Екранізації творів знаменитих письменників та письменниць вже давно є сталою частиною сюжетів світового кінематографу.
Проте деякі історії залишаються актуальними завжди — байдуже, що їхній автор жив у епоху Відродження. Наприклад, нещодавня романтична комедія "Люблю тебе ненавидіти" є осучасненою адаптацією комедії Шекспіра "Багато галасу з нічого" і зібрала у прокаті понад 100 мільйонів доларів (і це з бюджетом 25 мільйонів).
У цьому матеріалі Суспільне Культура зібрало 10 фільмів, які вважають класикою сучасного кіно та в основі яких лежать відомі літературні сюжети — від Шекспіра до Джейн Остін.
10 причин моєї ненависті (1999)

Комедія "10 причин моєї ненависті" — це історія про хлопця Кемерона, який закохується у дівчину Б'янку та готовий на усе заради того, щоб зустрічатися з нею. Проте існує невеличка перепона — Б'янці заборонено мати хлопця, поки її сестра Кет не почне ходити на побачення. Тоді Кемерон вигадує план, одна з частин якого — заплатити таємничому та небезпечному хлопцю Патріку, щоб той "причарував" Кет.
Фільм знято за мотивами п'єси Шекспіра "Приборкання норовливої" і містить безліч відсилань до першоджерела.
Наприклад, у фільмі Кет називають "норовливою" (shrew), як і в оригінальній назві самої п'єси (The Taming of the Shrew). Також найкраща подруга Кет — Манделла — буквально одержима Шекспіром: фотографія письменника стоїть у її шафці, а сама дівчина неодноразово цитує драматурга.
"10 причин моєї ненависті" — один із найпопулярніших фільмів про підліткове кохання та вважається зразком романтичних комедій 1990-х. На екрані з'являються ще юні Гіт Ленджер, Джозеф Гордон-Левітт, Джулія Стайлз та багато інших.
Щоденник Бріджит Джонс (2010)

Одна з найвідоміших романтичних комедій останніх десятиліть, яку полюбили мільйони глядачів, розповідає про британку Бріджит Джонс, що вирішує змінитися на краще. Вона хоче схуднути, знайти "гарного розумного хлопця" і перестати зустрічатися з "алкоголіками, трудоголіками, підглядачами, маніяками, емоційними придурками чи збоченцями". А оскільки це британська романтична комедія початку 2000-х, таке рішення приводить Бріджит до любовного трикутника між Коліном Фертом і Г'ю Грантом.
На відміну від інших фільмів у цій добірці, "Щоденник Бріджит Джонс" засновано на однойменному романі, який був значною мірою натхненний "Гордістю та упередженням". Насправді авторка Гелен Філдінг жартує, що вона майже "вкрала" основу роману Джейн Остін 1813 року.
При цьому згодом сценарист фільму "Бріджит Джонс" Річард Кертіс в інтерв'ю своїй доньці Скарлетт визнав, що його зображення жінок було "дурним і неправильним". Коли донька сценариста запитала його, чи хотів би він змінити щось у сценаріях, зважаючи на критику "щодо того, як у ваших фільмах ставляться до жінок і небілих людей".
Кертіс у відповідь зізнався, що шкодує про багато своїх ранніх робіт: "Думаю, я був просто дурним і помилявся щодо цього". Зокрема, його відповідь стосувалася багатьох жартів про вагу та акцентів на зовнішньому вигляді Бріджет.
Вестсайдська історія (1961, 2021)

Як фільм 1961 року, так і його римейк у 2021-му, "Вестсайдська історія" є адаптацією "Ромео і Джульєтти" у формі мюзиклу.
Цікаво, що однойменний бродвейський мюзикл 1957 року (який згодом і почали переносити на кіноекран) створили композитор Леонардом Бернстайн і автор пісень Стівен Сондгайм.
Подібно до Монтеккі та Капулетті з "Ромео і Джульєтти", стосунки між двома вуличними угрупуваннями загострюються, коли Бернардо вбиває найкращого друга Тоні, на ім'я Ріфф.
Цей вчинок спонукає Тоні до негайної відплати — хлопець завдає ножового поранення Бернардо і вбиває його. Ці смерті немов віддзеркалюють смерті персонажів п'єси, Меркуціо і Тібальда.
Звісно, у сюжеті також є лінія забороненого кохання між Тоні та Марією. Сама "Вестсайдська історія" вважається культовим мюзиклом, однією з найвідоміших робіт Бернстайна. У 1958 році постанова була номінована на шість премій "Тоні", включно з категорією "Найкращий мюзикл", і виграла дві.
Легковажна Я (2010)

"Легковажна Я" стала першою головною роллю в кіно оскароносної Емми Стоун.
Сюжет стрічки є вільною підлітковою адаптацією роману "Червона літера"Перший американський роман, що став бестселером у Європі. Сюжет розповідає історію забороненого кохання.. Стоун грає роль Олів — дотепної 17-річної дівчини, яка бреше про перший сексуальний досвід, що раптом робить її несподівано популярною. Книга "Червона літера" є обов'язковим елементом шкільної програми з англійської мови та розповідає про пуританку на ім'я Гестер, яку громада вигнала з дому за перелюбство і змусила носити червону літеру А на грудях.
Хоча "Легковажна Я" — більш легка та комедійна адаптація, вона є точним зображенням того, як ставляться до жіночої сексуальності в сучасному суспільстві.
У "Червоній літері" та "Легковажній Я" однолітки уникають та ненавидять Гестер і Олів, а самі головні героїні втрачають друзів та коханих на своєму шляху.
Оскільки фільм є сучасною інтерпретацією, він більше зосереджений на викритті подвійних стандартів між чоловіками та жінками, коли йдеться про сексуальність. Ця комедійна роль вважається однією з найкращих у творчому доробку Стоун, знаменуючи її першу головну роль та підкреслюючи її талант до гумору.
Нетямущі (1995)

