Понад 40 % школярів і школярок в Україні не мають базового рівня математичної та читацької грамотності.
Про це повідомила в інтерв’ю на Радіо Культура радниця міністра освіти і науки України Олена Северенчук.
У інтерв'ю вона також прокоментувала результати міжнародного дослідження якості освіти PISA та пояснила причини таких низьких результатів.
Однією з причин вона називає вплив війни.
"Україна ― єдина країна серед тих, які брали участь у дослідженні, що перебуває у стані повномасштабної війни. Тому очікувати результатів кращих, аніж у 2018 році, було б марно. Хоча це дослідження радше показує вплив пандемії на освіту, аніж війни. Вплив війни ми побачимо в наступному циклі досліджень ― у 2025 році", ― говорить Северенчук. Та додає, що насправді дослідження PISA ― про героїчних українських вчителів та учнів, які брали участь в опитуванні попри обстріли.
"Тому враховуючи емоційний стан, у якому перебувають підлітки, ці результати не є шоком", ― наголошує вона.
Друга причина ― розрив досвіду та навичок, який існує між сільськими та міськими учнями і становить 5 років.
"В Україні між містом і селом розрив у читанні ― майже 5 років. Тобто ― для того щоб учням із села наздогнати учнів із міста, їм потрібно навчатися додаткових 5 років. І це найбільший PISA-шок для нас як для країни, він підсвітив ще більший розрив у доступі до освіти між містом і селом. Понад 3800 учасників дослідження ― це учні з дуже різних населених пунктів, різних шкіл, ліцеїв та гімназій. І якщо відсіяти села і говорити про результати дослідження саме по містах, то школярі з міст показали результати вищі, ніж середні по країнах ОЕСР (Міжнародна організація економічної співпраці та розвитку, що об'єднує 37 країн світу, більшість із яких є країнами з високим доходом громадян та високим індексом людського розвитку ― ред.). Тобто рівень освіти у місті не такий вже й поганий, на відміну від села, адже 5 років розриву в читанні ― це шалено велика цифра", ― говорить експертка.
На її думку, розв'язати це питання можна комплексно, а проте великою мірою якісні результати залежать саме від місцевої політики, освіти та інфраструктури, а також культу читання вдома.
"Так, сільські бібліотеки перебувають у жахливому стані. 70 % літератури, яка була в сільських бібліотеках, — це книжки російською мовою. Вони їх позбулися ― і лишилося «нічого». Ми як фонд одним із фокусів своєї роботи маємо поповнення сільських бібліотек гарними книжками українських авторів або в перекладах українською мовою. Але тут треба розуміти, що PISA досліджує не стільки те, як багато дитина читає і що вона проживає читаючи, або чи вміє вона писати есе. PISA вимірює, наскільки дитина вміє працювати з текстами, аналізувати інформацію, робити висновки, наприклад: чи це фейкова інформація, або ж правдива. Тому надзвичайно важливою складовою є вміння вчителів навчати дітей працювати із текстами. І це не лише літературні тексти, а й таблиці, наприклад, де треба порівняти текстові дані та зробити висновки. Питання ненаповнених бібліотек, відсутності культури читання у родинах та рівня викладання у школах ― саме ці три фактори впливають на те, чому у нас низькі результати PISA. Більшість дітей вперше бачили такі типи завдань. Це завдання не на знання, а на логіку, на вміння знаходити відповідності тощо", ― коментує вона.
Серед того, що може зробити держава для покращення ситуації, на її думку, це:
- ініціювати загальнонаціональні кампанії, що залучають до читання (такі кампанії мають бути також підтримані на місцях);
- бібліотеки разом з активними батьками, директорами шкіл можуть шукати фонди, які допомагають оновлювати фізичний стан бібліотек, робити їх приємнішими для перебування.
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
