Через майже 20 років судів музею Мадрида дозволили зберігати картину Піссарро, яку нацисти забрали в єврейської сім'ї

Через майже 20 років судів музею Мадрида дозволили зберігати картину Піссарро, яку нацисти забрали в єврейської сім'ї

Піссарро Вулиця Сен-Оноре вдень. Ефект дощу
Фрагмент картини "Вулиця Сен-Оноре вдень. Ефект дощу" французького художника Каміля Піссарро. Фото: Вікіпедія. Зображення є суспільним надбанням

Апеляційний суд США 9 січня ухвалив, що Музей Тіссен-Борнеміси в іспанському Мадриді має право зберігати твір "Вулиця Сен-Оноре вдень. Ефект дощу" французького художника Каміля Піссарро. До Другої світової війни картина належала єврейській родині, а потім її забрали нацисти.

Про це йдеться в ухвалі суду.

Розгляд відбувався в Каліфорнійському суді, бо позивачі — нащадки єврейських власників картини — зараз живуть у Каліфорнії.

Згідно з іспанським Цивільним кодексом, картину зберігають законно. Апеляційний суд розглядав справу саме за законами Іспанії, а не штату Каліфорнії, попередньо провівши тест вибору права. Експерти виявили, що більше постраждають державні інтереси Іспанії, якщо суд відбудеться за законами Каліфорнії, а не навпаки.

Рішення на користь Іспанії було одноголосним, але одна із суддів, Консуело Каллахан, зазначила: вона сподівалася, що Іспанія добровільно поверне картину родині: "Іноді наша присяга і усвідомлення своєї ролі як апеляційних суддів вимагають, щоб ми погодилися з результатом, який суперечить нашим моральним принципам".

Де картина Піссарро була до Другої світової

Картину у 1900 році купив німецький єврей Пауль Кассірер. Ліллі Кассірер Нойбауер успадкувала роботу. У 1939 році жінка була змушена "продати" картину за 900 рейхсмарок (близько 360 доларів за тодішнім курсом) Джекобу Шайдвіммеру, берлінському артдилеру. Інакше б вона не отримала виїзну візу, аби евакуюватися до Англії. Ліллі віддала картину Шайдвіммеру, а кошти поклала на свій банківський рахунок, який тоді був уже заблокований німецькими установами.

У 1958 році Німеччина виплатила Ліллі компенсацію у 120 000 дойчмарок (узгоджена вартість картини станом на 1 квітня 1956 року), що становить близько $250 000. Але Кассісер не відмовилася від свого права вимагати повернення картини.

Як картина потрапила в Іспанію

Картина неодноразово переходила з рук в руки, перш ніж її придбав барон Ганс Генріх Тіссен-Борнеміса. У 1993 році твір передали в Іспанію.

У 2000 році Клод Кассірер, єдиний спадкоємець Ліллі, який нині мешкає в Каліфорнії, дізнався, що картина виставлена в іспанському музеї. У 2001 році Кассірер попросив у музею повернути картину, але клопотання було відхилено. У 2005 році нащадок подав позов відповідно до Закону про імунітети іноземних держав до Окружного суду Центрального округу Каліфорнії.

Суди тривали майже два десятиліття, попередні інстанції підтверджували право власності Іспанії.

Про Каміля Піссарро

Це французький художник-імпресіоніст єврейського походження. Він народився на острові Сен-Томас на Антильських островах у заможній родині. Батько не хотів, аби Каміль займався живописов, але юний художник усе ж поїхав вчитися до Парижа. Потім на кілька років повернувся додому, попрацював у сімейному бізнесі. Далі 2 роки у Венесуелі працював із данським художником Фріцем Мелб’є, й у 1855 році повернувся до Парижа.

Там Піссарро відвідав Всесвітню виставку і був вражений роботами Каміля Коро та Ежена Делакруа. У 1859 році познайомився з Клодом Моне, Огюстом Ренуаром і Альфредом Сіслеєм, вперше взяв участь у Салоні. Піссарро зіграв важливу роль в організації діяльності групи паризьких імпресіоністів, заохотивши до участі Поля Сезана та Поля Гогена.

Він переїхав у сільську місцевість, але наприкінці життя через погіршення зору йому довелося повернутися у місто. Саме тоді він почав малювати, сидячи біля вікна, і фіксував рух вулиць Парижа та Руана.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

На початок