Фільм "Нетямущі" зміг залишитися вірним сюжету роману Джейн Остін "Емма", водночас створивши один із найстильніших підліткових фільмів 1990-х років.
Головна героїня Шер заснована на головній героїні роману Остін. У романі Емма — заможна молода жінка, яка живе з батьком, вона популярна та викликає захоплення у своєму місті.
В екранізації Шер — дівчина з Беверлі-Гіллз, яка має велику любов до моди та нестримного споживацтва, яке з гордістю демонструє повсюди. Однак у глибині душі дівчина має добрі наміри і прагне налагодити життя людей довкола себе (як сказала би Джейн Остін, "звести їх"), проте її благі наміри часто виливаються у хибні та відверто кумедні ситуації.
"Нетямущі" вважають класикою американського кіно, зокрема через специфічний, трохи наївний гумор, яскраві костюми та молодих зірок, що грають головні ролі, серед яких — Пол Радд, Алісія Сільверстоун, Брітанні Мерфі та інші.
Вона — чоловік (2006)

Фільм "Вона — чоловік" перервідкрив тему переодягань та зміни гендерних ролей "Дванадцятої ночі" Шекспіра для цілого покоління. Єдина суттєва відмінність від п'єси — це сучасні декорації.
У п'єсі близнюки розлучаються під час корабельної аварії, тоді як у фільмі дівчина Віола та її брат Себастьян опиняються в різних школах. Віола видає себе за старшого брата після того, як її шкільну футбольну команду розпускають.
Сповнена рішучості продовжувати грати, дівчина перебирає на себе роль брата, щоб приєднатися до іншої команди. Проте її план значно ускладнюється, коли героїня закохується у свого сусіда по кімнаті, який не знає її справжньої ідентичності.
Жорстокі ігри (1999)

У цьому фільмі ролі хитрих інтриганів Маркізи де Мертей та Віконта де Вальмона перебрали Кетрін Мертей та Себастьян Вальмонті, щоправда сама історія теж подано в осучасненому форматі. Зведені брат і сестра — привілейовані та підступні, вони організовують жорстокі спокуси та ігри розуму заради особистого задоволення.
Незважаючи на підлітковий вік, герої залишаються вірними своїм літературним прототипам з роману П'єра Шодерло де Лакло.
"Небезпечні зв'язки" розповідають дуже схожу історію — тільки ставки там відчуваються вищими через обмеження та стандарти французького суспільства XVIII століття.
Проте "Жорстокі ігри" зберігають і стилістику, і максимально наближений сюжет, що зробило це гідною та визнаною сучасною адаптацією. Незважаючи на середні оцінки від критиків, фільм мав комерційний успіх, зібравши $13 020 565 в перший вікенд, та загалом заробив $75 902 208 в усьому світі, зробивши виконавців головних ролей зірками.
Здохни, Джон Такер! (2006)

На момент свого виходу стрічка "Здохни, Джон Такер!" була доволі новаторською та несла свіжий погляд на класичні романтичні комедії. Причина — фільм притягував до відповідальності свого антагоніста-чоловіка за його дволикі романтичні авантюри, водночас не нацьковуючи жінок у фільмі одна проти одної. Натомість жінки, яких обдурив вищезгаданий Такер, об'єднуються, щоб помститися бабію-спортсмену.
Фільм віддзеркалює сюжет ще однієї комедії Шекспіра — "Віндзорські насмішниці", п'єси, яка, можливо, була не менш новаторською для свого часу.
У цій класичній історії йдеться про групу жінок, які отримують однакові листи від небажаного холостяка сера Джона Фальстафа. Його наміри, звісно, далеко не чисті. Жінки також вирішують розіграти цього джентльмена, що призводить до цікавих та комедійних сцен.
Це все вона (1999)

Стрічка "Це все вона" виділяється як одна з найбільш вільних інтерпретацій класичного твору "Пігмаліон" Джорджа Бернарда Шоу. П'єса Шоу стала натхненням для низки фільмів, серед яких, наприклад, "Моя прекрасна леді" з Одрі Гепберн та "Красуня" з Джулією Робертс.
Проте "Це все вона" вважають однією з найвідоміших, хоча й найдивніших, адаптацій з-поміж усіх.
Герої цієї підліткової комедії-драми втілили суть культури романтичних комедій 90-х років. І "Пігмаліон", і "Це все вона" в основі свого сюжету мають трансформацію двох жінок. Ці персонажки, Еліза та Лейні, стають "ідеальними жінками" для двох чоловіків, які допомагають їм у перетвореннях. Проте обидві жінки мають сильний розум, індивідуальність та гідність, і все це робить їх унікальними. Вони відмовляються дозволити чоловікам визначати, ким вони є і ким стануть.
Люблю тебе ненавидіти (2023)

"Люблю тебе ненавидіти" є однією з останніх і найвідоміших осучаснених адптацій Шекспіра, у цьому випадку — комедії "Багато галасу з нічого".
Основним аспектом історії, який запозичує фільм, є сюжетна лінія між персонажами Шекспіра — Бенедиктом і Беатріче (у фільмі героїв звуть Бен та Беа). Хоча здається, що вони не люблять одне одного, постійно жартують та ображають, зрозуміло, що їхня неприязнь насправді приховує набагато глибші й сильніші почуття.
Також у фільмів час від часу з'являються цитати з п'єси, які символізують нові етапи у стосунках між персонажами. Окрім того, деякі другорядні герої пародіюють "величні промови про кохання" і самі іноді промовляють слова з п'єси Шекспіра.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]