22 листопада у просторі The Naked Room відкривається виставка "Не журись!" художника Єгора Анцигіна, чия мистецька практика будується навколо теми персональної та колективної пам'яті.
Про це Суспільне Культура повідомляє преслужба галереї.
Хто такий Єгор Анцигін
Єгор Анцигін — український митець, що працює у напрямах інсталяції, фотографії, живопису, а також із партисипативними проєктами, архівними матеріалами, лендартом. Здобув класичну освіту в Дніпровському художньому коледжі та НАОМА як живописець, протягом останніх 10 років робив інсталяції та лендарт-об'єкти, курував виставки й управляв галереєю, а 2022 року програмно повернувся до живопису.
У 2015–2017 роках Анцигін був учасником художнього колективу конкретних дат (ККД), у складі якого реалізував проєкти в Києві, Харкові, Вроцлаві (Польща) та Бресті (Білорусь). З 2016 року активно займався лендартом, проводив лекції та воркшопи з нього в різних регіонах України. З 2016-го — співкуратор кураторського об’єднання "ВІТЕР". У складі об'єднання Анцигін спільно з колегами організовував "Курс із лендарту" в Києві (2017), лендарт-програму в Славутичі (Фестиваль "86", 2017) та Київський лендарт-фестиваль "Вітер" (2017).
Для Анцигіна саме двомірне зображення на полотні стало чи не найбільш чесною спробою вловити настрій воєнного часу з його розгубленістю та неспроможністю спиратися на власні знання про світ із "минулого життя". Коли неможливо довіряти документальній картинці, сконструйована реальність живопису видається безпечнішим простором. А коли не виходить кристально чисто помислити майбутнє, то на заміну приходить закаламучене минуле.
"Важливо розуміти що пам’ять людини фрагментована і в ній разом зберігаються як історичні колективні, так і інтимні персональні епізоди пам'яті і більш повно побачити загальну картину можливо тільки споглядаючи усе разом : натюрморти, портрети, мітинги, пейзажі, урочисті події" , — каже Єгор Анцигін у коментарі для Суспільне Культура.
"Наприклад картина "2 лютого 2022" – я разом з дружиною був на Тростяні, катались на лижах. Але коли через три місяці побачив цю фотографію у своєму архіві – цей мовчазний простір довкола лижниці був занадто напруженим тією реальністю із якої я на нього дивися. Реальність війни – на час коли ще не було повномасштабного вторгнення", – поділився Анцигін.
"«Крокуючи революцію» – ця кінохроніка була знята на домашню відео камеру. Мені імпонує такий неофіційний погляд на історичні події. Він часто не професійний, але через це він наче не втрачає правдивості. Споглядаючи такі відео я наче відчуваю що на іншій стороні цієї касети могло бути домашнє свято або весілля. Я не вираховую яка саме картина буде наступна, але якщо щось робити довго, то з’являється втома і втрачається зацікавленість у цьому сюжеті, як вдих і видих – є роботи більш політичні і є інтимні напевно тільки так я б і хотів дивитись на свій творчий доробок. Мене надихає багато чого, але має бути візуальний образ котрий мене цікавить: пляма світла на басейні, штори, крокуючі фігури і чорно-білий прапор" – каже художник.
Про що виставка "Не журись!"
Вибрані для виставки у The Naked Room полотна поєднують фрагменти фрагментів: інтимні миті життя художника з епізодами новітньої історії України, якими вони закарбувалися у хроніках, що з ними працював Анцигін.
"Під час своїх досліджень кінохронік у Львівському музеї міської історії я потрапив на документацію концерту, присвяченого 175-річчю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. На цьому концерті виступав театр «Не журись», котрий виконував політико-критичні пісні. Поєднання суворого портрета Шевченка, назви колективу і часу, коли проходив концерт, зачепили мене. Це час перебудови, здобуття незалежності та своєї ідентичності. Саме «Не журись» із суворим поглядом Тараса Григоровича, що і підбадьорює, і налаштовує на роботу, був поштовхом для однієї з картин цієї виставки, а далі стало назвою для всього проєкту", — каже Єгор Анцигін.
Перше враження від цих полотен — підступна правдоподібність зображення на межі з гіперреалізмом. Образи на них вводять глядачів у дружню оману. Ми майже побачили себе, свої реальні та фантомні спогади: засніжений схил у карпатському пейзажі, навіть якщо ніколи не ставали на лижі; запах хлорки перед стрибком у басейн, хоча навряд плавали у темряві під час блекаутів; ейфорію від єднання з людьми на демонстраціях під українськими прапорами, навіть якщо нам було три роки у 1989-му (бо саме тоді знято відео, що стало джерелом для деяких полотен на виставці). Анцигін не намагається розповідати зв'язні історії. Натомість він підкреслює неможливість цілісної оповіді як такої: є лише фрагменти, чи то навіть уламки, друзки історії, які зрештою і формують колективну памʼять.
Виставка триватиме до 3 січня 2024 року в просторі The Naked Room.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
