її дитинство серед карпатських гір, але війна визначила подальшу долю. Під час Другої світової Параска в окупації працювала перекладачкою в сільській канцелярії.

У 1943 році вона хоче втекти за кордон, але потрапляє служницею до німецької родини, де потерпає від знущань. У 1945-му вона повертається до Криворівні, де допомагає УПА. За це Параску засилають до Сибіру, де вона відбуває заслання майже 10 років.

Після повернення на батьківщину Плитка-Горицвіт сподівалась стати активною учасницею життя села. Однак односельці цураються її через ув'язнення. Тож Параска все більше усамітнюється і починає творити: створювати ікони, писати книги, малювати картини та портрети. Хата Параски Плитки-Горицвіт була схожою на музей.

У мисткині було багато друзів по листуванню. І ці листи доходили з усього світу: Велика Британія, США, Канада, Європа. Вона багато листувалася з політв'язнями та учасниками руху опору, а також із шістдесятниками. Саме у той період до Параски починають навідуватись з усієї України — студенти, діячі культури та етнографи.

Але Плитка-Горицвіт все ж знайшла свій ідеальний спосіб комунікації із зовнішнім світом — фотографію. Свій перший фотоапарат та все приладдя для друку світлин вона купила в 1970-х, коли працювала у лісгоспі. Вона постійно фотографувала: односельців, весілля, свята, похорони. За 40 років Парасці Плитці-Горицвіт вдалося створити портрет цілого села.

Письменницька спадщина Параски Плитки-Горицвіт — 46 книжок, по 500 сторінок кожна, здебільшого писані від руки, та ще сотні маленьких книжечок. Цю спадщину у 2019 році показали киянам у "Мистецькому Арсеналі" та надрукували каталог з невеликою частиною фотографій і творів.

Архів художниці належить громаді села Криворівня. Там діє і музей художниці, куди можуть прийти всі охочі.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

На початок