"Київські фрески" Сергія Параджанова — історія нереалізованого фільму та спецподія від "Довженко-Центру"

"Київські фрески" Сергія Параджанова — історія нереалізованого фільму та спецподія від "Довженко-Центру"

Ексклюзивно
"Київські фрески" Сергія Параджанова — історія нереалізованого фільму та спецподія від "Довженко-Центру"
Фрагмент кінопроб “Київські фрески” (1966). Надано Довженко-Центром

100 років тому, 9 січня, народився кінорежисер та митець Сергій Параджанов. Ювілей видатного митця святкують одразу три країни — Вірменія, Грузія, Україна. З Україною Параджанов пов'язаний дуже тісно: режисер був закоханий і в Київ, і в українські Карпати.

З нагоди ювілею Музей Ханенків та "Довженко-Центр" запрошують 9 січня о 16:00 до дружньої кінорефлексії та обговорення фільму "Київські фрески". Історія "Київських фресок" почалася близько 60 років тому. А проте, режисеру так і не дали завершити через звинувачення в "імпресіонізмі, пронизаному ідеєю пацифізму". Тож фільму як такого не існує — лишилося 15 хвилин кінопроб, зроблених оператором Олександром Антипенком.

Кінознавець "Довженко-Центру" Олег Оліфер розповідає про ідею та історію невтіленої стрічки, яку світова кінокритика охрестила "блискучим досвідом кіноавангарду".

"Київські фрески" Сергія Параджанова — історія нереалізованого фільму та спецподія від "Довженко-Центру"
Сергій Параджанов у Тбілісі, 1985 рік. Фото Сергія Гармаша

Після закінчення університету до свого першого шедевру Сергій Параджанов йшов понад 10 років. Екранізація Михайла Коцюбинського була восьмим фільмом у кар'єрі режисера.

Оператор Юрій Іллєнко, художники Георгій Якутович і Михайло Раковський, композитор Мирослав Скорик, молоді виконавці головних ролей Іван Миколайчук і Лариса Кадочнікова, керовані Сергієм Параджановим, сформували команду неймовірно концентрованого творчого потенціалу.

У 1988 році в інтерв'ю режисер емоційно згадував про свій перший успіх:

"Так просто, да? Так просто було зробити мені, вірменину, фільм? Дамочки в ЦК говорили «Це випадково! Тому що Паріжанов, Паріжанов, він — горець». Що я зробив фільм тільки тому, що народився в горах. «Це випадково». Да, х…, випадково".

Цю розмову записала знімальна група Анатолія Сірих, режисера Української студії хроніко-документальних фільмів. У 1988 році вони відправились у Тбілісі відзняти матеріал для стрічки "Образ світлий", що мала розповідати про українського художника Григорія Гавриленка. Його картина "Дві жінки" з'являється у кінопробах Параджанова "Київські фрески" (1965). Митці товаришували, і режисер називав Гавриленка одним із найвідданіших своїх захисників. Документалісти довго вмовляли Сергія Параджанова знятись у фільмі. Втомлений і роздратований режисер забороняв вмикати камеру та відмовлявся говорити про художника. Зрештою групі вдалося його розговорити і відзняти необхідний коментар.

"Київські фрески" Сергія Параджанова — історія нереалізованого фільму та спецподія від "Довженко-Центру"
Картина Григорія Гавриленка “Дві жінки” у фрагменті кінопроб “Київські фрески” (1966). Надане Довженко-Центром

Матеріал, який Параджанов наговорив не на тему, згодом став основою для іншого документального фільму Анатолія Сірих "Сергій Параджанов. Відвідини", випущеного вже у незалежній Україні 1994 року. У ньому, підвищуючи голос, Параджанов дорікав колективу Кіностудії імені Олександра Довженка, що "вони довели студію до нуля".

Вони там всі пересварились, хто буде перший. Перший там — Довженко. Ось коли вони це зрозуміють, вони заткнуться. Довженко там перший, а другий — я, або мій педагог Савченко, а я — третій.

Параджанов усвідомлював свою важливість для українського і світового кіно, але скептично оцінював перебудову радянської системи, яка зруйнувала йому життя. З неймовірною гіркотою він додавав, що стане потрібний країні лише після смерті.

Це мав бути грандіозний за масштабом фантасмагоричний день із життя міста, в якому героями є Людина, Вантажник і Жінка. Тут Брест-Литовським проспектом проганяють табун стриножених коней, вантажівки з білими ваннами і чорними домовинами женуться наввипередки по шосе, а інфанта Маргарита з картини Веласкеса натирає підлогу разом із хранителькими музею. Стрічка була присвячена "20-річчю Перемоги" і всі події, часом дуже сюрреалістичні, відбувалися 9 травня. Оператором фільму і проб Параджанов запросив молодого Олександра Антипенка, який ще навчався і не зняв жодної стрічки самостійно.

Якщо говорити про історію київського кінематографу, то загалом Київ був присутній у картинах просто як пейзаж, архітектура. Інші студії використовували у Києві Поділ, щоб говорити про народження міста, але не про його історію, філософію, про пластику Києва. Ми бачили сучасний Київ, зруйнований Київ, але ніхто не вдивлявся в душу Києва.

Так Сергій Параджанов захищав свій сценарій на обговоренні художньої ради при Кіностудії імені Довженка. Багатьом його текст здавався незрозумілим, еклектичним, формалістичним, з надмірною кількістю трикрапок. Проте на хвилі успіху "Тіней забутих предків" керівники студії були готові піти на ризик, якщо історія і образи стануть трохи зрозумілішими.

"Київські фрески" Сергія Параджанова — історія нереалізованого фільму та спецподія від "Довженко-Центру"
Кадр з фільму “Тіні забутих предків” (1964). Надано Довженко-Центром

На жаль, задум режисера не був втілений, залишившись тільки на папері та у кінопробах. Фільм лякав чиновників своєю експериментальністю, новизною і відкритістю до різних тлумачень. Параджанов був розчарований, але продовжив творчі пошуки, розпочаті "Київськими фресками", у своїх подальших роботах.

У наступний фільм "Колір граната" (1968) режисер із "Фресок" переносить статичну камеру, багато образів і калейдоскопічність наративу. Його останні спроби запустити фільм в Україні, нову екранізацію Коцюбинського за мотивами оповідання Intermezzo, не доходять навіть до кінопроб, а у 1973 році Параджанова арештовують.

Лише у 1992 році, вже після смерті режисера, негатив "Київських фресок" було віднайдено. Від знищення плівку врятувало те, що вона була підписана як дипломна робота оператора фільму Олександра Антипенка.

"Довженко-Центр" планує відзначити сторіччя Параджанова новими оцифрованими та реставрованими копіями його робіт, а також дослідженням українського періоду творчості видатного режисера.

Суспільне Культура публікує текст у співпраці з "Довженко-Центром" та нагадує, що сьогодні о 16:00 у Музеї Ханенків відбудеться показ та обговорення фільму "Київські фрески" (1965). Модеруватиме обговорення Олена Гончарук.

Окрім того, о 18:00 у Червоній залі Будинку кіно почнеться вечір з нагоди 100-літнього ювілею майстра.

А 11 січня о 18:30 у кінотеатрі "Жовтень" ви можете прослухати лекцію Сергія Тримбача "Сергій Параджанов. Авангардист у пошуках забутих тіней", яка буде супроводжуватись показом фільму "Київські фрески".

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

На початок