З 8 листопада до 3 грудня в Національному музеї Тараса Шевченка триває виставка переможців конкурсу World Press Photo 2023.
Суспільне Культура попросило голову Європейського журі цьогорічної премії Катерину РадченкоКураторка, дослідниця, засновниця Odesa Photo Days Festival. Навчалася фотографії у Франції, у Польщі за програмою Gaude Polonia, у США в Музеї фотографії; кураторства — у Стокгольмі та Швеції, а також за програмою "Кураторська платформа" у PinchukArtCentre (Київ). Досліджує методи маніпуляції у фотографії, вернакулярну / архівну фотографію. Співавторка книги про родинні архіви Images Tell Stories. поділитися найяскравішими для неї роботами з експозиції та розповісти, як документальна фотографія відкриває нам світ по-новому і чому важливо побачити виставку.
Серія Євгена Малолєтки, яку він зняв у Маріуполі під час облоги, — це не тільки переможець європейського та глобального секторів World Press Photo, але й важлива історія для української спільноти. На ці фото важко дивитися, тому що це не дистанційна трагедія, а те, в чому ми живемо останні 9 років.
Це історія цієї війни та візуальне свідчення про злочини російської армії в Україні. Відсутність будь-якої постобробки та класичний підхід прямої документальної фотографії перетворює ці знімки на важливий архів для вивчення та історії. Багато авторів, які подавали на World Press Photo серії з України, підсилювали драматизм за допомогою кольорів та контрасту. Проте виникає питання — а чи потрібно це для історії, яка є драматичною сама по собі?
У серії фотографій з Єгипту фотограф Мохамед Маді розповідає історію рибальського поселення вздовж каналу неподалік Александрії. Влада Єгипту примусово переселяє місцевих мешканців, ставлячи під загрозу локальну культуру, яка міцно пов'язана з життям біля води.
Одна з важливих функцій виставки переможців конкурсу World Press Photo — це показати приховані історії із різних країн і таким чином наблизити глядачів одне до одного, побачити спільні проблеми, глобальні зміни та той світовий контекст, у якому існуємо ми як суспільство і як країна.
Фотопроєкт із Перу показує, як зміна клімату впливає на традиційну культуру розведення альпак в Андах. Фермери вимушені переїжджати вище в гори, а науковці намагаються вивести породи тварин, які будуть стійкішими у нових умовах. Журі відзначили цю серію за те, як вона підкреслює взаємозв'язок культури та ідентичності з довкіллям.
Це, власне, скриншот із відео, які були зняті під час протестів в Ірані восени 2022 року. Основним джерелом інформації про ті події є фотографії та відео, зняті самими протестувальниками. І у цьому проєкті Хосейну Фатемі вдалося поєднати вернакулярні зйомки очевидців, власні професійні кадри та роботи інших журналістів, чиї імена не розголошують з питань безпеки. Така комбінація дає змогу подивитися на події з різних перспектив та точок зору, зокрема частина наративу ведеться від імені медсестри, яка врятувала зір та життя одному з протестувальників. Формат відео завдяки звукам і коментарям людей в кадрі дозволяє зануритися в атмосферу протестного руху в Ірані, який продовжується досі, проте вже в іншому форматі.
Фотографії Мохамеда Кіліто з Марокко насамперед вражають лаконічністю, квадратний формат фокусує увагу на головних об'єктах: людях, просторі пустелі, колодязі. Автор мандрує своєю країною та фіксує, як змінюється ландшафт Марокко внаслідок кліматичних змін — збільшується територія пустелі та всихають оази. Це суміш візуальної естетики, кольорів та історії глобальних змін, які відбуваються у світі. Серія допомагає разом із фотографом зануритися у віддалені райони Марокко та побачити, як місцеві мешканці борються з відсутністю води. Журі оцінило проєкт за тонке дослідження середовища, що зникає.
Ще одна робота з Тегерану, на цей раз не серія, а окреме зображення. На фотографії красива молода жінка сидить у кафе на людній площі та дивиться прямо в кадр. На перший погляд, це звичайна міська сцена, проте якщо придивитися до заднього плану, ми побачимо, що всі жінки там у хіджабах, з покритими головами. Щоби зробити цю фотографію, ризикував сам автор і його героїня, це вираження протесту. Життя, яке триває за спиною дівчини, сповнене заборон та небезпеки.
Серія Beautiful Poison створена в Мексиці: у ній ми зібрано фотографії життя однієї родини, яка займається вирощуванням квітів. І здавалося б, квіти — це завжди символ краси, надії, життя, але у цій історії ми бачимо зовсім інший кут зору. Бо цей проєкт розповідає, як хімікати для вирощування квітів впливають на життя та здоров'я цілих поколінь. І виходить, що люди використовують усі доступні їм інструменти, щоб протриматися на плаву та забезпечити свої родини сьогодні, проте платять страшенно високу ціну за це у майбутньому, зокрема хворобами своїх дітей. Такі документальні проєкти дозволяють побачити невідомі та неочевидні історії з далеких країн, які зі зрозумілих причин не потрапляють у фокус уваги наших медіа.
Доволі абстрактні роботи, які вражають кольорами і де на перший погляд незрозуміло, що відбувається. Це експериментальна серія з помітною, проте доцільною постобробкою зображень, саме тому вона була відзначена у категорії "Відкритий формат". Обробка зображень у цьому випадку підкреслює масштаб повеней в Австралії, які зображені у цій серії, та те, наскільки людина безпомічна й маленька у протистоянні з природними катаклізмами.
World Press Photo Foundation — глобальна платформа, що об'єднує фотожурналістів, фотографів-документалістів та глобальну аудиторію через правдиве висвітлення історій. Заснована 1955 року групою нідерландських фотографів, які організували конкурс для представлення своїх робіт міжнародній аудиторії. Фундацію World Press Photo підтримують стратегічні партнери Dutch Postcode Lottery та PwC.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
